Хмелярство в Україні: особливості розвитку
У середині 80-х років Україна за площею насаджень хмелю (9,4 тис. га) і валовим збором шишок (7 тис. т) була на п’ятому місці в світі після США, Німеччини, Китаю та Чехословаччини. Упродовж 2000–2013 рр. продуктивні площі насаджень хмелю зменшилися у 3,6 рази (з 1346,0 га до 377,6 га), за 2014–2020 рр. хмелегосподарствам вдалося збільшити площі лише на 52,4 га. Найвищий валовий збір хмелю був зафіксований у 2009 році (1340 т), за період 2011–2020 рр. хмелегосподарства отримували врожай лише на рівні 500–600 т. Про це йдеться у науковому дослідженні “ХМЕЛЯРСТВО УКРАЇНИ: АСПЕКТИ СУЧАСНОГО СТАНУ” Т.А. ШТАНЬКО, Т.Ю. ПРИЙМАЧУК.
Особливості вирощування хмелю (великий період до початку плодоношення, наявність шпалери) не сприяють швидкому впровадженню інноваційних технологій, але щорічно потребують значних коштів через високу капітало- та трудомісткість (240–290 тис. грн/га та 3000 люд.–год./га). Висока собівартість вирощування хмелепродукції та низькі закупівельні ціни позначаються на прибутковості галузі. Так, до 2014 року вирощування хмелю було збитковим, з 2015 року вітчизняні хмелярі почали отримувати прибутки за рахунок забезпечення необхідною технікою, новими конкурентоспроможними сортами і агротехнологіями, екологічно обґрунтованими системами захисту та впровадження сучасних методів організації виробництва. Рівень рентабельності за 2015–2020 роки був на рівні 39,9%, 100,4, 5,9, 60,9, 9,0 та 42,7%, відповідно.
Читайте також:
Батумський пивзавод: пивоварні традиції Грузії
Нині в Україні із 16 сортів хмелю, які вирощують господарства, до Реєстру сортів рослин занесено 10 (з них 6 сортів хмелю закордонної селекції). Значна частина хмеленасаджень в Україні зайнята ароматичними сортами – 84% площ. Така структура характерна для традиційних європейських країн, які вирощують ароматичну сировину (Чехія, Словенія, Німеччина).
Більше 90% вирощеного хмелю використовують у процесі виробництва пива, тому залежність від пивоварної промисловості значна. Великі пивоварні компанії з іноземним капіталом, що займають домінуюче становище на ринку пива (більше 70%) в Україні, у своїх технологіях використовують імпортну хмелесировину, прикриваючись відсутністю вітчизняних сортів хмелю в рецептурах. Лише регіональні пивоварні заводи, яким належить до 6% пивного ринку України, АТ «Оболонь» та частина крафтових пивоварень використовують гранульований хміль вітчизняного виробництва. У результаті такої політики вітчизняні хмелевиробники практично витіснені з українського ринку. Натомість якість вітчизняної хмелепродукції не поступається іноземній і за своїми показниками відповідає не лише вітчизняним стандартам, але й критеріям, які встановлені Регламентами ЄС. Досі існує непорозуміння між виробниками хмелю та пивоварними підприємствами стосовно вимог до продукції, внаслідок чого перші часто залишаються у програші. Хмелепродукти, виготовлені з ароматичного хмелю, високо цінують на міжнародному ринку. Значний інтерес до продуктів переробки ароматичного хмелю спостерігається зі сторони крафтового пивоваріння, яке останнім часом інтенсивно розвивається у багатьох країнах. Навіть попри зниження обсягів виробництва певна частина хмелепродукції йде на експорт, тому важливою передумовою забезпечення достатнього рівня конкурентоспроможності вітчизняної хмелепродукції є розширення її асортименту.
За даними митної служби України у 2020 р. зріс попит на український хміль: було експортовано за кордон 233 т хмелю (якщо порівнювати з попереднім роком, то це більше на 28%), його загальна вартість становила 2519 тисяч доларів США (на 33,7% більше, якщо порівнювати з попереднім роком ).
Читайте також:
Фудпейринг: закуски до пива зі всього світу
Дані зовнішньої торгівлі свідчать про те, що експорт української хмелесировини здійснюється переважно в країни СНД. Найбільшими споживачами українських хмелепродуктів у 2020 році були Російська Федерація (1347 тис. дол. США – 108 т), Туркменистан (680 тис. дол. США – 50 т), Білорусь (355 тис. дол. США – 63 т), на які сумарно припадало 94,6% всього експорту. У 2020 році вітчизняні виробники пива імпортували 391 т хмелепродуктів на суму 3893 тис. дол. США. Основним постачальником хмелепродуктів в Україну за досліджуваний період була Німеччина – 304 т (вартістю 2862 тис. дол. США), її питома вага за вартістю завезеної продукції становила 73,5%. Слід зауважити, що обсяги та вартість імпортованих хмелепродуктів були на рівні 2019 року.
Моніторинг цінової ситуації на зовнішньому ринку України показав, що у 2020 р. середня ціна 1 т експортованого хмелю (у вигляді гранул) була на рівні 10,8 тис. дол. США/т, тоді як ціна імпортованої сировини становила 9,9 тис. дол. США /т , тоді як у попередні роки середня ціна українських хмелепродуктів на світовому ринку відставала від ціни імпортованих в межах 40%, а у 2011–2012 роках – більше ніж у 4 рази.
Читайте також:
Театр пива «Правда»: нові благодійні проєкти для підтримки України
Нині основні проблеми хмелярства належать як до виробничої сфери, так і пов’язані з її зовнішнім оточенням. Збільшення обсягів виробництва хмелю та валового збору альфа-кислот з одиниці площі завдяки використанню нових високопродуктивних сортів, інноваційної технології ведення виробництва та кінцевої переробки продукції, забезпечення технікою, добривами, засобами захисту та зменшення завдяки цьому втрат продукції дадуть змогу вітчизняним хмелевиробникам на належному рівні конкурувати з продукцією іноземного виробництва.
Стратегія вирішення проблем галузі повинна базуватись на об’єднанні зусиль не лише самих хмелевиробників у напрямку постачання ресурсів та переробки кінцевої продукції, але й співпраці з регіональними пивоварними підприємствами, розширенні рекламної діяльності щодо пропозиції продукції на основі кращих вітчизняних сортів. За умови вирішення нагальних питань, Україна матиме можливість поставляти на ринок хміль відмінної якості, що вона вже неодноразово доводила в минулому.
Читайте також:
Андрій ФРОЛОВ: «Дії українських пивоварів та найпотужніша міжнародна підтримка дозволили пиву стати найвпливовішим напоєм у світі»
Як гармонійно поєднувати сир і пиво