Дрібні виробники поступово залишають ринок малини Сербії

Галузь малини у Сербії переживає період структурних змін. Дрібні виробники малини протестують проти низьких закупівельних цін на продукт у цьому сезоні, які є нижче їхньої собівартості, повідомляють в Асоціяації ягідництва України.

Починаючи з початку 2000-х років індустрія малини була одним з найдинамічніших секторів Сербії, а саму країну навіть назвали «малиновим раєм Європи». Протягом цього періоду на ринку Сербії з’явилося багато дрібних виробників, для яких вирощування малини є додатковим джерелом доходу, і які продають свою продукцію оптовим фірмам. Враховуючи загальні тенденції в галузі, починаючи з 2010 року дрібним виробникам ставало усе менш вигідно залишатися на ринку. Це не могло не позначитися на загальних позиціях Сербії як світового виробника малини. Наприклад, у 2002-2008 роках Сербія була другим у світі виробником малини, у 2009-2011 роках вона вже опустилася на третє місце, у 2012-2014 роках вона була четвертою, а починаючи з 2016 року вона опустилася на п’яте місце. Фактично, за період з 2010 по 2016 рік виробництво малини у Сербії скоротилося на 36%.

Проблеми у дрібних виробників малини Сербії виникають вже не перший рік. Щороку на початку сезону, виробники малини починали висловлювати своє невдоволення, однак у 2018 році протести набули більш радикального характеру. Сезон 2018 року став особливо невдалим для дрібних виробників, і, фактично, переламним моментом для них. Внаслідок цього, дрібні фермери, що вирощують малину, навіть організували акції протесту і перекрили основні автомагістралі з вимогою до уряду встановити мінімальну закупівельну ціну на малину у розмірі 180 динарів за кілограм замість фактичної ціни у 90 динарів. У відповідь на акції протесту уряд заявив, що він завжди готовий до конструктивного діалогу, однак він не впливає на закупівельні ціни, які встановлює ринок.

Насправді, проблема полягає у структурі самого ринку малини Сербії. Вирощують її переважно невеликі господарства, які мають змогу займатися виключно вирощуванням культури, однак не мають складських приміщень з охолодженням, тому змушені швидко продавати свою продукцію великим фірмам, що мають належні складські приміщення. Також, більшість цих фірм виробляють ягоду не дуже високої якості, оскільки не здійснюють значних інвестицій у підвищення якості і продуктивності. Ще однією проблемою стало те, що на ринку з’явилася більш дешева малина з інших країн, що призвело до зниження закупівельної ціни.

Як наслідок, виробники малини почали вимагати від уряду контролювати посередників, і обмежити величну націнки на продукт. Для цього вони просили уряд побудувати комунальні складські приміщення, які дрібні фермери зможуть орендувати і використовувати для власних потреб, щоб мати можливість продавати продукцію тоді, коли на неї буде прийнятна для них ціна. Дрібні виробники почали виступати з заявами, що вони підуть з ринку, якщо їх вимоги не буде задоволено. Враховуючи, що динаміка цін переважно відображала глобальні тенденції, протестувальники змогли отримати лише мінімальну підтримку уряду. Однак, ця ситуація показала, наскільки дрібні фермери Сербії, що вирощують малину, залежать від динаміки цін на ринку. Це може викликати подальшу зміну структури ринку, коли на зміну дрібним виробникам, що майже не використовують сучасні технології вирощування, і постачають ягоду доволі низької якості, прийдуть великі спеціалізовані господарства, що зможуть робити довгострокові інвестиції і підвищити якість пропонованої продукції.