Без українських коньяку та пармезану: на виробників чекає відмова від європейських географічних зазначень

Уже з 2026 року українські підприємства не зможуть використовувати у назвах своєї продукції слова «коньяк», «шампанське» та низку інших. Це передбачає виконання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, відповідно до якої Україна зобов’язалася охороняти понад 3 тисячі географічних зазначень, що походять з території Євросоюзу. Перехідний період, який був визначений законодавчо, для низки алкогольних напоїв завершується саме наприкінці 2025 року. І щоб втілити у життя ці зміни без відчутних втрат, виробникам не варто відкладати їх наостанок, вважає експерт з питань маркетингу та комунікацій проєкту ЄС «Географічні зазначення в Україні» Іван ГАЙВАНОВИЧ. Про те, чому реєстрація географічних зазначень – це перспективний крок для українських виробників, експерт розповів журналу «Напої. Технології та Інновації».

ГЕОГРАФІЧНІ ЗАЗНАЧЕННЯ – НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ВИРОБНИКА

Попри те, що від підписання Угоди про асоціацію минуло вже багато часу, нову редакцію закону «Про правову охорону географічних зазначень», гармонізовану з європейським законодавством, ухвалили лише торік. Чинності новий закон набув з початку 2020 року. Цей документ – рамковий, тож після нього очікується ухвалення трьох секторальних законів, які регулюватимуть використання й охорону географічних зазначень для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, а також для вин і спиртних напоїв.

Читайте також: Виноробний сектор України матиме Дорожню карту для подолання труднощів та об’єднання

Відповідно до нового законодавства, географічне зазначення – це найменування, що ідентифікує товар з особливою якістю, репутацією чи іншими характеристиками, які зумовлені географічним місцем походження. Відповідне маркування, що наноситься на упа- кування продукту, засвідчує його високу якість, багаторічну традицію виробництва й особливий зв’язок з територією, де його виготовляють. Тому географічне зазначення вважають одним із видів добровільного захисту товарів від недобросовісної конкуренції та ефективним інструментом колективного просування.

– Ця тема для України поки що дуже екзотична. Тому хочу відразу пояснити, що географічне зазначення – це не торговельна марка і не топонім, хоч воно може містити в собі географічну назву або відсилання до неї. Географічне зазначення вказує на те, що продукт походить з певної місцевості, якою зумовлені його характеристики. Зокрема, може йтися про особливості ґрунту, кліматичні умови, певні традиції виробництва та інше. До того ж географічне зазначення – це об’єкт колективної інтелектуальної власності. Його
можна використовувати, дотримуючись усіх норм і правил виробництва цього продукту та виробляючи в зоні, яка прописана для цього географічного зазначення, – розповідає Іван Гайванович.
На відміну від торговельної марки, географічне зазначення реєструється безстроково й може існувати доти, доки буде змога виробляти продукт відповідно до специфікації. Скасувати його можуть, якщо продукт не виготовляють упродовж семи років. Виробникам варто усвідомити, що продукти з географічним зазначенням належать до вищої категорії. Вони дорожчі, а отже, їхнє виробництво вигідне і здатне відкрити нові торговельні можливості.
До того ж реєстрація географічних зазначень сприяє збереженню місцевих традицій і розвитку територій, а також надає місцевості туристичної привабливості.
Першим українським географічним зазначенням для харчового продукту, яке було зареєстроване наприкінці минулого року, стала гуцульська овеча бриндзя. На черзі – реєстрація зазначення «гуцульська коров’яча бриндза», на яку очікують у першому півріччі 2020-го. Найближчим часом відбудеться розгляд заявок на реєстрацію географічних зазначень «Мелітопольська черешня», «Херсонський кавун», «Закарпатський мед», а також географічних зазначень вин – «Шабаг», «Ялпуг», «Закарпаття» і «Білгород-Дністровський».
– Україна – велика і різноманітна, тому потенційно маємо хороші перспективи для збільшення кількості географічних зазначень, які згодом можуть стати привабливою особливістю різних місцевостей. Але пропозиції щодо цього повинні надавати насамперед виробники, – вважає експерт.

ГАЙСТЕР, БРЕНДІ ЧИ БУРШТИНОК?
Однак певні рішення щодо географічних зазначень виробникам потрібно ухвалювати вже зараз.
З 1 січня 2016 року набрала чинності торгівельна частина Угоди про асоціацію України з ЄС, яка передбачає зобов’язання України охороняти європейські географічні зазначення. Визначена й тривалість перехідних періодів, після завершення яких використання цих зазначень буде неможливим.
Зокрема, певні назви для українських сирів (рокфор, пармезан і фета) можна використовувати до кінця 2022 року, а назви низки алкогольних напоїв (коньяк, шампанське, кальвадос, портвейн, херес, граппа, аніс португіс, арманьяк, марсала, малага, токай, мадера) – до кінця 2025-го. Тому виробникам цієї продукції вже зараз варто вирішити, як діяти далі.
– Є два варіанти виходу з ситуації: або використовувати загальну видову назву продукту, або ж вигадати нову. Скажімо, шампанське за своїм видом – це ігристе вино, тому цей напій можна називати саме так. Натомість один з виробників з Бессарабії називає свої ігристі вина «біссер», тож теоретично цю назву можна використати для всіх ігристих вин українського виробництва. Те ж саме стосується і коньяку. Його видова назва – бренді. Однак напої, які нині випускають як «коньяк України», називати «бренді» виробники не хочуть, мотивуючи це тим, що на ринку бренді займає дещо нижчу нішу, аніж коньяк. Отже, виходить, що для коньяку потрібно придумати нову назву, – зауважує фахівець.
Поки що для українських виробників напоїв це питання залишається відкритим і особливого поступу у його вирішенні, на жаль, не спостерігається. Під час серії хакатонів представники виробників, технологи, маркетологи, філологи та інші зацікавлені фахівці намагалися «увімкнути креатив» та напрацювати ймовірні назви для коньяку України. У ході «мозкового штурму» було запропоновано близько пів сотні назв, що відповідали низці вимог, серед яких – милозвучність, унікальність і легке запам’ятовування. Однак за результатами онлайн-опитування, які провів проєкт «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні», чверть респондентів підтримали назву «український бренді» або «бренді України», хоч у переліку були й оригінальніші: «бурштинок», «гайстер», «к’янок», «дубовик», «брунат», «кверку» та ін. Утім, наразі про остаточний результат говорити ще зарано.
– Виробникам назва «бренді України» не подобається, тому процес триває. Але варто пам’ятати про те, що наближається кінець перехідного періоду, тому потрібно ухвалювати остаточне рішення. До слова, у Молдові цю проблему вирішили вольовим шляхом, на рівні держави ухваливши рішення про те, що молдавський коньяк називатиметься дівін. В Україні ж все поки інакше. Але виробникам варто врахувати те, що через змінену в останню мить назву споживач може не впізнати продукт.
Натомість використання європейських географічних зазначень після завершення перехідного періоду загрожуватиме штрафами за введення в оману споживача та недобросовісну конкуренцію, і суми штрафів будуть доволі суттєвими. Тому ребрединг краще провести раніше, – радить Іван Гайванович.

Стаття опублікована у друкованому номері журналу “Напої.ТІ” № 1-2 (82-83) 2020.

Ознайомитися зі змістом видання, а також придбати його ви можете тут.

Оформити передплату журналу «Напої. Технології та Інновації» можна за телефонами:
+38 (0362) 60 88 21,
Альона Данчук, тел.: +38 097 65 43 126
Анна Панкратенкова, тел. +38 097 75 92 583, reklama.nti@gmail.com
Лариса Товкач, тел.+38 097 968 95 16, sad.nti@ukr.net
Ірина Калюжна, тел.: +38 096 458 76 82, reklama.nti@ukr.net
Ірина Петронюк, тел.: +38 096 49 16 692
або надіслати заявку на e-mail: sad2017@ukr.net

Передплату на журнал можна оформити як через редакцію, так і в будь-якому поштовому відділенні. Передплатний індекс 60218.