Безалкогольне пиво: від стандартів якості – до крафтового виробництва

Костянтин КОРОЛЮК, старший науковий співробітник НААНУ

Екскурс в історію напою і тенденції світового ринку

Поява безалкогольного пива датується 1920 роком. Цей напій з’явився в США під час Сухого закону, в умовах якого пивоварні, щоб не збанкрутувати, були змушені виробляти напої з вмістом 0,5% спирту. В Україні масове виробництво безалкогольного пива розпочалося наприкінці 80-х із введенням аналогічного закону Михайлом Горбачовим. Свого споживача продукт знайшов на початку 2000-х у фітнес-центрах, оскільки пиво позиціонувалося як напій для відновлення сил після тренувань. За смаком воно не поступається традиційному, а інколи навіть його випереджає.

Зростання світового ринку безалкогольного пива пов’язують, зокрема, з тим, що вести здоровий спосіб життя стало модно. Зокрема, німецькі дослідники довели, що безалкогольне пиво корисне після тренування: напій має ізотонічний ефект, тобто швидко відновлює запаси води та мінералів, які організм втрачає при сильних навантаженнях. У безалкогольному пиві містяться калій, магній, вітаміни групи В та ін.

Всесвітні статистичні спостереження розміщують Україну в середину списку за обсягами споживання алкогольних напоїв. Канада та Чилі – наші найближчі країни-сусідки за обсягами споживання алкоголю, і пива зокрема, на душу населення.

За даними ПрАТ «Укрпиво», що об’єднує великі пивоварні компанії України, випуск безалкогольного пива останніми роками становить 0,25-0,29 млн Гл у рік. Інакше кажучи, доля звареного та проданого безалкогольного пива в Україні знаходиться в межах 1,5±0,1% від загального обсягу виробництва у 18,1±0,1 млн Гл у рік.

Таким чином, з огляду на споживчі переваги українців, можна передбачити, що при обсязі виробництва пива невеликими незалежними пивоварами до 10% від загального кількість спожитого крафтового безалкогольного в найближчі роки може становити 26-27 тис. Гл.

Читайте також:
На Львівщині виготовляють крафтовий сидр у сторічній кам’яниці

Незважаючи на відносно невеликий обсяг потенційного ринку продажів, існує чимало переваг варіння безалкогольного пива, зокрема:

• розширення асортименту та кола відвідувачів закладів. Наприклад, одна з найвідоміших пивоварних і ресторанних компаній BrewDog [4] нещодавно відкрила особливий безалкогольний паб у Лондоні;
• не існує релігійних обмежень на споживання безалкогольного пива;
• позиціонування безалкогольного пива для специфічних груп споживачів як напою для спортсменів, водіїв, для відновлення водно-сольового балансу після важкої праці або в спеку. В цих випадках можливе додавання до напою біологічно активних речовин, трав або екстрактів;
• випуск і продаж безалкогольного пива не оподатковується акцизом та не включається до загальних, дозволених за ліцензією обсягів.

Безалкогольне пиво варять так само і з тих самих інгредієнтів, що й звичайне. Складність полягає в тому, щоб отримати продукт з мінімально можливим вмістом алкоголю, але при цьому зберегти характерні для пива смак і насиченість. Наприклад, опитування, проведені в 2016 році в Нідерландах, показало, що серед відповідей на запитання «Чому ви не п’єте безалкогольне пиво» найпоширенішою (60%) була відповідь, що причиною є нехарактерні для пива сенсорні відчуття. Серед таких недоліків найбільш характерними є присмак сусла, що не збродило, слабка карбонізація, солодкість та інші присмаки.

Як же зварити пиво, щоб і без алкоголю, але й з характерним для обраного стилю смаком?

З технічної точки зору, найбільші переваги мають способи звільнення звичайно звареного та вибродженого пива від алкоголю шляхом перегонки під вакуумом, селективної мембранної фільтрації або ж поєднання цих методів. На жаль, ціни на такі установки не дозволяють вести розмови про доцільність їх використання у крафтовому пивоварінні.

Що залишається? Вивчити питання глибше та знайти шляхи вирішення. Складові частини пива, зокрема численні вищі спирти, ефіри, альдегіди, лактони, карбонові кислоти та феноли, дають свій внесок у загальний характер смаку напою. В безалкогольному пиві саме присмак сусла зазначають як надмірний. За нього відповідає низка альдегідів, серед яких найбільш значущими є такі, що утворюються при розкладі амінокислот під час затирання та кип’ятіння сусла.

Поєднання запахів, а особливо 2-метилбутаналу та метіоналу, навіть у найнижчих концентраціях спричиняє синергетичний ефект і підсилює специфічний присмак сусла.

Під час нормально проведеного повного циклу ферментації ці сполуки частково розкладаються, а частково маскуються ефірами, етанолом і вищими спиртами, що є продуктами метаболізму дріжджів.

Читайте також:
Сидр: перспективи напою на українському ринку

Найбільш загальноприйнятими біологічними методами отримання безалкогольного або слабоалкогольного пива є:

• процедура «холодного контакту», коли біологічно підкислене сусло охолоджується до 0 оС і до нього задаються дріжджі в кількості 3х107 КОЕ/мл. Після цього сусло витримується 24-48 годин. Кисень з нього витискається подачею вуглекислоти, а потім пиво знімається з дріжджів;
• процедура перерваної ферментації, коли дріжджі задаються до аерованого сусла, але процес бродіння переривається на початку стадії спиртового бродіння;
• зменшення кількості зброджуваних цукрів у суслі завдяки проведенню затирання без мальтозної паузи (зміна режимів затирання);
• використання специфічних нетолерантних до мальтози або обмежених щодо продукування етанолу рас дріжджів. Наприклад, S.cerevisiae var. Chevalieri (LA-01) Saccharomycodes ludwigii (WSL 017, WLP618), Pichia kluyveri, Zygosaccharomyces rouxii, Torulaspora delbrueckii (WLP603);
• використання гомо- та гетероферментативних молочнокислих бактерій для підкислення та трансформації вуглеводів і амінокислот сусла. Наприклад, L. casei, L. delbrueckii subsp. bulgaricus, L.acidofilus, L. plantarum, B. brevis.

Усі ці методи мають ті чи інші переваги або недоліки, але є два загальні застереження. По-перше, низький ступінь насиченості вуглекислим газом, що вимагає додаткової подачі стисненого вуглекислого газу для насичення пива. Сатурація може відбуватися під час холодної витримки, шляхом підтримання тиску на шпунт-апараті 0,6-1,2 кг/см3 залежно від бажаного стилю безалкогольного пива або карбонізацією під час розливу. По-друге, етанол – це досить сильний антисептик. Його відсутність у пиві робить напій дуже чутливим до сторонньої мікрофлори, яка може в ньому розвиватися. Одним із засобів захисту від сторонньої мікрофлори є підвищення хмельової гіркоти під час кип’ятіння, холодне охмелення, суворі заходи з дезінфекції обладнання, застосування дозволених консервантів.

Детальніше читайте у статті журналу Beer. Technologies&Innovations  №17-18-19.

На період воєнного стану медіагрупа «Технології та Інновації» надала читачам можливість безкоштовно читати унікальні професійні видання, дізнаватися нову інформацію, щоб ефективно працювати на благо України.

Занантажити журнали «Напої & Пиво. Технології та Інновації» за 2022 рік можна тут.

Щоб придбати друковані випуски журналів, видані впродовж минулих років, звертайтеся:

Лариса Товкач, менеджер, +38 (097) 968 95 16, sad.nti@ukr.net
Анна Панкратенкова, тел.: +38 097 75 92 583, reklama.nti@gmail.com
Ірина Петронюк, тел.: +38 096 49 16 692, oksana.buh.ti@gmail.com

Читайте також:
Українська пивоварня з чеськими ідеями. Як працює нова класика Закарпаття – броварня Heming
ПРОСТИМИ СЛОВАМИ ПРО ХІМІЧНИЙ СКЛАД ВОДИ ДЛЯ ПИВОВАРІННЯ