Виноробній галузі необхідна програма пільгового кредитування

Для виноградарства і виноробства коньячна галузь є утворюючою, і тому галузь потребує програми пільгового кредитування, щоб виробники могли забезпечити себе локальною сировиною. Про це розповів Едуард Городецький, директор «Одеського коньячного заводу», передає agroportal.ua.

«Я відвідував багато виноробних країн і, порівнюючи умови роботи, можу сказати, що ми залишаємося дуже зарегульованими. Для початку потрібно столові та ігристі вина вивести з категорії алкоголю в категорію харчових продуктів, як це зроблено в багатьох виноробних країнах», — зазначає Городецький.

За його словами, це допоможе галузі вийти на абсолютно новий рівень і автоматично знімає бар`єри, які зараз є обмежувальним порогом входу в галузь. Адже величезна кількість людей присвячують виноробству своє життя, будучи, по факту, порушниками закону. І ті 52 тисячі виноробів, які є у Франції, відрізняються від українських тим, що вітчизняні винороби не потрапляють в рамки правового поля.

«Жоден сімейний виноградник або шато туди не потрапить у відповідності з жорсткими вимогами, якими колись обкладалися найбільші виробництва. Потрібно враховувати, що зараз рушійною силою виноробства є невеликі виробники», — додає директор «Одеського коньячного заводу».

Він наголошує, що виноробство — це багаторічна експлуатація лози, це дуже довгі інвестиції — $10−20 тис. вкладень в один гектар, тільки щоб посадити виноградник, при цьому перший урожай отримують на 4−5 рік.

«Ми не можемо мислити такими категоріями, як виробники зерна, ми не можемо взяти землю в оренду на рік. Тому виноробство і виноградарство, на жаль, зараз не в змозі вижити без державної підтримки: викорчовуються виноградники, які були насаджені протягом десятиліть багато в чому завдяки державній підтримці та діючому механізму компенсацій. Зараз потрібно бити на сполох, щоб отримати підтримку, і щоб Україна в результаті не стала країною, де колись було виноробство», — зауважує Городецький.

При цьому він стверджує, що виробники не просять у держави грошей, а лише можливість акумулювати бюджети на розвиток і змінити акцизну політику.

«Давайте звернемо увагу на акцизну політику — ставка акцизу на ігристе вино в Україні і у Франції або Італії. Українські виробники платять акцизу в 10 разів більше, ніж європейці. Коньяк — це витриманий коньячний спирт, і відповідно три роки наші гроші знаходяться в прямому сенсі слова в бочках, і це при українських ставках кредитування», — коментує підприємець.

Таким чином, собівартість коньяку складається з вартості сировини, витримки, кредитних грошей і прямих витрат.

«Наші європейські конкуренти платять 2−3% за користування кредитом, а ми — 18%. За три роки наш спирт збільшується в ціні на 60−70% тільки за рахунок цього. В результаті, виробникам вигідніше завезти сировину з-за кордону», — підсумовує Едуард Городецький.