«Файна Фляшка» дистилерія, народжена з хобі та ремесла

У Мукачеві, на одному із закарпатських пагорбів, працює незвична дистилерія: без заводських обсягів, без цукру в бражці та без компромісів у якості. Її засновник Михайло ДРОБОК розпочав цю історію із 35-літрового мідного аламбіка, привезеного з Європи, а сьогодні відправляє свої напої на міжнародні конкурси, де «Файна Фляшка» стабільно здобуває золото. Про те, як з крафтової ідеї створити повноцінне виробництво, чому ботаніка – це безмежний всесвіт і як лабораторні прилади Anton Paar допомагають відтворювати смак з партії в партію, читайте у розмові з дистилером Михайлом Дробоком.

ІЗ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МАГАЗИНУ – НА ЗАКАРПАТСЬКИЙ ПАГОРБ

Ідея «Файної Фляшки» народилася не з бізнес-плану, а з пристрасті. Тринадцять років тому Михайло Дробок, перебуваючи у відпустці в Європі, зайшов у торговий центр і побачив те, що в Україні тоді годі було уявити на полиці між посудом і садовим інвентарем – дистиляційний апарат у вільному продажу.

– Це був класичний мідний аламбік у вигляді вісімки: з більшою посудиною знизу та круглим ковпаком зверху, від якого йшла трубка та змійовик. Хоча його об’єм становив 35 літрів, але тоді він мене дуже виручав, тому що з ним можна було експериментувати, – розповідає Михайло Дробок.

Перший дистилят він вирішив виготовити з суни ці садової. Дистилер пригадує, що тоді своєї нинішньої філософії «без цукру» він ще не притримувався:

– І весь двір так наповнився ароматом тієї суниці, що аж у сусідів було чути. А особливо перша перегонка – первак завжди дуже ароматний, бо містить відразу всі фракції.

ФІЛОСОФІЯ КРАФТУ: ЛІМІТОВАНІ СЕРІЇ ТА ЖОДНОГО ЦУКРУ

Сьогодні асортимент дистилерії «Файна Фляшка» складається з десятка рецептур. Зокрема, до нього входять джини (малиновий, терновий, класичний, поєднання суниці та перцю, а також лікерний джин RTD на основі власного London Dry), настоянки (знаменита Herbal № 12, чорний горіх, лікерний бітер) та сезонні дистиляти на кшталт копченої груші. Проте на ринок Михайло планує виходити лише з щонайбільше вісьмома позиціями.

– Що більше працюєш, то більше розробляєш, то більше потім треба все урізати. У кейсі можна мати і 20 видів продукції, але на ринок я хотів би заходи ти тільки з п’ятьма чи вісьмома, – переконаний дистилер.

Обсяги виробництва напоїв свідомо невеликі: чорний горіх – 300–500 пляшок на сезон, копчена груша – 150, малиновий джин – близько 250, Herbal № 12 – до 500.

– Я хочу зберегти таку філософію, а не прагну ти промислових масштабів. Я хочу працювати як у якомусь старому селі в Італії чи Франції, де сім’я поколіннями розвиває дистилерію, кожен продає щось унікальне та доносить до людей своє бачення у смаках, ароматі та філософії продукту, – розповідає Михайло Дробок.

За його словами, принциповий момент у виробництві дистилятів «Файна Фляшка» – відмова від цукру в бражці. Якщо якась сировина, приміром, суниця садова, має певний вміст цукру, саме стільки й зброджується – без жодних «підсилювачів», адже цукор тільки вбиватиме ароматику.

БОТАНІКА ЯК НЕСКІНЧЕННИЙ ВСЕСВІТ: ВІД ІНТУЇЦІЇ – ДО ЛАБОРАТОРІЇ

Нові рецептури народжуються на перетині ботаніки й інтуїції. Останніми роками Михайло Дробок глибоко захопився вивченням рослинного світу – саме з цього й виросли джини та складні настоянки. Компоненти для купажів він спочатку «чує» носом, а потім перевіряє сумісність за літературою.

– Ботаніка – абсолютно безмежний світ, який вивчити до кінця просто нереально. Але в мене дуже гарний нюх, тож я добре відчуваю різні аромати та смаки – і тоді в моїй голові з’являються композиції. А далі вже у літературі дивлюся, чи можливо подружити одну рослину з іншою, – розповідає дистилер.

Рецептура настоянки з чорного горіха, наприклад, містить 37 видів рослин, а також сам горіх як базу (перший настій виготовляється виключно на ньому, і вже до його основи додаються трави). Для розробки цього дистиляту знадобилося близько пів року. А настоянці Herbal № 12, що складається з 12 трав, квіток і коренів, передувало три версії продукту та три місяці роботи. Загалом деякі рецептури Михайло Дробок «доточує» вже три роки – і це його не засмучує.

– Мені вже неодноразово казали, що я ставлюся до цього, як до дисертації чи наукової роботи. Адже навіть якщо рецептура вдалася, я все одно починаю її «шліфувати»: міркую, чи правильно я склав, чи правильне співвідношення, чи одна рослина дружить з іншою тощо, – каже Михайло Дробок.

ВІД ПАГОРБА – ДО ПАГОРБА: СИРОВИНА З СУСІДНЬОЇ ФЕРМИ

Одна з ключових переваг розташування дистилерії «Файна Фляшка» – унікальна близькість до сировини. Чотири роки тому поруч із виробництвом оселилися люди з Запоріжжя, які розвивають ягідництво. Тож тепер ягоди ростуть буквально на сусідньому пагорбі.

– Мені потрібно зробити один дзвінок, і вранці мені привозять пів машини суниці садової чи цілу машину малини. Я забираю ягоди й одразу починаю працювати. Я сумніваюся, що в когось ще є змога отримувати сировину такої свіжості, – переконаний дистилер.

Після доставки сировина відразу потрапляє в дробарку, де перемелюється на пюре. Далі відбувається вимірювання цукристості рефрактометром, коригування pH лимонною кислотою, внесення дріжджів і ферментація під гідрозатвором упродовж тижня-півтора. Для дистиляції використовується 150-літровий мідний апарат із паровим котлом – без контакту з тенами.

– Усе обладнання у мене і досі мідне. Я придбав його у чеської компанії «Ководі Альянс», яка виробляє апарати для дистиляції. Важливо, що мідний паровий котел не контактує з тенами, тому я спокійно переварюю будь-яку кислу бражку, – розповідає Михайло Дробок.

За його словами, дистиляція відбувається у два етапи: перший – повне виганяння всього з бражки, другий – відбір «голів, тіла і хвостів». «Тіло» відправляється «на відпочинок», після чого майстер вирішує подальшу долю напою: фільтрація (для чистих дистилятів здебільшого не потрібна) чи розлив у пляшки з власної лінії розливу, замовленої в Італії.

НАУКА ТОЧНОСТІ: СПІВПРАЦЯ З ANTON PAAR ТА КОМПАНІЄЮ «ДОНАУ ЛАБ»

Якщо на виробничому боці «Файної Фляшки» панує мідь і ремісничі традиції, то в лабораторній частині найважливішу роль відіграє австрійська точність. Михайло Дробок поступово збирає лінійку приладів Anton Paar, які в Україні представляє компанія «Донау Лаб». Саме через неї дистилер отримує не лише обладнання, а й консультації та оперативну підтримку.

Перший прилад, з якого починалася лабораторія, – цифровий денсиметр EasyDens. Він замінив класичний ареометр і дає змогу вимірювати міцність дистиляту, цукристість бражки, густину та температуру напою. Але для роботи з лікерами одного EasyDens замало: стандартний ареометр у присутності сухих домішок (цукру, мацератів трав, ефірних олій) показує хибні значення міцності.

– Тому звичайним ареометром ніколи не покажеш точну міцність, якщо в напої є сухі домішки – лікер, ароматизований джин чи щось подібне. Для цього потрібен окремий цифровий апарат, – переконаний дистилер.

Рішенням стало придбання другого приладу – SmartRef. Хитрість у тому, що ані EasyDens, ані SmartRef окремо не можуть виміряти міцність лікеру – але разом, у тандемі, вони дають точний результат: рідина пропускається через перший, кілька крапель ставляться в другий, і програмне забезпечення зво дить показники в один результат – міцність, густину, цукристість, температуру.

Наступний крок у розбудові лабораторії – pH метр тієї ж лінійки Anton Paar, який був придбаний нещодавно та вже пройшов випробування. Новий pH2Go — компактний портативний прилад із міцним безскляним датчиком (ISFET), який дозволяє швидко виміряти рівень pH у будь-яких умовах. Пристрій видає точні результати (похибка ± 0.02) всього за дві секунди, використовуючи всього 0,5 мл зразка, і зручно синхронізується через додаток на смартфоні. Він оснащений матричним сенсором, аналогічним до тих, що використовуються в цифрових фотокамерах. Цей інструмент ідеально підходить для домашнього пивоваріння, виноробства, гідропоніки або аналізу води, оскільки його водонепроникний корпус має захист IP67.

– Якщо вже є два прилади з одним програмним забезпеченням, то третій тільки зробить краще, а не гірше. Усі дані об’єднаються в єдину базу – і ти ще точніше знаєш свій продукт, – наголошує Михайло Дробок.

Здавалося б, навіщо такий рівень точності виробнику лімітованих серій по 200–500 пляшок? Відповідь проста – у цьому і суть крафту, переконаний дистилер:

– Якщо я виготовляю 250 пляшок у рік малинового джину, то хочу, щоб наступного року він мав точнісінько той самий смак. Щоб людина, яка його п’є, була впевнена: так, це «мій» напій. Це можливо завдяки цукристості, pH і всій подальшій роботі майстра. У крафті відтворити смак надзвичайно важко, а точні дані дають щонайменше правильний старт.

КОНКУРСИ, НАГОРОДИ ТА НОВИНКИ

Дистилерія «Файна Фляшка» давно вийшла за межі Закарпаття – принаймні у світ міжнародних дегустаційних конкурсів. На момент написання інтерв’ю Михайло Дробок щойно відправив зразки на змагання International Spirit & Wine Competition 2026 до Німеччини: туди поїхали настоянки з чорного горіха, копченої груші та Herbal № 12.

Окрім того, нещодавно перемогу отримала новинка у форматі Ready to Drink – лікерний джин на основі власного London Dry з мацератом огірка та лимону міцністю 20 %. На конкурсі Wine & Spirit цей напій отримав результат, що лише на 0,29 бала не дотягнув до платини, здобувши тверде золото. Концепція подачі цього дистиляту – у келиху для віскі з великим кубиком льоду, слайсом огірка або лайму: готовий коктейль без тоніка, який дистилер характеризує як «суто літній напій».

Нагороди вже займають цілу стіну в приміщенні дистилерії, і це тільки підтверджує не лише якість, а й унікальні смаки та рецептури напоїв від «Файної Фляшки».

ЛІЦЕНЗУВАННЯ: ПРОСТО ОТРИМАТИ, СКЛАДНО ВСЕ ІНШЕ

Дистилерія «Файна Фляшка» перебуває в процесі офіційного ліцензування. За словами Михайла Дробока, у 2026 році отримати ліцензію на виробництво від податкової стало справді просто. Вона коштує недорого, а оформлення триває лічені хвилини. Ліміт виробництва для малих підприємств сягає 10 тисяч декалітрів на рік (з яких до 5 тисяч можна реалізовувати, а решту – витримувати в бочках або нейтральних ємностях).

– Саму ліцензію на виробництво отримати справді легко. А ось усе навколо неї – ось це вже складний процес, – зазначає дистилер.

«Навколо» – це земельне питання (генеральний план, переведення ділянки під комерційне використання), дозволи ДСНС, пожежної інспекції, санітарно-епідеміологічної служби, охорони праці. Якщо дистилерія розташована поза містом, необхідні кошти та терміни зростають суттєво. Щоправда, є нюанс: під комерцію можна переводити не всю земельну ділянку, а лише ту частину, де безпосередньо розташована дистилерія та під’їзд до неї.

СІМЕЙНА СПРАВА ТА КУЛЬТУРА СПОЖИВАННЯ

«Файна Фляшка» – це справді сімейна дистилерія: 90 % роботи Михайло виконує самостійно, а дружина та діти допомагають клеїти етикетки та закручувати ковпачки. Сам майстер визначає свою справу як «хобі, яке має філософію».

Просування напоїв відбувається через фестивалі, форуми та дегустації – без масових продажів. І це теж частина ідеології: Михайло Дробок переконаний, що головна проблема крафтового ринку – не виробництво, а культура споживання.

– Більшість людей п’ють алкоголь, щоб напитися, а я натомість хочу донести філософію, що напій треба дегустувати, щоб зрозуміти його. Для цього потрібно організовувати гастровечері, де поєднують алкоголь і смачну їжу. Коли людина дуже добре поїла та відчуває, що їй чогось не вистачає, потрібно випити 25 грамів настоянки з чорного горіха – тоді це буде – ідеальне завершення трапези, – переконаний Михайло Дробок.