Арсен Федосенко: «Українське вино має бути відомим у всьому світі, й не тільки як продукт, а і як культурне явище»

 Арсен Федосенко: «Українське вино має бути відомим у всьому світі, й не тільки як продукт, а і як культурне явище»

Арсен Федосенко – український фотограф. Художник-графік за освітою, він почав знімати на другому курсі інституту, в 1996-му. Працював у видавничій, рекламній, навчальній галузях, завжди залишаючись художником. Із 2010 року займається художніми й культурними фотопроєктами у співпраці з Національною філармонією України, Посольством Італії.

Автор багатьох фотовиставок. Його різножанрові роботи відомі в Україні та за її межами, зберігаються у приватних колекціях України, Норвегії, Німеччини. Упродовж п’яти років працює з вином. Сьогодні своїми думками він ділиться із читачами видання «Напої. ТІ».

«Напої. ТІ»: Ви називаєте себе винним фотографом. Який зміст вкладаєте в це поняття? Які цілі перед собою ставите?

А. Ф.: Я художник. Олівець чи камера – лише інструменти. Та головний інструмент кожного художника – його уява й глибоке бачення світу. На одній з моїх фотопрезентацій мене назвали творчим амбасадором українського вина. Це точніше передає мою місію – закохати світ в українське вино.

Останні п’ять років я присвятив дослідженню виноробної теми у фотопроєкті «Нова історія українського вина». Річ у тім, що виноробство в Україні – давня традиція, ним займалися в промислових обсягах не лише на півдні, а й у Тернопільській, Вінницькій, Київській та Львівській областях.

«Весна», виноградник Б. Павлія, Хмельницька обл.

Одна з цілей мого проєкту – відновлення виноградарства по всій Україні. Для мене виноградарство і виноробство – це перехід від парадигми споживача в парадигму творця. Перша – пасивна і веде до залежності, а друга є джерелом самоповаги і розвитку. Адже виноград має магічну здатність наповнювати місця новим сенсом, бути рушієм економічного й туристичного життя. Перехід від однорічних культур до багаторічних – то велика зміна свідомості. Як сказав Влад Чопак (винороб із Закарпаття): виноградарство – це тривалі стосунки з землею. Власник саду чи виноградника завжди дбатиме про землю, він мислить десятиліттями, а не одним сезоном. Це запорука сталості, зайнятості та інвестицій.

Читайте також: «Wine reloaders»: як український фотограф Арсен Федосенко закохує у виноробство

Я займаюсь художньою та рекламною фотографією вже 25 років. Коли з’ясував, що у нас вакуум інформації та якісних зображень вітчизняного вина, а видання ілюструють статті про українське вино знімками іноземних виноградників (!!!), то захотів виправити ситуацію. Тепер знаю, що такі митці існують в Європі, і вони роблять дуже креативні зйомки.

Богдан Павлій – патріарх серед крафтових виноробів. Хмельницька обл., с. Каветчина

Хай там як, але фотографія – це документ, і я прагну донести глядачам реальну красу, а не вигадану. Хочу, щоб люди вірили моїм знімкам: виноград росте по всій Україні, з нього виходить прекрасне вино, не гірше, а краще за більшість іноземного. Це важко усвідомити, дивлячись на те, що п’ють українці. Значно легше казати, що у нас щось із кліматом не так, ніж визнати свій комплекс меншовартості.

«Новий цикл», приватний виноградник, с. Музичі, Київська обл.

Українські вина не схожі на тоскану, пріорат чи бордо. Але чи повинні такими бути?.. Щоб розібратися в темі, я пройшов школу сомельє, заклав власний виноградник і третій рік вчусь робити вино (відверто – я страшенно цим захопився…). З часом мій фокус від листків та ягід перейшов на виноградаря і винороба, адже їхня праця визначальна для якості вина.

Теруар теж має значення, просто з ним потрібно вміти працювати. Якісно зроблене вино з винограду Київщини «розповість» вам значно більше, якщо ви не порівнюватимете його, а будете смакувати і поєднувати з місцевою кухнею. Скуштуйте вина Кулініченка, рислінг «Вілла Ламаш» або «Цитронний» винарні «ММХХ» – і ви мене зрозумієте.

«Напої. ТІ»: Як почалося ваше захоплення винною тематикою? Що було приводом, тим щасливим випадком, що привів вас у цю тему?

А. Ф.: Почалось зі знайомства з винами «Колоніст». Я тоді слабо розумівся на винах, але усвідомлення, що вино може бути на 100% місцевим та якісним, справило на мене сильне враження. Після візиту на виноробню мене мучило питання: якщо у нас можна робити такі гарні вина, то чому вони одні серед малих виробників на ринку?.. Пошук відповіді привів мене на Київський фестиваль «Food&Wine», де я познайомився з багатьма виноробами, справжніми фанатами своєї справи.

Продовження статті читайте у друкованій версії журналу «Напої. Технології та Інновації» №3 (89) 2021.

Придбати або оформити передплату на журнал можна за телефонами менеджерів:

Ірина Калюжна, тел.: +3096 45 87 682, reklama.nti@ukr.net
Лариса Товкач, тел..: +38 097 96 89 516, sad.nti@ukr.net
Альона Данчук, тел.: +38 097 528 36 46, sad2017@ukr.net

Читайте також: Chateau Chizay – більше, ніж просто вино

Богдан ПАВЛІЙ: «Виноробство – покликання і справа мого життя»

Журнал «Напої. Технології та Інновації»

Останні статті