УКРАЇНА ПІДПИСАЛА ДЕКЛАРАЦІЮ МІНІСТРІВ 37 КРАЇН НА ПІДТРИМКУ ВИНОГРАДАРСЬКО-ВИНОРОБНОЇ ГАЛУЗІ
Скуштувати вино і… зрозуміти Закарпаття
Винороб Олександр Гарновдій, який вирощує технічні сорти винограду, прищеплені на старих кущах Ізабелли, впевнений, що вино – то філософська категорія
У вині – не тільки істина. У ньому ще й філософія, до розуміння якої можна наблизитися, якщо сприймати вино як безмежний світ для пізнання. Адже виноробство – це та сфера, де вчитися, пізнавати нове й осягати досі незнане можна постійно. Саме так сприймає свою нині улюблену справу голова ГС «Асоціація виноградарів, виноробів та дистиляторів Закарпаття», засновник ФГ Винна мануфактура «Штифко» Олександр ГАРНОВДІЙ. Свого часу він здобув освіту фізика, проте згодом знайшов себе у виноробстві, яке спочатку практикував як захопливе хобі. До речі, назва торгової марки «Штифко» не випадкова. Так на Закарпатті називали предків винороба, котрі на своїй землі посадили першу виноградну лозу. І хоч люди в сім’ї мали різні прізвища, ім’я файти (роду) Штифко було синонімом авторитету та престижу. Нині закарпатський винороб має неординарний з огляду на технологію вирощування виноградник, виготовляє вино з автентичних для цього краю сортів та прагне звести воєдино вино, мистецтво й щире спілкування. Своє захоплення поєднує з роботою в ГС «Асоціація виноградарів, виноробів та дистиляторів Закарпаття», яку очолив рік тому. Про все це Олександр Гарновдій розповів засновниці медіагрупи «Технології та Інновації» Катерині КОНЄВІЙ, яка відвідала його господарство.
СУЧАСНІ СОРТИ НА ДІДІВСЬКОМУ ВИНОГРАДНИКУ
Попри те, що сімейну виноробню «Штифко» започаткували у 2018-му, з виноградарством і виноробством Олександр Гарновдій знайомий здавна. «Вино робив, скільки себе пам’ятаю», – зауважує він, розповідаючи сімейну історію. Одразу після встановлення у 1944-му на Закарпатті радянської влади її представники розпочали безапеляційну конфіскацію землі. Тоді серед людей побутувало переконання, що влада «визволителів» не так активно відбирає у власників сади та виноградники. Так на частині дідівської землі і з’явилися насадження винограду Ізабелла. Утім, понад 60 гектарів землі у родини таки відібрали. Однак виноградник залишився, і саме завдяки йому майбутній винороб змалку переймав досвід виноробства.
Уже згодом, коли постала потреба розпорядитися родинною спадщиною, Олександр Гарновдій зрозумів, що винограднику необхідні ретельні догляд та увага. А відтак взявся до роботи.
– Сорт Ізабелла мене мало цікавив. Тож мій товариш-біолог, Микола Гусинко запропонував прищепити технічні сорти методом «зелене на зелене». Працювали поступово, етапами, і врешті сформували той виноградник, який маю зараз. В основному прищеплювали на коріння Ізабелли, і з часом побачили, що виноград почувається добре, дає хороший врожай. Зараз виноград різних сортів займає площу близько гектара. Є й такі кущі, де коренева система сорту Ізабелла, висадженого ще у 1944-му. Тому й виходить, що я продовжую дідівську справу, – розповідає винороб.
Хоч спочатку Олександр Гарновдій не ставив амбітних цілей, та згодом усвідомив, що виноградарство – задоволення не з дешевих, і займатися ним доречно саме в контексті виробничих процесів. Відтак у 2020-му зареєстрував фермерське господарство, згодом отримав ліцензію на виробництво вин. Водночас займався технологічним оснащенням виробництва: обладнав приміщення для переробки та зберігання, придбав обладнання для виноробства.
– На початку впевненості в тому, що все вийде, не було. Тому починав з невеликих обсягів, придбавши відповідне устаткування. Утім, його «переріс» досить швидко. Взагалі ж, вивчаючи особливості виноробства в європейських країнах, зрозумів, що там більшість обладнання виготовляють за спецзамовленнями. Бо насправді у виноробстві багато індивідуального, і це я відчув в процесі роботи. Зараз з кожним роком бачу певний прогрес своєї справи. Проте виноробство – це не змагання, де можна дістатися до фінішу переможцем. Це справа, де кожен крок може мати багато варіантів. Бо повністю повторити вино певного року неможливо – завжди є певні особливості, – зауважує винороб.
МОДЕРНІЗАЦІЯ ОБЛАДНАННЯ ДАЄ ЗМОГУ ЕКОНОМИТИ
Нині у винному цеху господарства встановлено ємності з нержавійки на одну, дві і пів тонни. Деяке обладнання винороб успішно модернізував. Свої функції справно виконує простий та зручний прес Vaslin Bucher 1996 року, пресуючи за цикл по 3 тонни винограду. Його параметри цілком підходять для виробництва червоного вина. Натомість для білого згодом мають намір придбати сучасний пневматичний прес.
Досі працює й вдосконалений пристрій для розливу вина 1968 року виробництва. Його реставрували, додавши функціоналу: встановили фільтр на вході, насос та блок управління.
Ще одне функціональне пристосування – парогенератор, який застосовують для миття та дезінфекції обладнання і тари.
– Це обладнання цілком прийнятне для невеликого виробництва. Але якщо у Європі щось подібне коштує 5–6 тисяч євро, то мені воно обійшлося разів у п’ять дешевше. Використовуємо його для миття бочок, пресу, великих місткостей. А загалом у виробництві завдяки вдосконаленню інструментів намагався вибудувати логічно послідовні процеси: миття, дезінфекція, розлив, закупорювання. Маємо новацію для полегшення праці – два підйомні механізми. Один з них здатен пересувати вантажі до півтори тонни, другий, невеликий – близько 300 кілограмів. У сезон виробництва вони дуже спрощують роботу, – демонструє устаткування Олександр Гарновдій.
Продовження читайте в жуналі «Напої. Технології та Інновації» №1 (2023 р.), який можна завантажити безкоштовно.
Із запровадженням воєнного стану журнали «Напої. Технології та Інновації» доступні для безкоштовного завантаження за посиланням.
Щоб придбати друковані випуски журналів, видані впродовж минулих років, звертайтеся:
Лариса Товкач, менеджер, +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net
Анна Панкратенкова, тел.: +38 097 75 92 583, reklama.nti@gmail.com
Ірина Петронюк, тел.: +38 096 49 16 692, oksana.buh.ti@gmail.com
Читайте також:
Євгенія Ніколайчук, українська сомельє: виноробство по-португальськи
BrauBeviale 2023: організатори готують потужну програму