Ребрендинг «коньяку України»: процес пішов

Офіційною датою початку виробництва коньяку вважається 1701 р. Історія цього напою досить цікава. З давніх-давен французьке місто Коньяк (фр. Cognac) славилося тим, що тут зростала величезна кількість виноградників. Це неминуче призводило до появи виноробних виробництв. У XIII-XV ст. вина з міста Коньяк мали успіх серед фламандських і голландських купців. Однак існувала одна проблема — часте псування вин, пов`язане з постійними стрибками температури й вологості, що характерним для транспортування морем.

Французькі винороби вирішили використовувати дистиляцію — отримання винних спиртів, які не псувалися під час транспортування (при високій концентрації спиртів у них не заводилася цвіль). Після прибуття у місце призначення до спирту просто додавалася вода для отримання звичної винної міцності.

Внаслідок частих воєн продаж вина був не дуже стабільним бізнесом. Тому велика кількість спиртів протягом тривалого часу зберігалася в дубових бочках. З`ясувалося, що такі спирти не просто не втрачали свою міцність, але й набували нові смакові та ароматичні властивості. Новий напій мав тонший смак, був більш вишуканим і приємним, ніж просто розведений водою винний спирт.

Найбільший розвиток коньяк отримав у другій половині XIX ст., коли у Франції вироблялася величезна кількість коньяку. Водночас в Англії, зокрема в Шотландії, схожим способом розвивався ринок віскі, адже коньяк і віскі — це родинні напої.

Історія свідчить, що родоначальник коньячного виробництва в Російській імперії Микола Шустов отримав від французів право називати цей продукт словом «cognac». Він надав анонімні зразки продукції, виробленої на своїх заводах в Одесі та Єревані, для оцінки на Всесвітній виставці 1900 р. в Парижі. Експерти одноголосно присудили його продукту перше місце. Після розкриття імені виробника Шустов отримав таке право.

У 1909 р. була делімітована зона виробництва коньяку, а з 1936 р. коньяк законодавчо затверджено і захищено як Appellation d`Origine Controlee (контрольована назва за походженням). Проте в Радянському Союзі виробники продовжували використовувати назву «коньяк».

Назва «коньяк» пов`язана з регіоном походження, а тому захищена законами контролю за походженням. Географічні межі місцевості, в якій допускається виробництво коньяку, технологія виробництва і назва чітко визначені, регламентовані та закріплені чисельними міжнародно визнаними законодавчими актами. Перші відомі сучасні законодавчі акти, що закріпили назву коньяку та регіони його виробництва — закон уряду Франції від 01.05.1909 р., а також його доповнення від 15.05.1936 р. та 13.01.1938 р.

Коньяк є суто французьким продуктом. Міцні напої інших країн та напої, вироблені у Франції поза регіоном Шаранта, навіть якщо вони були отримані дистиляцією виноградних вин, вироблених в регіоні Пуату-Шаранта, не мають права називатися коньяком на міжнародному ринку. Напої, виготовлені за подібними технологіями, але за межами зазначеного регіону, називають бренді.

Конфліктна ситуація

В сучасних законодавчих актах України досі зустрічається використання цього поняття (так звані «коньяки України») для позначення міцних напоїв, виготовлених в Україні. Ситуація змінилася після ратифікації Україною Угоди про асоціацію з ЄС. Відповідно до Угоди, Україна зобов`язалася з 2026 р. відмовитися від використання захищеного географічного позначення «коньяк» для продукту вітчизняного виробництва. Замість терміну «коньяк України» має вживатися або термін «бренді», або нова назва, яка поширюватиметься лише на українську продукцію.

Причиною чергового напруження між Україною та ЄС став наказ Мінагрополітики «Про затвердження правил виробництва коньяків України». Цей документ встановлює, зокрема, правила «присвоєння зірочок», згадує про ключові правила коньячної технології, визначає мінімальний рівень коньячних спиртів вітчизняного виробництва, за умови якого продукція має право називатися коньяком України. Нині ця частка може складати 15%, проте щорічно буде підвищуватися. З 01.01.2026 р. вона має зрости до 70%, а у 2027 р. — до 85%.

Саме ці дві дати стали приводом стверджувати, що Україна йде на новий конфлікт з Євросоюзом. Адже Україна, ратифікуючи Угоду про Асоціацію з ЄС, зобов`язалася припинити використання низки географічних позначень, які зарезервовані за конкретними країнами ЄС (в тому числі таких назв як «коньяк», «шампанське», «токай» тощо). Було встановлено 10-річний перехідний період, протягом якого Україна може продавати на внутрішньому ринку 12 зареєстрованих найменувань алкогольної продукції, зареєстрованих за країнами-членами ЄС, в тому числі коньяк (ст. 208 УА).

Відлік цього терміну розпочався з 01.01.2016 р., тобто з дати, коли ЄС почав тимчасове використання УА. Відповідно, українські виробники втрачають право використовувати назву «коньяк» після закінчення 2025 р. Наказ Мінагрополітики суперечить Угоді про асоціацію, адже з нього випливає, що термін «коньяк України» буде використовуватися у 2026 р., у 2027 р. та навіть після цього терміну. Однак про Угоду з ЄС в ньому взагалі не згадується, немов в Уряді про неї нічого не чули. Хоча урядовці могли відмовитися від згадки про 2026-2027 рр. або, наприклад, додати фразу, що після 2026 р. наказ діятиме не для коньяку, а для нової торгової марки, яка його замінить. Проте жоден з цих кроків не був здійснений.

До того ж Брюссель мав підстави підозрювати Київ не в банальній помилці, а у свідомому небажанні виконувати умови Угоди. Адже спроби України обійти міжнародні обмеження щодо захищених географічних позначень — давня проблема. Наприк лад, українські виробники шампанського ще 10 років тому дізналися, що їм доведеться змінювати назву своєї продукції. Відтоді більшість виробників ігристих вин відійшли від назви «шампанське» та вирішили просувати власні торговельні марки (зокрема, «Українське ігристе», «Артемівське», «Крим» тощо).

Натомість виробники-коньячники не робили нічого і не полишають спроб переконати уряд та ЄС у тому, що вони мають зберегти назву «коньяк». Виробники пояснювали, що заміна назви «коньяк України» на «бренді» призведе до катастрофічного падіння попиту, оскільки українські споживачі переконані, що бренді є продукцією нижчої якості, ніж коньяк. Альтернативою цьому є створення та просування власної української назви. Саме такий шлях обрала Молдова.

Довідково

Виробництво дівіна почалося у Молдові наприкінці ХІХ ст. на двох винокурнях — у Кишиневі та Калараші, а після Другої світової війни — у Тирасполі. Зараз дівіни виробляють підприємства у кількох містах та селах: у Кишиневі (Aroma S.A.), Калараші (Calarasi-Divin S.A.), Тирасполі (KVINT), Бельцях (Barza Alba S.A.), Твардиці (Vinimpex S.A.), Бардарі (Vinaria Bardar S.A.). За радянських часів молдавський бренді традиційно називали коньяком, але оскільки назва «коньяк» є контрольованою за походженням та закріплена за Францією, жодна інші країна не може так називати свою продукцію.

Тому в Молдові прийняли альтернативну назву — дівін. Коли необхідно було придумати оригінальну назву молдавському коньяку, завідувач кафедри виноробства Технічного університету професор Анатолій Балануца запропонував слово діствін (dictvin) — скорочено від «дистилят винний» (dictilat de vin). Відомий молдавський вчений Еміл Русу удосконалив цю назву — дівін (divin). До речі слово, дівін молдавською (румунською) мовою означає «божественний, дивний, чудовий». З 1993 р. молдавський коньяк офіційно називається дівіном. Divin — це не лише назва продукції, але й товарний знак, що належить державі.

Закон Республіки Молдова «Про виноград і вино» №57-XVI від 10.03.2006 р. (Мониторул Офичиал №75-78/314 від 19.05.2006 р.) надає такі визначення термінів:

• Дівін — напій алкогольний міцний, приготований з дистилятів винних, витриманих не менше ніж 3 роки, з додаванням пом`якшеної води, цукрового сиропу та у разі потреби цукрового колеру і спиртованих вод до отримання органолептичних та фізико-хімічних показників, встановлених у відповідних технічних регламентах.
• Бренді — напій алкогольний міцний, приготований зі спирту винного або дистиляту винного або шляхом їх купажування, витриманий не менше ніж 1 рік у контакті з дубовою деревиною, з додаванням або без додавання дубового екстракту, цукрового сиропу і цукрового колеру. Допускається додавання спирту виноградного, дистильованого з об`ємною часткою етилового спирту понад 86%, зміст якого має становити не більше ніж 50% об`ємної частки готового продукту.

Як бачимо, вимоги, що висуваються до виробництва дівіну, більш жорсткі, ніж до бренді. До речі, французький коньяк витримується щонайменше 2 роки. Здавалося б, вивчай, аналізуй та застосовуй досвід сусідньої держави. Однак наші виробники цього не роблять і продовжують наполягати на своєму праві випускати коньяк. В Мінагрополітики стверджували, що не хотіли порушувати Угоду з ЄС, а просто не мають нової назви, якою називатиметься український коньяк з 2026 р.

«Наразі разом з європейськими експертами ми працюємо над новою редакцією Закону «Про виноград та виноградне вино». Серед іншого, в ньому має бути вказана нова назва для української коньячної продукції (за аналогією з Молдовою, де така продукція має назву дівін). Окрім того, ми хочемо розпочати громадську дискусію щодо цієї назви», — розповів начальник відділу розвитку садівництва та виноградарства Віктор Костенко.

Проект «Підтримка розвитку системи географічних позначень в Україні», що фінансується Європейським Союзом, зрушив це питання з мертвої точки. Спільнота експертів «Географічні позначення в Україні» розпочала опитування, яке з наведених слів може замінити назву «коньяк».

Загалом, у процесі роботи було запропоновано понад півтори сотні робочих версій нової назви. В результаті склали список з тих назв, які отримали найбільшу підтримку у фокус-групах, та винесли їх на громадське голосування. За словами організаторів, було проведено серію регіональних хакатонів (мозкових штурмів) з пошуку нової назви для коньяку України. В цих заходах взяли участь представники виробників, торгових мереж, ресторанного бізнесу, а також влада, профільні асоціації, освітяни, науковці, маркетологи, сомельє та навіть філологи. Під час обговорень серед критеріїв нової назви найчастіше зазначалися такі риси як унікальність, автентичність, милозвучність (в тому числі іншими мовами), але при цьому простота запам`ятовування.

14.01.2019 р. експерти проекту представили результати громадського онлайн-голосування за нову назву, яка прийде на заміну «коньяку України». У повідомленні проекту у Facebook зазначено, що згідно з результатами дослідження, чверть опитаних (25,6%) хочуть, щоб коньяк в Україні називався «Український бренді» або «Бренді України».

На другому місці стоїть назва «Бурштин/Бурштинок/Бурштиняк» (9,4%). На третьому — «Гайстер» (8,5%). Далі список виглядає таким чином: «К`янок» (7,9%), «Дубовик/Дубняр» (7,2%), «Брунат» (5,3%), «Каннук» (4,5%), «Укрньяк/ Украньяк» (4,3%), «Сонцедар/Сандар/Виндар» (3,3%), «Бревіс» (3%). Всі інші варіанти назви набрали менше ніж 3% голосів. Варто відзначити, що під час голосування проект отримав 16 тис. відповідей і «десятки пропозицій».

Однак результат голосування не гарантує, що «коньяк України» отримає нову назву «Український бренді». Міністерство аграрної політики та продовольства України планує провести нараду з виробниками коньяку України для обговорення нової назви цього продукту. На нараді будуть представлені результати цього опитування.

Нагадаємо, що відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС, Україна зобов`язалася з 2026 р. відмовитися від використання захищеного географічного позначення «коньяк» для продукту вітчизняного виробництва. Замість терміну «коньяк України» має вживатися термін «бренді» або нова назва, яка буде поширюватися лише на українську продукцію. Раніше в Мінагрополітики обіцяли розпочати громадське обговорення нової назви для коньяків. Наразі розглядається близько 3-х десятків потенційних назв. Деякі з них максимально подібні до слова «коньяк» (наприклад, «Укрньяк», «К`янок» чи «Каннук»). З позиції конкурентного права, такі назви можна розглядати як паразитування на чужій репутації.

Пропонується також назвати український коньяк «Сонцедаром». До речі, ця назва радянського кріпленого червоного вина (бормотухи) скомпрометувала себе ще за радянських часів. Варто згадати слоган: «Не теряйте время даром — похмеляйтесь сонцедаром».

Цікаво, що у вересні 2012 р. Роспатент відмовив заявнику в реєстрації товарного знака «Солнцедар». Приводом для відмови став висновок експертизи, яка встановила, що реє страція такого товарного знака суперечить положенням Цивільного кодексу: «Заявлене позначення відтворює назву дешевого сурогатного спиртного напою, поширеного в СРСР з кінця 50-х до середини 80-х років, який отримав негативне значення як образ і знак епохи застою, у зв`язку з чим реєстрація такою позначення як товарного знака суперечитиме суспільним інтересам».

Палата з патентних спорів, до якої звернувся заявник, одержавши відмову Роспатенту, у своєму рішенні зазначила: «Позначення «Солнцедар» отримало широку популярність стосовно товарів 33-го класу МКТП як низькоякісний дешевий плодово-ягідний напій, який отримав найменування «Скипідар» та увійшов у численні літературні твори у достатньо негативному забарвленні, що перешкоджає реєстрації заявленого позначення як товарного знака, що стосується товарів 33-го класу МКТП відповідно до п. 3 (2) ст. 1483 Кодексу.

Водночас пропонуються оригінальні українські назви: «Бурштин», «Дубовик», «Пломінь». Я запропоную назву «Дубняк» (дубовий ліс, дубрава, дубова поросль). Вона пов`язана з важливим технологічним етапом — витримка коньяку, що є вирішальним чинником для досягнення напоєм вищого ступеня якості. Коньячний спирт перетворюється на коньяк лише після витримки у бочках. Саме деревина дуба додає напою золотисто-бурштиновий колір, аромат ванілі та горіха. Для виробництва коньяків французький закон наказує використовувати бочки з дуба, які виробляються ручним способом, без цвяхів.

Можна погодитися з виробниками, що бренді є продукцією нижчої якості, ніж коньяк. Тому чверть опитаних (25,6%), які хочуть, щоб коньяк в Україні називався «Український бренді» або «Бренді України» — це ще не показник, а найлегший вихід із ситуації. Обирати географічне позначення необхідно з оригінальних українських назв.

Проект «Підтримка розвитку системи географічних позначень в Україні», фінансований Європейським Союзом, реалізовується протягом 2017-2020 рр. Він покликаний допомогти Україні створити дієву систему географічних позначень відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Команда проекту працює над такими питаннями:

• вдосконалення законодавства України, що регулює сферу географічних позначень, та його узгодження з нормами ЄС;
• підвищення кваліфікації державних службовців, що працюють з географічним позначеннями;
• надання консультацій щодо ребрендингу товарів, які використовують географічні назви ЄС;
• сприяння реєстрації українських географічних позначень (зокрема, вин, спиртних напоїв, сирів та меду);

Автор: Геннадій Андрощук, головний науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, к.е.н., доцент, судовий експерт, “Юридична газета“