Як моряк Шаповалов створює космічні вина: історія одеської виноробні Дона Алехандро

 Як моряк Шаповалов створює космічні вина: історія одеської виноробні Дона Алехандро

Одесит Олександр Шаповалов увійшов в гармонію з космосом і заснував виноробню. Він віддає перевагу ручній праці, зберігає вино в катакомбах, мріє на роки занурити його у водойму та шокує дизайнерів. Він читає американського астрофізика Ніла Деграса Тайсона і робить червоне вино у власній виноробні поблизу Одеси. Докладніше про цього загадкового чоловіка ми довідалися від  Української Правди.

Його будинок схожий на казковий дім з пряників, а він сам — на завсідника рок-фестивалів через сотню тату.

Усе це — про власника виноробні Don Alejandro Winery Олександра Шаповалова.

Олександр підтверджує, що попит на такі вина у світі високий, адже турбота про здоров`я давно переросла з модного явища в осмислене прагнення до продовження життя і поліпшення його якості.

“Вина цієї категорії мають великий потенціал, “космодинамічне” вино — це вино майбутнього”, — вважає винороб.

Щодо потенціалу, то сперечатися тут важко. Вартість вина Don Alejandro Winery стартує з 245 грн за пляшку і сягає 2 100 грн. Його продукт непросто знайти на полицях магазинів, скуштувати їх можна в найкращих ресторанах Києва, магазинах “Сирне королівство” або замовити онлайн.

Він — послідовник напряму космодинаміки у виноробстві, що передбачає дбайливе ставлення до землі, використання місячного і планетарного календарів.

Засновником цього напряму є австрієць Рудольф Штайнер, який на початку 20 століття розробив теорію про втрату сучасною людиною чуттєвого пізнання природи.

Відповідно до цієї філософії, винороб повинен жити в повній гармонії з природою і космосом, виробляти натуральні вина найвищої якості, які найбільш повно відображають характеристики регіону, де воно було виготовлене.

Журналісти ЕП навідалися до винороба на початку збору урожаю. На вулиці +32, але в одеського чорного вже почало з`являтися червоне листя. Олександр приїздить з найменшою дочкою. Їй десять років і вона вже знає всі основні сорти винограду.

“Я винороб у шостому поколінні, Маша буде в сьомому”, — жартує він.

З історії життя винороба можна написати сценарій для пригодницького фільму. Його сім`я все життя вирощувала виноград у селі Поплавка на Одещині. Їм належало 2 га виноградників. Вино зберігали в погребах у дубових бочках.

Дід Олександра під час Другої світової війни втратив руку, але після повернення додому сказав: “Свою руку я віддав за технології виробництва вина”. Він до 80 років виробляв вино, умів його сульфатувати, завдяки чому воно зберігалося рік.

“Я виріс в сім`ї, де люблять вино і вміють його робити. Я з дитинства знав, як обрізати виноград, косити міжряддя, клепати бочки. Це важка праця, але для Бессарабії виноробство — це спосіб життя”, — жартує Шаповалов.

За освітою він моряк та архітектор. Каже, що кожен одесит має хоч трохи побути моряком.

“Я плавав у шторм шість балів, мені було 18 років і я запам`ятав це на все життя. Від вина не так штормить”, — говорить він. Мабуть, тому захоплення морем закінчилося, а шторм згадується лише під час розмов під бокал розе.

Олександр каже, що намагається перетворити хобі на бізнес і називає виноробство “покликом крові”. На винограднику він запитує, чи чули журналісти про ситуацію в галузі. У той день через низькі закупівельні ціни місцеві жителі перекрили міжнародну трасу поблизу Болграда, висипавши тонни винограду.

Для Бессарабії виноград — одна із статей доходу сім`ї. Більшість населення тут живе за межею бідності і єдиним способом заробітку є можливість отримати гроші на зборі винограду або працюючи на винзаводі. Проте у цьому сезоні ситуація в галузі була не з найкращих через високий урожай і низькі закупівельні ціни.

За словами Шаповалова, на Одещині склалася патова ситуація. Місцеві виноробні підприємства були заповнені вином ще з 2018 року через відсутність ринків збуту. Нинішній урожай купували за мінімальними цінами, які не перевищували 4 грн за кг.

“Уявіть, скільки сил, часу і коштів треба, щоб виростити виноградник. Його потрібно обрізати, обкошувати, підв`язувати, готувати до зими. Вчасний збір потребує надзвичайних зусиль, а потім вам нема кому його продати. В Україні нерівні конкурентні умови для імпортного та вітчизняного вин”, — зазначає він.

Вихід він бачить у розвитку малих виноробень та невеликих шато, орієнтованих на туристів. Проте для цього потрібна підтримка держави. Його власна “космічна” майстерня вина розташована в Холодній Балці неподалік Одеси.

Шато нагадує артоб`єкт, де кожна деталь має свою історію. Воно збудоване без використання підйомних кранів, при цьому його висота — 17 метрів.

“Ми придбали ділянку у 2005 році у виноробному районі, щоб сюди могли приїжджати туристи. Шато будували 2,5 року, оздоблення везли з усього світу”, — додає винороб.

В оформленні шато можна знайти іспанську плитку, чеські вітражі, австрійську цеглу 1805 року, непальський камінь. Перила на вході зроблені з виноградних стовпчиків, яким дизайнерські рішення дали нове життя.

“Я самоучка. Багато читаю і подорожую. Двічі чи навіть тричі на рік ми з сім`єю їздимо за кордон на виноробні переймати досвід”, — розповідає власник шато.

Для своїх вин він придумує “космічні” назви: каберне з урожаїв 2013-2016 років продається з назвою “Еліксиріум”, сапераві — “Квінтесенція”, асамбляж з каберне совіньйон, мерло та сапераві розлите в пляшки з етикеткою “Его”.

“Вино — як дитина. Перед його народженням я вже знаю, як його назву. У 2018 році я зробив чотири новинки: “Блазар”, “Пульсар”, “Магнітар”, “Квазар”. У 2019 році випущу 15 видів експериментальних ігристих вин для вузького кола друзів”, — додає винороб. Весь асортимент для продажу нараховує близько 30 позицій.

У виноробний бізнес він інвестував мільйони гривень.

На території шато є два дегустаційні майданчики, де власники можуть приймати групи до 50 людей, готувати смаколики на барбекю, що зроблене з 1,5 тис пляшок і нагадує їжака.

Навесні тут цвіте мигдаль, а восени можна спробувати айву. У 2018 році власники провели близько 30 дегустацій, у тому числі для іноземців.

Відвідувачів на території шато вразить амфорне поле, де закопана 31 амфора і зберігаються 94 тис літрів вина.

Температура в амфорах влітку і взимку підтримується на рівні 15 градусів. Самі амфори зроблені з фібробетону.

Крім того, виноробня славиться підземними катакомбами 1888 року, де власники на глибині 12 метрів зберігають витримані вина у пляшках.

“Плануємо поставити ліфт, щоб відвідувачі могли побачити катакомби. Зараз спускаємо туди вино на зберігання вручну. Катакомби простягаються на кілометри в глибину, там відсутні механічні вібрації. Середньорічна температура — 9-13 градусів тепла. Вона оптимальна для витримки вин”, — говорить Шаповалов.

На виноробні переважає ручна праця. “Ми приймаємо виноград, дробимо його через італійські дробарки, при цьому не пресуємо його. Потім перекачуємо сусло під землю, де воно бродить в бочках з нержавіючої сталі”, — зазначає власник.

Пляшки з вином закорковують вручну швейцарською машинкою 1950-х років. Для цього закуповують брендований корок в Португалії. Найбільше Олександр пишається етикетками своїх вин. Ідеї для зображень він вигадує сам.

“Коли я кажу своєму вебдизайнеру, що слід намалювати на етикетці, у нього часто буває шоковий стан. Усі мої ідеї приходять з Космосу, на етикетках я зображую те, чого не зображає ніхто в Україні”, — переконує Олександр.

Вони справді унікальні, своєю креативністю здатні вразити найбільш вибагливого споживача.

На думку винороба, вигляд його пляшки може зіпсувати лише українська акцизна марка, яка виглядає незграбно порівняно з акцизними марками ЄС. А ще вітчизняні вина у власній країні не витримують цінової конкуренції з імпортними

“Винороби ЄС отримують дотації, у них низька відсоткова ставка за кредитами. Експорт в Євросоюз для українців теж закритий. Щоб виставили одну позицію свого вина на полицю в Німеччині, потрібно отримати дозволів на 3 тис євро. У ЄС, на відміну від України, вино — продукт харчування”, — каже Олександр.

За його словами, він продовжить експериментувати: крім біодинамічних та космодинамічних вин, випустить лінійку гідродинамічних вин. Для цього потрібно знайти водойму, щоб затопити контейнер з вином на кілька років для витримки. Сам винороб наразі продає лише ті вина, витримка яких
становить три-шість років.

 

Журнал «Напої. Технології та Інновації»

Останні статті

Залишити коментар