Адаптуємось до трендових змін – стаємо власниками прав на сорт рослин

Якісний вихідний матеріал – це запорука отримання бажаного високого врожаю, тому українські виробники сільгосппродукції все більше уваги приділяють саме якості посадкового матеріалу. Однак забезпечити високу якість садивного матеріалу сьогодні неможливо без отримання правової охорони на розроблений сорт рослин, без реєстрації своєї інтелектуальної власності (ІВ). Ось чому трансформація бізнесу та моделей управління ним стає питанням не лише підвищення конкурентоспроможності, а й виживання бізнесу загалом, яке неможливе без використання можливостей, які надає ІВ.

За своєю суттю права ІВ – це виняткові монопольні права, які створюють додану вартість і стимулюють економічне зростання, бо є найважливішим засобом перетворення нематеріальних активів у затребувану на ринку продукцію. Саме тому система ІВ розвивається швидкими темпами в усьому світі, надаючи власникам прав на об’єкти ІВ дієві ринкові переваги.

При цьому ІВ – приватне право. Держава надає мінімальне законодавче регулювання, а далі кожен правовласник повинен захищати себе сам, тобто кожна бізнескомпанія повинна сама відслідковувати свій портфель прав ІВ або користуватися з цією метою послугами юридичних компаній.

ПРАВО ІВ НА СОРТ РОСЛИН

Право ІВ на сорт рослин становлять особисті немайнові права ІВ на сорт рослин та майнові права ІВ на сорт рослин. Особисті немайнові права ІВ на сорт рослин засвідчуються охоронним документом – свідоцтвом про авторство на сорт рослин.

Майнові права ІВ на сорт рослин засвідчуються охоронним документом – патентом на сорт рослин та вносяться до Державного реєстру патентів на сорти рослин. Майновими правами ІВ на сорт рослин, засвідченими патентом, відповідно до статті 487 Цивільного кодексу України (ЦКУ) є: право на використання сорту рослин, придатного для поширення в Україні; виключне право дозволяти вико- ристання сорту рослин; виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, у тому числі забороняти таке використання.

Щоб отримати патентну охорону прав ІВ на сорт в Україні, треба подати заявку та отримати патент саме в Україні, інакше, навіть якщо цей сорт має охорону на іншій території, він не буде захищений правом ІВ на території нашої держави.

Право ІВ обмежене у часі – 35 років для сортів деревних та чагарникових культур і винограду й 30 років для всіх інших сортів.

ОДИН СОРТ – ОДНА НАЗВА

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» будь-якому сортові рослин присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого сорту того самого або спорідненого виду в Україні й державах-учасниках Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин, УПОВ (International Union for the Protection of New Varieties of Plants, UPOV), заснованим Міжнародною конвенцією з охорони нових сортів рослин від 2 грудня 1961 року, членом якого є Україна з 12 вересня 2006 року.

Якщо сорт був захищений або якщо заявка на сорт рослин подана в іншій країні, назва сорту в Україні повинна бути однаковою з назвою в іншій країні. Якщо на сорт не була отримана патентна охорона в будь-якій країні, але він продається на ринку або відомий під певною назвою, ідентична назва повинна бути використана при отриманні охорони. Це відповідає політиці «один сорт – одна назва» і відображає важливість єдиної назви для кожного сорту у всьому світі.

Якщо назва сорту в нашій країні з якихось причин визнана неприйнятною, тоді заявникові пропонується змінити назву.

Після присвоєння назви сорту будь-які права, пов’язані з затвердженою назвою сорту, не повинні перешкоджати її вільному використанню у зв’язку з цим сортом. Стаття 49 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» встановлює обов’язки щодо використання назви сорту, а саме будь-яка особа, яка використовує посадковий матеріал сорту, повинна застосовувати назву цього сорту навіть після закінчення строку дії правової охорони на нього. Поряд з цим, власникові сорту дозволяється при використанні сорту поєднувати його назву з власними торговельними марками, зазначенням походження товарів та комерційним найменуванням.

ЗМІНА НАЗВИ СОРТУ

Пункт 11 статті 28 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» встановлює, що після затвердження назви сорту рішенням про виникнення прав на сорт її зміна компетентним органом можлива лише тоді, коли встановлено, що вона більше не відповідає умовам надання правової охорони, викладеним у статті 13 цього Закону, або власник патенту чи будь-яка інша особа вимагає заборонити використання назви сорту, яка вже існує.

СПІВВІДНОШЕННЯ НАЗВИ СОРТУ І ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ

Жодна назва сорту, затверджена для певного сорту, чи будь-яка її частина не можуть бути зареєстровані як торговельні марки в Україні. Це пов’язано з тим, що власник прав на сорт повинен забезпечити безперешкодне та безкоштовне використання назви сорту навіть після закінчення терміну дії прав на сорт. Водночас охорона прав на торговельну марку може тривати необмежено довго, а це означає, що власник торговельної марки може заборонити чи дозволити її використання будь-якій особі.

При реєстрації торговельної марки відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» заклад експертизи перевіряє запропоноване позначення на тотожність із раніше зареєстрованою назвою сорту та відмовляє, якщо позначення відтворює назву сорту рослин, зареєстрованого чи заявленого на реєстрацію в Україні або якому надана правова охорона відповідно до міжнародного договору України до дати подання заявки на торговельну марку, що містить таке позначення, і якщо заявлене позначення стосується сорту рослин того самого або спорідненого виду.

Назва сорту не може бути прийнятною та використаною на території України за наявності вже зареєстрованої торговельної марки третьої сторони, якщо заклад експертизи у сфері сортів рослин до затвердження назви сорту одержав повідомлення про чинну реєстрацію торговельної марки, яка є ідентичною або подібною до назви сорту.

ЩОДО НАДАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ ТА ОТРИМАННЯ РОЯЛТІ ЗА ВИКОРИСТАННЯ СОРТУ РОСЛИН

Згідно зі статтею 1108 Цивільного кодексу України лише особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права ІВ (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права ІВ).

Таким чином, видати ліцензію на використання сорту та отримувати роялті за таке використання може лише власник чинних патентних прав на цей сорт в Україні.

Власник патенту на сорт протягом строку дії охоронного документа може надати ліцензію (дозвіл) на використання цього сорту третій особі. Ліцензія може бути виключна і невиключна. Відомості про надання ліцензій на використання сорту та про передачу майнових прав ІВ на сорт рослин вносяться до Державного реєстру патентів на сорти рослин.

За використання сорту володілець патенту отримує роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання сорту рослин.

ПРАВО НА ПОШИРЕННЯ СОРТУ

Право на поширення сорту буде майновим правом ІВ лише для власника чинних майнових прав ІВ (особи, яка має чинний патент України на сорт рослин), для всіх інших осіб це буде суто комерційне право на розповсюдження (продаж, введення в обіг) певного сорту рослин за визначену суб’єктом господарювання плату.

Згідно із законодавством право на поширення сорту – право на комерційне розповсюдження відмінного, однорідного та стабільного посадкового матеріалу – матеріального носія сорту рослин, який може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров’ю людей, заподіяння шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля, засвідчене державною реєстрацією.

При реєстрації права на поширення сорту відповідний сорт заноситься до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, а власнику права на поширення сорту видається свідоцтво про державну реєстрацію сорту, яке не є охоронним документом щодо прав ІВ.

Особа, яка має право на поширення сорту, засвідчене державною реєстрацією, але не має чинних патентних прав на цей сорт в Україні, не має права надавати третім особам ліцензію (дозвіл) на розповсюдження сорту в Україні та збирати за це роялті.

Особа, яка отримала право на поширення сорту, який став суспільним надбанням або вільним у використанні, засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію сорту, не має права надавати третім особам ліцензію (дозвіл) на розповсюдження сорту в Україні та збирати за це роялті, оскільки патентна охорона на цей сорт уже закінчилась. Такі особи, як суб’єкти господарювання, можуть лише розповсюджувати (продавати) насіння або саджанці цього сорту за визначену ними плату на договірній основі.

Антоніна ПАХАРЕНКО-АНДЕРСОН, керуючий партнер патентно-правової фірми
«Пахаренко та партнери», президент Українського альянсу по боротьбі з підробками і піратством (UAACP), патентний повірений України

www.pakharenko.ua