Вплив наростаючої посухи на продуктивність українських і зарубіжних сортів суниці садової за останнє десятиріччя на півночі України
12.04.2016

В.В. ПАВЛЮК, кандидат с.-г. наук, Н.В. КОВАЛЬЧУК, Інститут садівництва НААН, Н.В. ПАВЛЮК, ст. науковий співробітник, Український інститут експертизи сортів рослин

Мета і методи досліджень. Удосконалення сортименту суниці на основі комплексного вивчення, впровадження і поширення нових українських та західноєвропейських сортів за наростаючого впливу посушливого клімату у 2006-2015 рр. Сорти та елітні форми (ЕФ) вивчали за методикою первинного сортовивчення і державного сортовипробування в трирічних ягідниках, за умов північного Лісостепу, в Інституті садівництва НААН (м. Київ). Технології вирощування – малозатратна однорядна посадка 0,8 х 2,5 м, без постійного зрошення.

Результати. Встановлено негативний вплив на продуктивність суниці все частіших весняних і літніх посух. Кращими за посухостійкістю та комплексом ознак з-поміж середньостиглих сортів виділено англійський Елеганс (десертний), український Геркулес (десертний), голландський Ельсанта (універсального використання), італійський Алба (сировинний). Високоадаптивні та продуктивні сорти Істочнік і Фестивальна ромашка (сировинні) рекомендуються для найбільш північних регіонів та приватного сектору. Кращими ж за комплексом ознак із-поміж середньопізніх є українські Презент, Рекорд і Присвята (усі три універсального використання), голландський Полка (універсальний), італійський Азія (сировинний). Сортів, які задовільно переносили би під час достигання ягід тривалу посуху без втрат товарності і маси врожаю, – не виявлено.

Вступ. Із-поміж багатьох кущових ягідних культур суниця садова (яку в побуті часто називають полуницею) є трав’янистою культурою, тобто має невисокий (до 25-40 см) густий кущ, та поверхневе (до 15-40 см по глибині) розміщення кореневої системи. 

Відповідно – вона є досить уразливою до несприятливих чинників довкілля, особливо до низьких температур у безсніжні зими, та тривалі посухи влітку. 

Водночас це багаторічна культура: у перший рік іде наростання куща із висадженої розсади; другий – плодоношення високотоварних ягід при помірній кількості рослин і квітконосів; третій – плодоношення ягід середньої товарності через надмірну кількість рослин і квітконосів.

В Україні суниця донедавна займала перші позиції серед ягідних культур, і лише останнім часом дещо поступилася чорній смородині у зв’язку зі зростанням популярності останньої як абсорбента радіоактивних речовин. У традиційно найбільш ягідному регіоні (на півночі України) продуктивність і зимостійкість сортів суниці обумовлена рівнем низьких температур в осінньо-зимовий період і наявністю снігового покриву, який забезпечує нормальне проходження періодів спокою та етапів онтогенезу, що готують рослину до протистояння весняним приморозкам [Шарпило Н.П., Силаєва А.М., Грохольський В.В., 2005]. 

Станом на 1987 рік основу сортименту тут становили вітчизняні сорти – із 20 районованих тільки 6 були зарубіжної селекції. Основними сортами в більшості областей були Ясна та Коралова 100 [Копань К.Н., Копань В.П., 1987]. 

У 2008 р. із 19 сортів суниці, включених до «Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні», вже 11 були виведені в Інституті садівництва НААН (автори Копань К.М., Копань В.П.) [Литовченко О.М., Павлюк В.В., Омельченко І.К., 2011].

В останнє десятиріччя, на відміну від багаторічних плодових культур, суниця садова стала культурою з найбільш динамічним оновленням сортименту. 

Не зовсім логічна з одного боку, але досить прагматична з іншого, інтродукція сортів південного походження у значно північніші країни, виявилась досить результативною. У Польщі швидко реєструються з 2003 р. як традиційні, так і досить «ніжні» американські та італійські [Lista odmain, 2003] сорти нейтрального дня.

Вирощування нових італійських сортів Клері, Алба та Азія у Німеччині [Мельник О.В., Личенкова І.О., 2012] на 2010 р. стало масовим. Перші чотири сорти італійської селекції реєструються в Україні з 2010 р. [Державний реєстр…, 2011, 2013]. 

Як свідчить аналіз сортименту суниці садової, зареєстрованого уже на 2012 р. [Державний реєстр…, 2011, 2013] за 2009-2011 роки відбулося різке входження на ринки України великих європейських компаній. Вони просували свої сорти, як придатні для вирощування в нашій країні, з реєстрацією майнових прав. Тобто велика зарубіжна компанія, котра мала власні сорти (але з невідомими показниками в Україні) та великі потужності по вирощуванню розсади, відносно легко легалізувалася на наших ринках. Так, із 42 зареєстрованих сортів: 22 виведені українськими науковими установами, а 14 уже представлені європейськими заявниками і, в більшості випадків, водночас і власниками сортів [Павлюк В.В., Чмих С.В., Приймачук Л.С., Фільов В.В., Павлюк Н.В., 2012]. Однак достатнього вивчення на посухо- та зимостійкість за умов навіть Лісостепу України ці сорти ще не мали. 

Мета, матеріали та методика досліджень. Мета досліджень полягала в удосконаленні сортименту суниці внаслідок комплексного вивчення та впровадження кращих і нових українських та західноєвропейських сортів за наростаючого впливу посушливого клімату. 

Українські та зарубіжні сорти і елітні форми (ЕФ) суниці садової вивчали за методикою первинного сортовивчення [Программа и методика…, 1973; Программа и методика…, 1999] і державного сортовипробування [Программа…, 2005] в ягідниках, висаджених у 2006-2012 рр., в неконтрольованих польових умовах північного Лісостепу, в Інституті садівництва НААН (м. Київ). Технології вирощування: малозатратна однорядна загущена посадка; відстань між рядами – 0,8 м; між рослинами в ряду – 0,2 м; (близько 55 тисяч кущів на 1 гектарі), без постійного зрошення. Кількість облікових рослин на ділянці – 50, повторень – 3-4. Використано трирічний цикл експлуатації ягідника: перший рік для наростання кущів рослин, а другий і третій – збір ягід і облік даних. Для порівняння в якості стандартних взяті сорти, які в Україні відносно недавно – у «Державному Реєстрі…» з 2006 р. 

Оцінка посухостійкості здійснювалась у польових умовах в найбільш посушливі періоди вегетації під час формування та достигання ягід.

Результати досліджень. В умовах відкритого ґрунту, а саме в полі, вплив посухи на рослини суниці як трав’янистої культури, став очевидним у квітні та травні у 5 із 10 років (табл. 1). І найбільш критичними були умови 2007, 2009 та 2015 рр.

Якщо ж врахувати, що суниця має як мінімум трирічний цикл використання, то несприятливі умови вже на однорічних рослинах спричиняли незадовільне плодоношення на другий рік. З господарської точки зору, найбільш врожайними виявлялись середньопізні сорти суниці. На відміну від ранніх (з початком достигання ягід наприкінці травня – початку червня), та середньостиглих (у першій п’ятиденці червня), середньопізні мали початок достигання у другій-третій п’ятиденці червня, а то і пізніше. Останні, на відміну від перших, не мали пошкоджень квіток весняними приморозками (табл. 2), однак попадали під вплив першої затяжної літньої спеки, при найменших запасах весняної вологи та низькій вологості повітря. 

Основні показники оцінки у 2006-2009 рр. (2006 є найвологішим періодом при достиганні ягід, та 2007 як найпосушливіший у квітні і травні) наведено в таблицях 3 і 4 за даними 4 врожаїв, а у теж контрастних 2014-2015 рр. – в таблицях 5 і 6. Саме контрастні умови зволоження й обумовили різний по облікових роках рівень урожайності, масу ягід та навіть їх смак. Достаток вологи у 2006 р. дав можливість сортам максимально реалізувати свій потенціал біологічної продуктивності через сумарний показник кількості ріжків на кущі, квітконосів, ягід та їх максимальної маси. Це особливо чітко проявилось у середньопізніх сортів. Однак саме надлишок вологи у травні та червні 2006 р. (268 мм проти 132 за середньобагаторічними даними) зумовив і значне ураження ягід сірою гниллю: в Ольвії та Ельсанти – на 11%, Зенги Зенгани – 13%. 

Слабке ураження цією хворобою (до 5%) відмічено в ранньостиглих сортів Розана київська та Веселка, а також у середньопізніх Презент і Полка. Посуха у травні та на початку червня 2007 р. нищівною хвилею пройшлася саме по ранніх сортах. Сума опадів у травні та червні становила 130 мм, що нижче середньорічної. І якщо дефіцит ґрунтової вологи можна було зменшити зрошенням, то надзвичайна сухість повітря за температури +35 … 45°С однаково вкрай негативно вплинула на всі показники. Підтвердження дії цих явищ ми знаходимо і в інших дослідників. Так, у Болгарії при вивченні взаємозв’язку між температурою повітря та проходженням фаз цвітіння і достигання ягід суниці встановлено, що перший з цих процесів, тобто цвітіння, починається через різне число днів і при різній сумі ефективних температур після дати початку стійкого підвищення середньодобової температури на 5°С. Найменша сума ефективних температур (від 149 до 193°С) потрібна була для цвітіння ранніх сортів, а для пізніх – від 209 до 262°С. 

При підвищенні середньодобової температури період від початку цвітіння до початку достигання ягід одного й того ж сорту скорочується [Николов Д., 1987]. Доведено, що потреба суниці у ґрунтовій волозі обумовлена, головним чином, щорічним формуванням великої кількості листя, плодоносних органів і ягід, а також мілкою кореневою системою. Найвища вона весною, під час цвітіння, а також при достиганні ягід і восени, коли закладаються плодові бруньки на наступний рік. Досліди показали, що кращі результати дає крапельне зрошення через кожен день чи два [Иванов А., 1989].

Больше информации в печатаной версии журнала.



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх