Про нього складають пісні...Пивна історія Львова – очима пивовара
15.06.2018

«Не знати пива – не знати радощів!» – так колись говорили у стародавньому Львові про славетний пінний напій. Уже понад 600 років поспіль у місті Лева готують пиво – за цей час пиво стало справжньою візитною карткою галицької столиці. Про львівське пінне складають пісні, п’ють гальбами у компанії
найліпших колег та кумпелів. Але історія цього напою сповнена багатьох перипетій, падінь та злетів.
Найцікавіші моменти розвитку пивоваріння у Львові та легенди, пов’язані з пивом, переповів директор львівської пивоварні «Кумпель» Тарас ФАЛИК.

Зародження ідеї

 – Пиво у Львові – це напій із багатовіковою історією, різними етапами розвитку та занепаду, що досліджують
досі. Свого часу (перед відкриттям пивоварні) ми вивчали історію галицького пивоваріння і зробили для себе чимало корисних та цікавих відкриттів,  – розповідає Тарас Фалик. До слова, перша львівська пивоварня з’явилась ще у 1384 році.

– Тоді житель Львова Ганко Кльопер купив на околиці Львова землю і побудував там броварню. Цю операцію було зафіксовано у книзі Львівського магістрату, і вона стала точкою відліку старту броварної справи у місті Лева. Побутує думка, що початок львівському пивоварінню поклав 1715 рік, але ми знайшли дату, яка засвідчує: розвиток цієї галузі розпочався 331 роком раніше.

У 1425 році у Львові створили Гільдію пивоварів  – перше професійне об’єднання майстрів.  – Вони мали
свій статут та герб із зображенням, що символізувало три супутні конфесії  – пивоваріння, солодовню і медоварню, – розповідає пивовар.

 – Увесь час міська влада намагалася контролювати цей процес. У 1670-тих Львовом прокотилося декілька
пивних воєн, у яких «офіційні» пивовари вели боротьбу з нелегалами, котрі працювали довкола міста й виготовляли підпільний, значно гіршої якості продукт. Утім, невеличкі хороші пивоварні працювали і в прилеглих містечках – Винниках, Жовкві.

Розквіт

Найбільшого розквіту пивоваріння у Львові набуло наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. – Цьому сприяло акумулювання капіталів та зусиль п’яти львівських броварень  – Кляйна, Грунда та інших, що на той час
утримували ринок пінного у Львові. Власники цих підприємств заснували Львівську асоціацію пивоварів зі своїм статутом, керівництвом та наглядовою радою – головним керівним органом акційної спілки. Її склад –
сімох членів – акціонери обирали зі свого вузького кола. Статут, наприклад, по пунктах розписував процедуру
голосування за виконавчу ланку пивоварні, але результат формування вищого керівництва завжди виходив
двозначним,  – підкреслює Тарас Фалик.  – Тобто в одному кріслі одночасно опинялися два директори. Такий управлінський дует мав страхувати акційну спілку від одноосібного прийняття оперативних рішень. Членом наглядової ради товариства і водночас директором Львівського акційного товариства пивоварень був, зокрема, і Юліуч Лілієнфельд,  – розповідає директор «Кумпеля».

Надалі для підсилення авторитету організації до ради приєднали транспортників та готельєрів. Так у Львові почала формуватися культура споживання пива, став розвиватися ресторанний бізнес. Значну роль тут
відіграли монастирі, де ченці варили пінне з добірного хмелю, солоду та чистої артезіанської води. Саме завдяки високій якості про львівське пиво скоро заговорила вся Австро-Угорська імперія.

– Відому нам сьогодні Львівську пивоварню заснували в 1715 році на прохання шляхтича Речі Посполитої
Станіслава Потоцького. Невдовзі вона стала однією з найбільших у Австро-Угорській імперії і розвивається
донині. Інфраструктура броварні була компактною й добре продуманою.

Бажання пивоварів здивувати клієнта не тільки смачним пивом, але й наїдками, змусило майстрів проявити гастрономічний креатив. Так, чимало пивоварів відкривали ресторани поруч із власними броварнями. Наприклад, відомо, що пивоварня Грунда славилася не лише смачним пивом, але й смаженими курчатами,
що до нього подавали. Прикро, та після Першої світової війни заклад перепрофілювали у завод із виготовлення дріжджів.

– Подейкують,  – каже Тарас Фалик,  – у місті була пивоварня, що виготовляла елі та портери, але вона не здобула розвитку, важкі пива у Львові на той час не прижилися. Ще один пивовар організував поряд із броварнею лікеро-горілчаний завод та водолікувальний заклад. Винахідливий чоловік перекачував сюди гарячу воду з виробництва і нею лікували людей. Пацієнткою подібної установи у 1910 році була видатна польська письменниця Марія Конопницька, тут же вона і померла, – переповідає директор «Кумпеля».

Пивний туризм минулих століть

– У 19 столітті місцеві шинкарі запропонували львів’янам цікаві перекуски до пива, так звані «шніцлики». Це були невеличкі канапки з сиром, переважно бринзою, або ж із сардинами чи вудженим м’ясом, рибою тощо. Все більше пивоварень намагалися здивувати та привабити до себе якнайбільше гостей,  – говорить пан
Тарас.

– На той час особливо популярним був ресторан «Під трьома коронами» – там відпочивали студенти, міщани та інтелігенція. А завдяки мудрому та винахідливому власникові заклад процвітав, незважаючи на зміну влади. Ще один прославився на все місто тим, що там часто відпочивали галасливі та задерикуваті компанії, в третьому любили бувати Іван Франко та Василь Стефаник.

Найвідоміший пивний ресторан, що зберігся донині у Львові, називається «Атлас». Знаходиться він у старій
частині міста, туди завжди навідувався місцевий бомонд, а нещодавно його реставрували, й заклад працює
донині.

Традиції й легенди пивоваріння

Пиво переросло своє призначення як предмет гастрономічної насолоди,  – ним розраховувалися за борги, воно стало коштовним продуктом, що шанували й поважали. Пиво зі Львова було найкращим дарунком
можновладцям. Не важливо, чи це архієпископ, воєвода чи іноземний посол  – діжку пінного радо приймав кожен. Ним зустрічали королів та вельмож. Діжки з бурштиновим напоєм, розставлені біля головного входу
до Ратуші, символізували пошану та дружнє ставлення до гостя. А ще пиво у Львові варять уже так довго, що
історія зародження пивоваріння оповита десятками легенд.

– Цікавою була традиція початку пивоваріння у броварні. До прикладу, коли майстри бралися варити свіже пінне, у себе на будинку вивішували прапор  – своєрідне запрошення відвідати заклад. Ще однією традицією львів’ян була символічна посвята нового майстра до лав спеціалістів: під час першої варки новоспеченого броваря кидали у бочку з пивом і супроводжували дійство піснями, забавами та гулянням. Лише після цього чоловік міг уважатися справді кваліфікованим фахівцем,  – переповідає львівські історії броварства Тарас Фалик.

– Також пивовари відзначалися своєю хоробрістю та винахідливістю,  – каже пан Тарас.  – Якось вороги спробували пробратися до міста, підкопавши мури. Мудрі пивовари вирішили зробити аналогічний підкоп
із іншого боку воріт і заповнили його своїм пивом. Нападники не змогли пробратись у залитий хмільним напоєм прохід та були змушені відступити.

Звісно, у легендах про львівських пивоварів не минулося і без гумору.  – Уявіть  – стара історична частина Львова. Ранок. Люди прокидаються, відкривають крани з водою, а з них тече … пиво! Спершу це видалося чудом, та, проаналізувавши ситуацію, містяни згадали про нещодавній ремонт водопроводу біля пивоварні, коли, вочевидь, майстри там щось і наплутали. Звісно, найцікавішим виявилося те, що на сполох львів’яни забили не одразу й встигли насолодитися хмільним напоєм прямо вдома з-під крану, – жартує директор «Кумпеля».



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх