Броварі незламної країни: як український крафт росте попри всі виклики

Пивоваріння в Україні-2025: стан ринку, тенденції, кейси успіху 

Попри складні реалії війни, українське пивоваріння продовжує розвиватися: зростає частка крафтових броварень, з’являються нові технологічні рішення, а продукція здобуває міжнародні нагороди. Зокрема, дніпровська пивоварня MOVA виборола одразу три нагороди на одному з найавторитетніших змагань галузі — European Beer Star 2025, здобувши золото, срібло та бронзу у різних категоріях. Українську індустрію також гідно представила пивоварня Beermaster, яка отримала срібну нагороду в категорії English-Style Strong Ale.

За даними «Укрпива», за перше півріччя 2025 року виробництво пива в Україні стабілізувалося на рівні 100,6% до минулого року, хоча й залишається нижчим за довоєнні показники. Водночас зростає роль локальних брендів: пивовари інвестують у власні фільтраційні установки, впроваджують відварочні технології, тестують унікальні інгредієнти — від карпатських трав до фруктових саурів. У центрі уваги — розвиток експорту та стабільність продукту, адже саме ці чинники визначають конкурентоспроможність українського пива на світовому ринку.

Розвиток української індустрії пивоваріння 2025 року у нових реаліях

Розвиток українського пивоваріння за останні роки — це поєднання викликів війни та помітних точок зростання, особливо у крафтовому й преміумсегменті. 

Заступник голови «Укрпива», директор пивзаводу «Рівень» Мар’ян Года так прокоментував розвиток пивоварної галузі в Україні під час війни:

«На мій погляд, під час війни пивна галузь перебуває у стані стагнації. Адже пиво не належить до продуктів першої необхідності. Загальна чисельність населення скоротилася більше, ніж на третину. Причому, в першу чергу за рахунок молодих здорових людей. Одні виїхали за кордон, інші на фронті. Тобто потенційних споживачів стало менше».

На думку експерта, для представників індустрії сьогодні існують такі ризики:

«Ростуть ціни на сировину, енергоносії, матеріали. Через дефіцит робочої сили збільшується заробітна платня. Відповідно, зменшується рентабельність виробництва. Адже ціни в нинішніх умовах піднімати аж ніяк не можна».

Пивний ринок України переживає період змін, спричинених війною. Один із засновників асоціації «Незалежні броварні України», майстер-пивовар, технолог та співвласник пивоварні First Dnipro Brewery Дмитро Некрасов також коментує, як галузь адаптується до нових реалій:

«Життя триває, і пивоваріння рухається вперед, хоч і невеликими кроками. Так, умови праці та торгівлі в країні складні, але ми все ж продовжуємо працювати. Попри складні умови, українські пивовари активно розвивають галузь: створюють нові сорти та щороку здобувають міжнародні нагороди. Українські броварні Varvar і Mova здобули вісім нагород на International Beer Challenge-2024. Нещодавно українська броварня Beermaster Brewery (мережа «Сільпо») виборола дві престижні нагороди на міжнародному конкурсі World Beer Awards 2025. Є й інші досягнення. Все це демонструє, що мале пивоваріння в Україні впевнено зростає та покращує якість свого продукту».

За останнє десятиліття український ринок крафтового пива пройшов шлях від перших «гаражних» броварень до потужних виробництв із власною стратегією та міжнародними амбіціями. Лідери ринку діляться досвідом, розповідають про етапи розвитку та перспективи галузі, яка сьогодні оцінюється у 1,2 мільярда гривень. 

– Багатьом броварням, які позиціонують себе крафтовими пивоварнями, в цьому році виповнилося 10 років. Протягом цього невеликого періоду ринок крафтового пива уже сформувався. Зробивши невеличке дослідження цього ринку, ми вирахували, що він становить 1,2 мільярда гривень. На такому ринку в Україні наразі працюють, при цьому мають ліцензію, звітують державі та успішно продають пиво близько 130 пивоварень. З них 58 % представляють свою продукцію по всій Україні, а 42 % працюють локально. Лідерами ринку є близько 20 броварень, – каже засновник Гуцульської крафтової броварні «Ципа», член правління Асоціації «Незалежні броварі України» Олександр ШАТАЛОВ. 

Читайте також: Не «модне», а своє: як Beermaster Brewery сформувала власну ідентичність у 2025 році

«Ми провели внутрішню аналітику за даними двох джерел: обсяг виторгу юридичних осіб, які мають основну діяльність виробництво пива за 2024 рік та середня оцінка броварень у соціальній мережі Untappd. Броварень, які мають виторг за рік не менш ніж 5 мільйонів гривень, виявилося близько 70. Серед них, для прикладу, броварня «VARVAR», яка отримує достатньо високий виторг та високі оцінки протягом минулих років. Броварня «MOVA» сьогодні ефективно працює з безалкогольним пивом, за яке отримує високі нагороди. Більшість броварень країни взагалі не конкурують один з одним. Зауважте, в Україні лише 20 броварень сьогодні представлені в національних мережах та різних закладах. Отже, на цьому етапі кожен з власників пивоварень має визначити свою стратегію виробництва і те, де саме він буде на ньому заробляти», – говорить член правління Асоціації «Незалежні броварі України» Олександр ШАТАЛОВ.

• 

Крафтове пивоваріння України: зростання та нові виклики

У 2009 році в Донецьку Василь Мікулін відкрив пивоварню ресторанного типу «Юзівська Пивоварня», яка ще на старті запропонувала гостям 6 сортів пива різних стилів: Pilsner, Amber Ale, Porter, Golden Ale, Imperial Stout. Фактично, це була одна з перших спроб створення крафтової пивоварні в Україні. Як же відтоді змінився світ крафту? За словами Василя Мікуліна, мегакрафтові пивоварні, колишні еволюціонери стали тепер великими корпораціями. Середні регіональні гравці – це дуже важливий сегмент, який, з однієї сторони, демонструє відданість більш класичним стилям пива та смакам, і водночас наголошує на використанні регіонального продукту та сировини. Наступна група – мікрокрафти, які працюють в локальних зонах і обслуговують свої напрямки. Є й так звані контрактні пивовари, які сьогодні переживають важкі часи, – зауважив засновник столичної пивоварні Varvar Brew Василь Мікулін. – Але, думаю, вони встоять, і разом із нами будуть демонструвати свої здібності та таланти. Ось такі різні групи знаходяться сьогодні в одному просторі.

Ще один яскравий приклад. ЗасновникГуцульської крафтової броварні «Ципа» Олександр Шаталов поділився досвідом трансформації бізнес-цілей пивоварні протягом 10 років її діяльності:

«Наша броварня нещодавно відсвяткувала 10-річчя. Цей період можна умовно поділити на три етапи. Перший – це зародження, коли наша мета полягала у створенні невеликої закарпатської сільської крафтової броварні, яка б продавала пиво виключно на місці та залучала туристів до села. Згодом ми побачили інтерес до нашої продукції за межами села Кваси, отримали запити від барів по всій Україні та здійснили наступний етап розширення, відкривши партнерські заклади в різних регіонах.

Цей успіх став стимулом для ще більш масштабних кроків – ми розпочали будівництво нової броварні, замовили сучасне обладнання, яке дозволяло збільшити обсяги виробництва у п’ять разів. Проте запуск цих потужностей збігся з пандемією COVID-19, а згодом і з повномасштабною війною. Ці події змусили нас змінити стратегію: ми відмовилися від розвитку пивоварні через партнерські заклади та зосередилися на розвитку села Кваси як туристичної локації, побудові національного бренду з продажами через мережі супермаркетів і розширенні онлайн-каналів збуту.

Всі ці заходи дали поштовх для збільшення продажів на нових виробничих потужностях, – хоча й досі ми не досягли їх 100% завантаження протягом року. Ця обставина підштовхнула нас розвивати додаткові напрями, зокрема, виробництво лимонадів, комбучі, сидрів і навіть вина, – сільського ігристого в стилі пет-нат», – зазначив Олександр Шаталов.

Олександр Шаталов також поділився власним рецептом розвитку пивного бізнесу:

 – Від початку заснування крафтового ринку бренд «Ципа» пройшов безліч випробувань. В результаті ми відпрацювали власну модель пивоваріння. Адже сьогодні виграють пивоварні, які мають свою спеціалізацію та стратегію. 

• 

Трансформація цілей і розвиток українських крафтових пивоварень

За останнє десятиліття українські крафтові пивоварні пройшли шлях від невеликих локальних ініціатив до масштабних проєктів із сучасним обладнанням, власними брендами та розширенням каналів збуту. Засновники пивоварень розповідають, як змінювали стратегії, долали виклики пандемії та війни й шукали нові можливості для розвитку.

Засновник гуцульської крафтової броварні «Ципа» Олександр Шаталов зазначає, що за останні п’ять років компанія демонструє стабільне зростання продажів. Так, у 2021 році вони зросли на 10%, у 2022-му — на 75%, у 2023-му — на 27%, а у 2024 році — на 60% порівняно з попереднім роком.

«Варто розуміти, що у 2020 році ми стартували з відносно низької бази, маючи значний потенціал для зростання завдяки новим виробничим потужностям. Цього року ми також спостерігаємо позитивну динаміку, хоча й менш інтенсивну, ніж у попередні роки. Надалі плануємо забезпечити поступове та стабільне зростання на рівні 10–15% щороку, щоб упродовж кількох років повністю завантажити наявні потужності. Паралельно працюватимемо над оптимізацією структури продажів та розширенням сегментів, роблячи акцент на використанні туристичного потенціалу нашої гірської громади. В цьому році ми перейшли від пляшки на банку. В загальному, ми мали різний досвід продажу від локальних до національних мереж», – зазначив Олександр Шаталов.

У 2025 році пивоварня Varvar відзначила своє 10-річчя. Заснована у Києві як невелика «гаражна» броварня, вона поступово виросла до рівня одного з лідерів українського крафтового пивоваріння.

«Починали ми з невеликої пивоварні “гаражного” типу — це був проєкт на базі лісопилки у маленькій промзоні Києва, — пригадує співзасновник Василь Мікулін. — Ми хотіли створити щось камерне й щире. З часом інтерес зріс — не лише до самого пива, а й до нашої ідеї та місії. Так ми поступово розширювали простір і збільшували виробничі потужності».

За словами засновника пивоварні «Волинський Бровар» (м. Березне, Рівненська область) Миколи ІВАЩИШИНА, історія пивоварні почалася з варильного комплексу на 15 гл та 10 резервуарів для бродіння, які поставили в одному залі. А сьогодні на підприємстві постійно розширюють площі виробничих потужностей, щоб масштабуватися.

З кожним роком продуктивність компанії зростає, тому робота в дві зміни не є новинкою для колективу, – щоб дати ті продукти, яких від Бровара очікує споживач. Відтак, наразі пивоварня масштабує виробництво, встановлюючи додатковий чілер на нове форфасне відділення та розширюючи можливості розливу готового продукту в різноманітну тару.

– Загалом, сьогодні ми перебуваємо на етапі перебудови та перевстановлення нашого обладнання. Тобто плануємо на підприємстві створити спеціалізовані відділи, щоб уже не було хаосу, який відбувається в процесі будь-якого виробництва. Саме зараз ми перерозподіляємо обладнання згідно з санітарними вимогами та для комфортної роботи. Так, на початку нашої технологічної лінії буде стояти варильний комплекс, далі – ЦКТ, у яких відбуватиметься бродіння пива, а потім буде етап сепарації та розлив, після чого пиво зберігатиметься на складі готової продукції, – розповів Микола Іващишин.

Читайте також: Новий номер журналу «Пиво. Технології та Інновації»: передовий досвід і сучасні рішення у виробництві напоїв

• 

Виклики і перспективи

За словами головного технолога броварні «Ґава» (с. Циблі, Київщина) Дмитра Дерія, війна та економічна нестабільність суттєво вплинули на роботу підприємства, насамперед через зростання цін на сировину.

«Солод та інші інгредієнти значно подорожчали. Для прикладу, фруктові дріжджі, які ми використовуємо для кислих сортів, зросли в ціні з 4,5 до 6 тисяч гривень за упаковку. Додатково тиснуть витрати на логістику та матеріали. Це підвищує собівартість і ускладнює стабільність бізнесу», — пояснює технолог.

Попри труднощі, броварня зберігає курс на якість.

«Ми працюємо виключно з німецьким солодом і не робимо компромісів. Важливо постійно варити щось нове — або не таке, як у всіх, або не гірше», — додає він.

Нині «Ґава» має шість постійних сортів і нещодавно зварила дев’ять експериментальних, переважно кислих і фруктових. Новинки проходять дегустацію, після якої найуспішніші зразки потраплять до сезонної лінійки.

«Наша стратегія — впроваджувати нові сорти, зберігаючи стабільну якість. У перспективі розглядаємо запуск дистилерії, але поки головний фокус — пиво. Ціль на найближчі роки — вийти на обсяг 40–46 тонн і поступово розширювати виробництво», — підсумував Дмитро Дерій.

Головний пивовар та співзасновник MOVA brewing co. (м. Дніпро) Богдан Точка розповів про основні проблеми та виклики, з якими сьогодні стикається пивоварня:

– Головний виклик для всього ринку – це нестабільність. Стрибає курс валют, зростає вартість сировини, логістика постійно під тиском. Додатково, через війну ми змушені змінювати постачальників: деякі виробництва, з якими працювали роками, просто перестали існувати. Це впливає і на ціни, і на стабільність поставок. У ритейлі конкуруємо з масмаркетом, у HoReCa попит залежить від світла, тривог і настрою в місті. Усе це непросто, але саме виклики змушують крафтових пивоварів бути гнучкими, швидко приймати рішення та робити ставку на якість і унікальність.

Відповідаючи на запитання про те, як війна, економічна нестабільність та інші фактори вплинули на бізнес, пивовар зазначив, що війна змінила все: споживання стало обережнішим, люди ретельніше рахують гроші. Але відчувається й зворотній ефект: зросла підтримка локального виробника. Гості розуміють, що, обираючи українське пиво, вони підтримують не просто бренд, а частину національної культури. Так, є труднощі з логістикою, сировиною та собівартістю, але пивовари навчилися діяти швидко й адаптуватися.

Говорячи про розвиток та інновації на найближчі 3–5 років, Богдан Точка підкреслив:

– У прифронтовому місті, яким сьогодні є Дніпро, важко будувати далекоглядні плани, адже реальність змінюється щодня. Але ми все одно рухаємося вперед. Наші основні орієнтири – це розширення присутності MOVA як в Україні, так і за її межами, розвиток нових і сміливих продуктів, а також збереження власних просторів як культурних центрів для спільноти. Ми прагнемо залишатися брендом, який поєднує людей, створює сенси й підтримує культуру спілкування. Для нас важливо тримати баланс між класикою та експериментами, між локальним корінням і міжнародними можливостями. Також ми приділяємо велику увагу соціальній відповідальності — благодійність і підтримка громади є невід’ємною частиною розвитку MOVA.

МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ

Як стверджує Юрій Заставний, мережа власних барів у Лісабоні активно розширюється.

«Ми відкрили два заклади, а найближчими днями відкриваємо третій. Основні клієнти – місцеві жителі, хоча близько 20–30% відвідувачів становлять українці», – уточнив пивовар.

Пивоварня «Графське Мункач» розпочала роботу у 2014 році на території комплексу «Графський двір» у Мукачеві. Її засновник Михайло Ганічка, власник ресторану «Порядний Ґазда», надихнувся багатою історією місцевого пивоваріння, перші згадки про яке датуються 1654 роком.

Починаючи з 40-літрової каструлі та скороварки, команда поступово розширила виробництво: спочатку до 200-літрових ємностей, а згодом самостійно сконструювала власне обладнання, зменшивши собівартість продукту.

За словами Михайла Ганічки, хто не має власного закладу розпочинати пивоварну справу їм буде складніше. Виробникам до собівартості потрібно буде додавати логістику, менеджера по реалізації та ціну:

«Треба розуміти, що захмарних прибутків не буде. Найбільша моя перевага – наявність ресторану при пивоварні – маржа, яка суттєво збільшується в даному ланцюжкові. Продаж пива тільки у своєму закладі приносить найбільший прибуток. Сьогодні «Графське Мункач» пропонує лагери та елі власного виробництва, використовуючи німецькі інгредієнти й приділяючи особливу увагу ферментації та чистоті процесів».

• 

Поради для початківців у пивоварному бізнесі

Початківцям, які хочуть увійти в пивоварний бізнес, головний технолог броварні «Ґава» Дмитро Дерій радить, для прикладу, наступне:

Найважливішим чинником розвитку пивоварні є професійна команда. Від її злагодженої роботи залежить ефективність усіх процесів та майбутнє компанії. Ключову роль відіграє технолог, адже його талант і відданість справі визначають якість продукту. Це не лише професія, а покликання, яке потребує щирої любові до своєї роботи. Не менш важливим є відділ продажів. Успіх залежить від того, наскільки команда здатна надихатися продуктом і передавати цю енергію споживачам. Лише тоді, коли люди щиро вірять у продукт, який представляють, він може посісти гідне місце на полицях і здобути визнання у споживачів.

Богдан Точка (MOVA brewing co.) стверджує:

«У пивоварінні не варто очікувати швидких прибутків. Це бізнес про довгу дистанцію і любов до продукту. По-друге, шукайте власну унікальність. Крафт сьогодні – це не лише про пиво, а й про історію, яку ви розповідаєте людям. Якщо у вас буде якість і чесність у підході, свій поціновувач знайдеться обов’язково».

Читайте також: «Укрпиво»: у 2025 році в Україні вироблено 134,3 млн дал пива

Інвестиції у розвиток і технології

Українські крафтові пивоварні дедалі активніше інвестують у власне обладнання, якісну сировину та енергоефективність. Виробники поєднують сучасні технології, локальні ресурси та міжнародні стандарти, щоб забезпечити стабільну якість пива й оптимізувати витрати у складних економічних умовах.

Обладнання

Пивовар бренду Varvar Антон ПАЛАМАРЧУК розповідає:

– Наша Varvar Brew починалася з пивоварні «гаражного» типу. Це був проєкт лісопилки у невеличкій промзоні Києва. Поступово збільшували територію та потужності: від п’ятсот літрової напівавтоматичної варниці одразу перейшли до однотонного автоматизованого обладнання з п’ятьма посудинами від угорської компанії ZIPTECH. Від розливу пива на невеличкій машині на шість наливних голів – до більшої машини та розливу в пляшку місткістю 0,33 л. Згодом додали баночну лінію від GAI (1 600 банок на годину). 

Серед досягнень пивоварні — ініціатива створення та міжнародного просування українського стилю пива Ukrainian Golden Ale, започаткованого у 2021 році.

Комерційний директор і співвласник львівської броварні «Хмільний лев» Юрій Павлюх розповів про виробничі процеси підприємства. За його словами, пивоварня працює виключно на власному обладнанні та у власних виробничих приміщеннях.

«Ми використовуємо обладнання виробника SST (Stainless Steel Technologies), з яким співпрацюємо багато років. Базово було встановлено варницю та певну кількість ЦКТ, але з кожним роком, у процесі розширення, ми дозамовляли додаткові ЦКТ та інші модулі», – зазначив він.

За словами директора Red Cat Brewery (м. Харків) Юрія Заболотнього, у виробництві пива Red Cat Brewery застосовує обладнання, виготовлене українськими компаніями – «Інтерпромтех» (Миколаїв), «Оріон» (Київ) та «Термопаб» (Київ).

Перші спроби експорту пива до Польщі та Грузії виявили проблеми зі стійкістю продукту.

«Коли ми відправили пиво в Грузію, воно простояло там тиждень, вдень було тепло, вночі холодно — і з’явився осад. Ми зрозуміли: потрібні технологічні зміни», — розповідає співвласник First Dnipro Brewery Дмитро Некрасов.

Разом із технологами заводу Fanatic команда підприємства розробила власну фільтраційну установку, що підвищила стабільність пива та дозволила збільшити термін його зберігання.

«Ми визначили фракції білка, які викликають помутніння, і створили рішення, яке дає змогу пиву довше зберігати якість на полицях рітейлу», — пояснює Дмитро Некрасов.

Крім того, на виробництві встановили заторний чан для відварок.

«Сподіваюся, що восени ми почнемо робити відварки, порівняємо смаки й отримаємо новий сорт пива», — ділиться планами пивовар.

За його словами, цей рік став справжнім проривом:

«Ми стали на крок вище у професійному плані, навчилися краще розуміти сировину, прописали алгоритми роботи й отримали інструменти для вирішення проблем із неякісними інгредієнтами».

Також у «Солом’янській броварні» встановлене обладнання від угорської компанії ZIP Technologies, функціональність якого повністю задовольняє пивоварів. Це високотехнологічне устаткування з комп’ютеризованою системою управління, на якому можна виготовляти до 1000 літрів пива на добу. Виробничі потужності броварні також оснащені 13 двотонними ЦКТ, дев’ятьма форфасами місткістю в 1 тонну. Тиск, температура та інші процеси контролюються автоматичною системою.

Читайте також: Українська пивоварня «Уманьпиво» відкрила віртуальний магазин у грі Ukraine GTA

Сировина

Говорячи про сировину, Юрій Павлюх підкреслив:

«Базовий солод ми закуповуємо у «Славутського солодового заводу», інші види імпортного солоду  – через постачальників, серед яких «Юнітек» та інші компанії. Наприклад, пшеничний солод ми отримуємо від Malteurop Ukraine, і його якість нас повністю задовольняє. Що стосується хмелю, то ми співпрацюємо з «Юнітеком» та іншими постачальниками. Український хміль ми поки що не використовували – весь асортимент імпортний».

Стосовно сировини, пивоварня Red Cat Brewery закуповує європейський та американський хміль від Yakima Chief Hops, BarthHaas та Nzhops, а також використовує німецький солод Weyermann і частково український – від виробника «Славута». Крім того, для спеціальних сортів пива застосовуються інгредієнти українського походження, зокрема, томати та базилік.

У процесі пивоваріння «Солом’янська броварня» використовує лише сировина високої якості: німецький солод Weyermann та Bestmalz, чеський духмяний хміль, а також продукція від ТОВ «Хміль України» з м. Житомир, французькі дріжджі верхового і низового бродіння.

Водопостачання

Юрій Павлюх розповів про якість води:

«Ми використовуємо міське водопостачання, вода до Львова надходить виключно з артезіанських підземних горизонтів, розташованих у різних частинах області на відстані від 20 до 110 кілометрів від Львова, а не з річок чи інших поверхневих джерел. Коли купували приміщення для пивоварні, то здали воду на аналіз у фізико-механічний інститут і отримали повну розшифровку її складу. Спеціалісти підтвердили, що вода має практично ідеальні параметри для пивоваріння. Єдине, що ми робимо – це пом’якшуємо її за допомогою солі та очищуємо від механічних домішок та від хлору».

«Обладнання для водопідготовки нам встановлювала львівська компанії Зіко від виробника «Екософт». Ми не застосовуємо технологію зворотного осмосу, адже використовуємо природну воду, яку можна назвати «живою»», – пояснює Юрій Павлюх.

За словами Юрія Павлюха, з локальних ресурсів у Львові підприємство фактично використовує лише воду та частину допоміжних матеріалів. Так, миючі засоби, азотну кислоту, соду каустичну, сіль закуповують у місцевих постачальників.

Особливу увагу пивовари Red Cat Brewery приділяють якості води. Виробництво застосовує багаторівневу систему водопідготовки з використанням фільтрів пом’якшення, знезалізнення та технології зворотного осмосу. При цьому пиво не проходить пастеризацію та фільтрацію. Розлив здійснюється у металеві та ПЕТ-кеги від компанії МСТ, а також у скляні пляшки.

Як стверджує засновник пивоварні «Волинський бровар» Микола Іващишин, надзвичайно важливу роль у пивоварінні відіграє правильна та якісна водопідготовка. Так, у виробничому цеху «Волинського броваря» встановлено обладнання компанії EUROWATER (відтепер компанію перейменовано в Grundfos Water Treatment).

Загалом, за словами Миколи Іващишина, технологія створення пива «Волинський Бровар» дуже проста: пиво професійно вариться, правильно бродить та дозріває, якісно сепарується та розливається, швидко пакується та мчить до найближчого вашого магазину.

Енергоефективність

Розповідаючи про оптимізацію витрат та енергоефективність, директор броварні «Хмільний лев»  наголосив:

«Ми ще на етапі проєктування пивоварні заклали високий рівень енергоефективності. Найважливіший момент – це правильний розрахунок обладнання відповідно до потужностей виробництва, щоб забезпечити максимальну ефективність використання. Ми працюємо на електроенергії, без використання газу чи твердопаливних котлів. Процеси підігріву та кип’ятіння сусла відбуваються за рахунок електроенергії. Варки плануємо так, щоб обладнання працювало без тривалих простоїв. У літній період практично немає зупинок: ми варимо тиждень або два без перерв. В холодний сезон варимо по декілька ЦКТ підряд, що дозволяє економніше використовувати нагріте обладнання».

Серед базових заходів із енергоефективності на підприємстві застосовуються якісне утеплення приміщень і трубопроводів, професійне ізолювання трубопроводів пропіленгліколем.

«Ми постійно контролюємо витрати енергоносіїв і розраховуємо їх у прив’язці до собівартості літра пива. Це дозволяє чітко розуміти, чи ми вписуємося у наші нормативні межі. При цьому важливими є навіть найпростіші деталі. Навіть незначна несправність може обійтися у відчутні втрати енергоресурсів. Тому ми контролюємо навіть базові речі на підприємстві, пов’язані з електроенергією та водою, щоб уникати зайвих втрат ресурсів», – стверджує Юрій Павлюх.

Компанія Red Cat Brewery теж приділяє значну увагу енергоефективності.

«Ми використовуємо рекуперацію теплової енергії, яка утворюється під час охолодження сусла. Окрім цього, маємо власні потужності для вирощування дріжджів. Як основу беремо штами у пробірках від компанії White Labs, завдяки чому змогли відмовитися від сухих дріжджів і скоротити виробничі витрати», – пояснює директор пивоварні.

• 

Асортимент і продажі

Українські крафтові пивоварні активно розширюють асортимент і експериментують зі смаками — від бельгійських саурів до пива з карпатськими травами та фруктових лімітованих варок. Бренди Yuber, Luchan Brewery та «1952» поєднують класичні традиції з новими підходами, розвивають локальні колаборації, підтримують культурні й благодійні проєкти та шукають нові канали збуту попри виклики війни й логістики.

За словами пивоваразакарпатської броварні Yuber Віталія Лося, цього року команда вперше представила бельгійський стильSour Ale, зварений із використанням спеціальних інгредієнтів, що додають напою унікальних смакових характеристик.

За словами головного пивовара-технолога пивоварні «Солом’янська броварня» Оксани Лазаренко, у лінійці пивоварні, залежно від сезону, є до семи основних сортів пива, яке варять як за класичними, так і за авторськими рецептами. Пропонують тут також сезонні сорти пива.

«Ми починали з шести класичних сортів, щоб популяризувати світову пивну класику серед лучан. Сьогодні асортимент зріс до одинадцяти, а нові сорти ми спершу тестуємо у форматі лімітованих варок. Якщо пиво отримує схвальні відгуки — воно стає частиною постійної лінійки», — розповідає бренд-менеджерка Luchan Brewery Наталія Попович.

Щомісяця пивоварня презентує експериментальні сорти — від фруктових саурів і гозе до томатного та навіть картопляного пива. Цього року новий фруктовий саур із вишнею та малиною викликав справжній фурор серед споживачів.

Окремий напрям — колаборація з художником Юрієм Чайкою, відомим своїми муралами у Луцьку.

«Ми інтегрували зображення видатних особистостей міста в дизайн етикеток лімітованих сортів. Так пиво стає не лише напоєм, а й способом популяризації культурної спадщини Луцька», — пояснює Наталія Попович.

На етикетках є QR-коди з історіями героїв. Серед них — музикант Владислав Старенков (Milkshake IPA Лохина), тренер Віталій Кварцяний (Barleywine), режисер Борис Ревенко (Волинський Пілс), харизматична Тамара (Sour Вишня-малина), спортсмен і воїн Роман Гаврилюк (безалкогольне пиво), маестро Василь Зінкевич (майбутній Cream Milkshake IPA Лохина-Ірга).

Luchan Brewery позиціонує себе не лише як виробник крафтового пива, а й як активний учасник життя Луцька.

«Ми поєднуємо класичні рецептури з експериментами, розвиваємо бренд і підтримуємо соціальні ініціативи — від спортивних проєктів до допомоги ЗСУ», — розповідає бренд-менеджерка Наталія Попович.

З моменту заснування пивоварня робить ставку на айдентику та комунікацію з клієнтами. Разом з агенцією «Партизан» було розроблено бренд-стратегію, візуальний стиль і мерч. На території пивоварні створили екскурсійний маршрут із дегустаціями, щоб, за словами Наталії, «показати гостям справжній процес пивоваріння та розвінчати міфи про «порошкове пиво».

Luchan Brewery підтримує військових — передає зарядні станції, допомагає з транспортом і запускає благодійні проєкти.

«Ми не розглядаємо це як заслугу. Вважаю, що кожен бізнес має робити свій внесок у Перемогу», — підкреслює Наталія.

Нещодавно броварня спільно з Lubart випустила благодійну комбучу, кошти з продажів якої йдуть на потреби бригади «Любарт» (корпус «Азов»).

Крафтова пивоварня «1952» у Чернівцях розпочала роботу в червні 2024 року на базі ресторану «Ребра та вогонь». За словами керуючої Віолети Шалєєвої, сьогодні асортимент охоплює лагери та елі — від Бланшу й Хелесу до Голден елю та Вайсбоку:

«Ми робимо ставку на якість і вже експериментуємо з новими рецептами. Один із сортів, наприклад, містить карпатський трав’яний збір — це додає унікального смаку».

Пивоварня позиціонує себе як перша Буковинська танкова пивоварня: пиво дозріває у спеціальних ємностях — форфасах. А назва «1952» — це і про регіональну ідентичність, і про сімейну історію. «У 1952 році народився батько засновника, який подарував синові книгу «Смак пива» із побажанням створити власну броварню. Ця ідея стала реальністю через десятиліття — як данина пам’яті», — пояснює Віолетта Шалєєва.

• 

Канали збуту і маркетинг

Українські крафтові броварні роблять ставку на якість, унікальні рецептури та локальні історії, поєднуючи власну дистрибуцію з партнерською логістикою, активною присутністю у соцмережах і прямою комунікацією зі споживачами. Фестивалі, колаборації та «сарафанне радіо» залишаються ключовими інструментами просування та розвитку ринку крафтового пива навіть у складних умовах.

Броварня Hott’s спеціалізується на високоплотних сортах пива, використовуючи європейську та американську сировину.

«Ми застосовуємо німецький солод BESTMALZ, VIKING, WEYERMANN, хміль HPA та Yakima Chief, а також дріжджі Fermentis. Попри це, наша цінова політика залишається демократичною, і про це свідчить сам смак», – стверджує власник броварні Hott’s Василь Прищепа.

Василь Прищепа розповів про основні канали збуту та маркетингові інструменти, які використовує компанія.

«Ми доставляємо продукцію по Києву та області. Зараз активно розвиваємо соціальні мережі, зокрема Instagram, оскільки це один із ключових каналів комунікації з клієнтами», – зазначив він.

Броварня реалізує пиво як напряму, так і через колаборації з крафтовими магазинами. Остання співпраця була здійснена з «Пивною Лавкою».

«Ми варимо пиво за авторськими рецептами, які постійно вдосконалюємо, тим самим робимо продукцію ще цікавішою для поціновувачів», – додав Василь Прищепа.

За його словами, найкращою рекламою залишається якість пива.

«Наше пиво має відданих споживачів, які діляться враженнями зі своїми друзями та знайомими. Це працює краще за будь-які рекламні кампанії», – підкреслив власник.

«Ми контактуємо зі споживачем насамперед у власних закладах, а також співпрацюємо з іншими ресторанами й барами, отримуючи зворотний зв’язок напряму. Основний інструмент просування бренду – це соціальні мережі, адже сьогодні саме там найбільш ефективна комунікація», – зазначає пивовар закарпатської броварні Yuber Віталій Лось.

За словами пивовара, історія броварні тісно пов’язана з чеськими традиціями: обладнання, технології та рецептури Yuber походять саме з Чехії.

«Продукція реалізується не лише на власних локаціях, а й у супермаркетах, пивних точках, готелях та на базах відпочинку в межах Закарпаття. Онлайн-магазину наразі немає, але це тимчасово», – говорить Віталій Лось.

Втім, вихід за межі області наразі ускладнений: воєнний стан та проблеми з логістикою обмежують дистрибуцію.

«Проблема нестачі людських ресурсів та складнощі з доставкою змушують нас поки що працювати локально. Але ми плануємо розвивати й інші канали збуту, зокрема онлайн-продажі», – наголошує Віталій Лось.

Директор Red Cat Brewery Юрій Заболотній повідомив, що підприємство успішно поєднує власну дистрибуцію з партнерською логістикою:

«Ми маємо власну систему доставки, але також активно користуємося послугами компанії “Нова пошта” для забезпечення оперативності».

За словами Юрія Заболотнього, найефективнішими маркетинговими інструментами залишаються фестивалі, соціальні мережі та «сарафанне радіо», яке допомагає формувати довіру серед споживачів. Також пивоварня підтримує партнерські контакти з іншими українськими виробниками, обмінюючись досвідом та ідеями.

• 

Споживачі та тренди

Розвиток пивоваріння — це постійний діалог між виробниками та споживачами, де кожна сторона впливає на іншу, створюючи нові тренди й формуючи ринок майбутнього.

 Як розвивається пивна культура в Україні? Мар’ян Года відповідає так: «Я б не виділяв окремо пивну культуру від кулінарної. А вона у нас на пристойному рівні.

За словами Дмитра Некрасова, найбільш поширені сорти пива в Україні — це лагери та легкі стилі і така тенденція відповідає світовим уподобанням. Водночас сьогодні ціна на пиво відіграє ще більшу роль, адже рівень добробуту напряму впливає на вибір споживачів.

Сам Дмитро Некрасов зізнається, що надає перевагу охмеленим лагерам. Серед улюблених сортів він називає FDB «Hippie Pils», Varvar Brew «Hoppy Lager» та «Біла» від пивоварні «Ципа».

Експерт відзначає чітку закономірність між віком споживачів та їхніми вподобаннями. Молодь охоче експериментує з новими смаками та кольорами пива, обираючи напої з додаванням фруктів, томатів чи навіть огірків. Натомість старше покоління залишається вірним класичним сортам, які звикло споживати роками.

Водночас в Україні помітно зростає попит на безалкогольне пиво. Це пов’язано з удосконаленням технологій та появою якісних і смачних безалкогольних сортів. Серед прикладів успішних рішень — темне безалкогольне пиво «Mova Dark Non-Alco» від броварні Mova, яке здобуло срібну нагороду на міжнародному конкурсі International Beer Challenge. «Загалом молодь тяжіє до зниження алкоголю», — наголошує експерт.

Медіагрупа «Технології та Інновації» запрошує пивоварів, дистиляторів, виробників крафтових напоїв та сидру, представників HoReCa, дистриб’юторів і постачальників технологічних рішень долучитися до Beer&Craft Drinks Forum 2026: Пиво. Напої. Технології, який відбудеться 2–3 квітня в Тернополі. Професійна зустріч стане майданчиком для обговорення актуальних тенденцій ринку, обміну досвідом, презентації нових технологій, демонстрації практичних кейсів та знайомства з сучасними виробничими процесами під час бізнес-туру на пивзаводі «Опілля». Учасників очікують дискусійні панелі про стійкість, якість і нові ринки, Народна дегустація пива та дистилятів, а також живе спілкування з експертами, технологами та інженерами, що дозволить здобути практичні знання для розвитку бізнесу у 2026 році.
Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/BqGHXmPG7ki2P56T7

• 

Читайте також: Новинка для крафтярів та домашніх майстрів: Anton Paar представляє компактний прилад pH2Go для точного вимірювання pH

А ще більше цікавих статей про виноробство, пивоваріння ви можете прочитати у наших журналах. Електронна версія доступна до завантаження безкоштовно на період війни: https://techdrinks.info/archive/.

Журнал «Напої. Технології та Інновації» виходить друком у форматі «перевертайко» 2 в 1 з журналом «Пиво. Технології та Інновації». Адже з початку воєнного стану два видання «Напої. Т. І.» та «Пиво. Т. І.» об’єдналися і виходять одночасно. 

Детальніше про ціни та передплату читайте тут.

Щоб придбати друкований випуск нового журналу або передплатити видання на 2026 рік, звертайтеся за контактами:

Тел.: +380978972099 Єва, або надіслати заявку на рахунок на e-mail: Yevaiashchuk@ukr.net

Скористайтеся можливістю завжди бути в курсі актуальних тенденцій і отримувати унікальну інформацію, що сприятиме розвитку та успіху вашого бізнесу.

Якщо ви зацікавлені, щоб у наступному випуску журналу з’явився матеріал саме про ваше господарство чи підприємство, медіагрупа «Технології та Інновації» пропонує розміщення новин і презентаційних матеріалів про компанії на електронних та друкованих платформах.

Ми готові підготувати матеріал про ваш досвід або досвід ваших клієнтів, висвітлити впровадження сучасних технологій та інноваційних рішень і розмістити його в наших журналах або на сайтах («Ягідник», «Садівництво та Овочівництво. Т.І.», «Напої. Технології та Інновації»).

Контакти: Надія Ящук, директор проєкту, тел. +38 (068) 568-58-22, rnadia@ukr.net

Ірина, тел: +38 096 49 166 92 oksana.buh.ti@gmail.com

Лариса, тел: +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net.

Анна, тел: +38 097 759 25 83, +38 095 607 09 04, reklama.nti@gmail.com

Ціна одного примірника журналу «Напої & Пиво. Технології та Інновації» – 400 грн. Ціна одного примірника журналу «Ягідник» – 300 грн. Ціна одного примірника журналу «Садівництво та Овочівництво. Т.І. & Горішник» – 300 грн.

Передплата триває!