Бордоський щоденник: думки про молдавські виноградники та виноробство в порівнянні

Ангеліна ТАРАН, засновниця проєкту Wine-and-Spirits.md

Я хочу поділитися своєю розповіддю про відвідування одних із кращих шато регіону Бордо (Château Margaux, Château d’Issan, Château Pichon Baron, Château La Mission Haut-Brion, Château La Gaffelière) та деякими висновками, які спадали мені на думку під час цих візитів. Водночас не хочеться ними «засмічувати» розповідь про ще одного чудового виробника.

Різні умови

Походивши виноградниками на «правому» і «лівому» берегах, я зрозуміла, наскільки умови виноградарства в Бордо відрізняються від молдавських. А порівнювала я їх тому, що в Молдові широко тиражується гасло про те, що наші південні виноградники розташовані на тій же 47 паралелі, що і виноградники знаменитого регіону Бордо. І це нібито робить їх схожими. А ще прихильники цієї тези люблять демонструвати карту Європи, де виділено цю паралель. Насправді ж із спільного в молдавських та бордоських виноградників – лише паралель.

У Молдові виноградники ростуть, переважно, на різних чорноземах, тобто досить багатих ґрунтах, особливо порівняно з Бордо, де в ґрунтах багато гравію, гальки, піску, вапняку та глини.

Клімат теж дуже відрізняється. В нас він континентальний. Бордоський клімат сформований під впливом Атлантичного океану та двох великих річок – Гаронни та Дордонь, які зливаються до Жиронди. До середини XVII ст. на лівому березі було багато боліт та річок, на осушення яких пішло близько ста років. Виноградники лівобережного Бордо розташовані на невеликій висоті над рівнем моря.

Крихітні виноградники

У Молдові іноді кажуть, що треба брати приклад із бордоських виноградників і переймати їхній досвід посадки тощо. А ви бачили ці виноградники? Виноградні кущі в Молдові – на високому штамбі, потужні, заввишки з людський зріст. Виноградні кущі в Бордо крихітні, їх висота – трохи вище, ніж коліно, у кращому випадку доходить до пояса і дуже рідко вище.

Густота посадки теж різна. У Молдові не часто можна побачити густоту посадки 4 тис. лоз/га. Здебільшого – 2,2 тис. лоз/га. У Бордо ж мінімум 5,5 тис. лоз/га в АОС Сент-Емільйон, 6,5 тис. лоз/га в АОС Песак-Леоньян, 7 тис. лоз/га в АОС Марго та АОС Пойяк. На лівому березі часто висаджують по 9 тис. лоз/га та навіть і 10 тис. Уявляєте молдавський виноградник на потужних ґрунтах із густотою 9 тис. лоз/га? Це будуть джунглі.

Також у Молдові та в Бордо по-різному ставляться до віку лоз. За молдавськими нормативами, експлуатація виноградних насаджень розрахована на 25 років. У Франції в цьому віці виноградника лише починається все найцікавіше, оскільки величні вина не виробляють з кущів, молодших ніж 20 років. Лозам потрібна мудрість. Французи (це поширено не лише в Бордо, а й в інших регіонах) намагаються максимально продовжити життя рослинам винограду і зберегти насадження. Всохлі або хворі кущі замінюють на нові. На одній плантації зростають лози різного віку. Тому й використовують фразу «середній вік лоз». До цього вона мені була незрозуміла: як це може бути на одній ділянці?

Але врожай із молодих та старих кущів збирають окремо. Це трудомістко, проте виправдано і свідчить про ставлення людини до виноградників.

Вважаю, що молдавські вина теж варті уваги через якісний урожай завдяки зрілому віку виноградника. Посадки радянського часу, які можна зберегти, слід зберегти, щоб у вин було більше індивідуальності та глибини.

Культура та традиції

Хоча вважається, що на молдавській землі люди з давніх-давен працюють у галузі виноградарства, але це не так, як у Бордо. У Молдові виноградники розташовані поза населеними пунктами. У бордоських селах плантації перебувають безпосередньо в межах. Тобто там виноградники та люди – це сусіди, споруди та плантації начебто проросли одне в одного.

На виноградниках звичайне явище – асфальтовані дороги між насадженнями. Але найбільше мене здивували зливні каналізації на плантаціях. В умовах посухи можна було б перейняти такий досвід у Молдові для збирання дощової води для зрошення та захисту ґрунту від ерозії.

Завдяки цьому щоденному спілкуванню стосунки між людьми та виноградниками особливі. Слухаючи, як у шато розповідають про свої посадки, у мене склалося враження, що вони поводяться з лозами, як із живими істотами. Між ними є діалог. Люди уважно прислухаються до рослин. Я ще не бачила такого дбайливого ставлення до винограду. І навіть догляд за різними ділянками того ж виноградника теж різний, бо ґрунт може відрізнятися. Помітний дуже точковий підхід у догляді, бо винороб знає, який хоче отримати врожай для вина.

Тому вважаю, що в Молдові винороби, якщо немає достатньо власних виноградників, повинні мати довгострокових надійних партнерів серед виноградарських господарств, щоб вони вирощували виноград за вимогами виноробів, а не як Бог на душу покладе.

Сьогодні (під час сезону) мені дивно бачити пропозиції з боку виноградарів щодо продажу врожаю технічних сортів. Для кого вони його вирощували? Для якого вина? Чому не шукали наперед виноробню, якій буде потрібен цей виноград і не врахували її побажання? За такого підходу яка доля цього винограду? Ну, явно не бути топовим вином, гордістю виробника та флагманом галузі. Навіщо готувати плодам своєї праці долю посередності? Відчутний недолік у галузі здорового перфекціонізму, пристрасної захопленості своєю справою та якоїсь частки гарного авантюризму. Принаймні за багато років я їх бачила дуже рідко.

Виноробня – це храм

Мою увагу привернув підхід до будівництва виноробні не просто як до виробничого приміщення, а як до чогось більшого. Тобто для бордоських власників шато виноробня – це ще й архітектурний об’єкт, для роботи над яким залучають відомих архітекторів. Для них важливо, щоб було не лише функціонально, а ще й естетично, зі змістом. Звичайно, це вартує великих грошей. Щоб робити такі інвестиції, потрібно продавати вина не за 1,5 євро/пляшка. У бордоських шато умови виробництва вин відповідають їхній суті та ціні. Все взаємопов’язане та гармонійне.

Хочеться побажати молдавським виноробним компаніям заробляти більше грошей, щоб вони теж могли впорядковувати свої виноробні.

Кожен відсоток має значення

Ще одне здивування викликав блендинг. Шато різні, а підхід один – ювелірна точність у складанні винної композиції. Здавалося б, у винороба є два основні сорти винограду, і в ролі солі та перцю на столі – ще один сорт. Чого тут мудрувати? Насправді в межах одного сорту Каберне-Совіньйон або Мерло триває дуже напружена робота з блендінгу.

Виноград з різних ділянок вініфікований окремо і отримане вино відрізняється від інших. І між ними (можливо не один десяток зразків, знаю приклад до 40) вираховують пропорції ідеального асамбляжу. А потім визначається ідеальний мар’яж основних сортів, але не забувається і «дрібниця» – 2–3 % додаткового сорту. Я все запитувала – невже ці 2–3 % такі важливі? Щоразу я зустрічала здивований погляд співрозмовника, мовляв, невже я не розумію? Звісно, це важливо! І судячи з вин, таки так!

Завдяки цій точності вина різних виробників з одного апелласьону відрізняються, хоча використовується виноград лише двох сортів та вирощений він в одному терруарі. Цей досвід є найкращою відповіддю на побоювання деяких молдавських підприємців про те, як можна співіснувати і що робити, якщо створити асоціацію в рамках комунального апелласьону. Ні, всім її мешканцям не потрібно робити Negru de Purcari, Lupi, Negre або Bad Boys. Кожна виноробня має свої бренди і вина, загальні тільки терруар і правила роботи в ньому.

Не треба бути схожими

З того, про що написала вище, хочу зробити головний висновок: не треба прагнути бути на когось схожими, треба шукати власну унікальність. Розповідаючи про молдавські вина, не треба говорити, що вони схожі на якісь інші – з Бордо чи Шампані, чи Нової Зеландії. Вони з Молдови, де свій терруар, свої кліматичні особливості, своя історія розвитку виноградарства та виноробства.

Потрібно визначити і донести до світу, в чому особливості молдавських вин, чим вони хороші, без будь-яких порівнянь. Нехай споживачі самі знаходять свої асоціації та паралелі. Головне – продукція (тихі вина, ігристі, дивини та місцеві коктейлі, які необхідно вигадати) має бути цікавою.

Тоді чи потрібно й нам виготовляти бордо-бленди? Звичайно, потрібно, тому що їх виробляє весь світ і скрізь вони виходять по-різному. Світ любить класику.

Навіщо відмовлятися від найкращих сортів винограду – Каберне-Совіньона та Мерло? Потрібно лише їх подати по-своєму.

Молдавські вина мають свої переваги, тільки про них треба розповісти світу. А комунікація та маркетинг – у нас поки що слабкі місця.

Wine-and-Spirits.md

Читайте також:
«Фрумушика-Нова»: старт нового виноробного сезону й курс на розширення лінійки вин
Як лімітований випуск BIG WINES BIG ART limited edition поєднав вино та мистецтво