Фільм «На узбіччі» зумовив збільшення рівня споживання Піно-нуару в США та у Великій Британії

Фільм «На узбіччі» (Sideways) не тільки зібрав цілу колекцію нагород (Оскар, BAFTA та два «Золотих глобуси»), але й суттєво вплинув на виробництво та споживання вина в США. Це атмосферна трагікомедія, у центрі якої – двоє друзів, виноробні та виноградники Каліфорнії, а також напружений «батл» між Мерло та Піно-нуаром. Про це йдеться у матеріалі bzh.life.

Майлз – вчитель літератури, який відчайдушно мріє стати письменником та не може оговтатися після розлучення. Джек – актор, чий зоряний час вочевидь минув. За тиждень до весілля Джека вони вирушають у подорож Санта-Барбарою, аби пити вино та насолоджуватися краєвидами. Але, звісно, усе буде набагато складніше: на них чекає непростий шлях до самих себе, і на цьому шляху, повному любові, надії та розчарувань, вони вип’ють не один келих.

Майлз – палкий поціновувач вина. Майже винний сноб, який ненавидить Мерло та обожнює Піно-нуар. Він настільки не любить Мерло, що готовий перед дверима ресторану кричати: “Якщо хтось замовить Мерло, я піду. Я не буду пити чортове Мерло!”. Натомість він цінує Піно-нуар, бо це сорт винограду для справжніх поціновувачів: його складно виростити, це витончене вино для людей із тонким смаком.

Врешті, монолог Майлза про Піно-нуар, який як кіномани, так і сомельє зазвичай знають на пам’ять:

– Це непростий виноград. Тонкошкірий, темпераментний. Не такий, як Каберне, який виживає завжди та може рости де завгодно, навіть коли про нього не дбають. Піно потребує постійного догляду та уваги, знаєте? Він може рости лише в справді особливих, маленьких, віддалених куточках світу. І лише найбільш терплячим виноробам це вдається. Тільки тим, хто не шкодує часу…, щоб зрозуміти потенціал Піно… і розкрити його в повному обсязі. Я маю на увазі його смак. Його неможливо забути. Він блискучий, дивовижний, тонкий і… найстаріший на планеті.

І хоча все, що говорить Майлз – це щира правда, глядачам не важко здогадатися, що він насамперед розповідає про себе: про те, як він хоче, щоб хтось розгледів його потенціал і підтримав у цьому ворожому світі. Але до серця Майлза не так просто дістатися: його надійно захищено скорботою та купою найрізноманітніших правил, одне з яких ви вже знаєте: ніколи не пити Мерло.

Певна іронія полягає в тому, що найцінніше вино його колекції, вино, яке він мав розпити на честь особливої події, але, врешті, випив із паперового стаканчика в дешевій перекусній – це Cheval Blanc 1961 року. Фантастично дороге французьке вино, яке є сумішшю Мерло та Каберне-фран, двох сортів, які Майлз так зневажає. Така двошарова іронія від сценаристів.

Ця стрічка була настільки популярною, що її вихід у 2004 році спричинив так званий sideways effect: у США та у Великій Британії на 20% зросло споживання Піно-нуарів у той час, як споживання Мерло впало.

Що ще цікавого? Певно, варто згадати, що всі вина, які з’являються у фільмі, а це десятки найменувань, режисер Александер Пейн відбирав особисто. А сценарист фільму Рекс Пікетт згодом випустив цілу лінійку власних вин під брендом Sideways.

Читайте також:
Портрет підприємства «Росяна» – вода артезіанська питна найвищої якості

ПРО ВИНО

Все, що казав Майлз у фільмі – чиста правда. Піно-нуар належить до «великих сортів», і це один із найдавніших сортів винограду: його історія налічує понад 2000 років. Шардоне, інший «великий сорт» вважається його нащадком.

Піно-нуар – це сорт-візитівка Бургундії. Крім того, непогані Піно-нуари вирощують якраз у Каліфорнії (США), а також Австралії, Італії та Німеччині (тут цей сорт називають Шпетбургундер).

Чому Піно-нуар обирають тільки найбільш віддані та працелюбні винороби? Це дуже вибагливий сорт, який дає дуже маленький врожай. Річ у тім, що ягоди у гроні цього винограду дуже щільно розташовані, а шкірка на ягодах дуже і дуже тонка, тому цей виноград часто хворіє, а також він дуже чутливий до зміни температур. Та й взагалі передбачити якість вина навіть при дотриманні технології досить складно. У каліфорнійських виноробів навіть є такий жарт: “Бог створив Каберне-совіньйон, а диявол – Піно-нуар”.

Проте, якщо винороб погоджується зіграти в таку «лотерею» та дбайливо виростити Піно-нуар, він може отримати велике вино, яке якнайкраще може передати особливості теруару. Врешті-решт, найдорожчі вина «Романе-Конті» (вартість пляшки легко може сягати мільйона гривень) – це саме Піно-нуари.

На щастя, виноробів-відчайдух вистачає. Тож можна обрати пляшку Піно-нуар залежно від бюджету та бажаного рівня «складності».

Зазвичай у молодих Піно-нуарах можна відчути розмаїття ягід. Водночас у пляшці витриманого вина може бути що завгодно: від фіалок до запахів осіннього лісу.Багато поціновувачів порівнюють Піно-нуар із фільмом, що має лихо закручений сюжет: ніколи не знаєш, що відбудеться далі, і які саме ноти відкриєш, коли зробиш наступний ковток. Здається, це ідеальний сорт для тих, хто шукає нових вражень.

Читайте також:
Долаючи виклики сьогодення: як підприємствам зекономити на електроенергії
ПрАТ «ОДЕСАВИНПРОМ» тепер належить до винного холдингу PRESTIGE GROUP