ПрАТ «Дубнохміль»: «Вважаємо, що майбутнє – за шишковим хмелем»

Незважаючи на те, що українська пивоварна галузь в останні десятиліття стрімко розвивалася, вітчизняне хмелярство лише занепадало. Що ж було основною причиною цього і за рахунок чого деяким хмелярам таки вдається лишатися на плаву?.. На Рівненщині є унікальний приклад співпраці двох підприємств, – пивоварного і хмелярського, завдяки якій удалося не лише відновити насадження хмелю в регіоні, а й повернути українському хмелеві практично втрачену репутацію. Адже пивзавод «Рівень» сьогодні все своє пиво виготовляє лише з цим хмелем, і якість продукції залишається стабільно високою.

Журналісти видання «ПИВО. Технології та Інновації» побували на плантаціях хмелю ПрАТ «Дубнохміль» у селі Підлужжя Дубенського району. Спілкувалися з Михайлом ПЕТРОВСЬКИМ, директором підприємства, його синами Павлом і Володимиром, які працюють разом з батьком, і головним агрономом Ігорем ЛОШАКОМ.

«ПИВО. Технології та Інновації»:  Михайле Йосиповичу, ви працюєте з хмелем уже 37 років. Що змінилося у вітчизняному хмелярстві за цей час?

Михайло ПЕТРОВСЬКИЙ: Багато, але, на жаль, не всі зміни були на краще: якщо свого часу Україна вирощувала до 8 тисяч тонн хмелю на рік, то сьогодні цей показник не перевищує 400-600 тонн. Коли я починав працювати у цій галузі, то тільки наша фабрика в Дубно заготовляла до 3,5 тисяч тонн хмелю. А взагалі дубенське хмелярство має цікаву історію: перші промислові хмільники у Дубенському повіті заклали у ХІХ столітті чехи, і фактично одразу наш ароматичний хміль отримав визнання у пивоварів багатьох країн. Його охоче купували у Великій Британії, Німеччині, Австро-Угорщині, Франції тощо. Перед Другою світовою, коли, в силу певних обставин, наш край увійшов до складу польського Волинського воєводства, Дубно офіційно вважалося «столицею» хмелярів Польщі. Загальна площа хмільників у Дубно на той час сягала 960 гектарів, а Волинське воєводство забезпечувало близько 60 % збору всього хмелю в країні. Після Другої світової, в радянські часи, ми були Дубенською хміль-фабрикою, після незалежності стали ВАТ «Дубнохміль», а зараз наше підприємство називається ПрАТ «Дубнохміль». На початку своєї діяльності ми лише сушили хміль, котрий нам здавали господарства, але незабаром (коли ще були ВАТом) почали брати в оренду хмільники і вирощувати цю культуру самі. Зараз таким чином і працюємо.

Станом на 2017 рік маємо 16 гектарів власних хмільників, але на сьогоднішній день іще не всі вони засаджені хмелем. Наступною весною, тобто вже у 2018 році, розраховуємо досадити ще 4,75 га. Взагалі-то сьогодні у нас є 11,75 гектара уже засаджених хмільників, але на трьох плантаціях росте хміль, що був посаджений цього року. Через рік матимемо вже дорослі рослини, і урожай тоді отримаємо інакший. Якщо цього року ми повинні заготувати близько 13,5 тонн хмелю, то наступного плануємо зібрати приблизно 24 тонни. Це дозволить нам не лише виконати свої зобов’язання перед партнерами, а й продати частину врожаю «на сторону» та отримати додатковий прибуток. Додам, що з Рівненським пивзаводом «Рівень» ми працюємо, фактично, як партнери або як єдине спільне підприємство. Я впевнений, що це  – правильно: є плоди співпраці, є зацікавленість в оновленні хмелярської техніки і хмелевих плантацій.

«Т.І.»:  Із чого починав свою діяльність «Дубнохміль»?

М.П.: Із тонкоароматичних сортів у нас спочатку був лише Клон 18, із гірких – Поліський. Це те, з чого ми починали. Це потім у нас з’явилися Слов’янка, Заграва, Національний. До речі, останній  – дуже хороший сорт. Він містить до 10 % альфа-кислот, середньостиглий, має врожайність до 27 центнерів із гектара. Це реальний показник. Дуже приємно, що цей прекрасний сорт є винятково українським: його автори – вітчизняні вчені.

«Т.І.»: Розвиток такого господарства, як ваше, великою мірою залежить від того, чи вдається вчасно поновлювати хмелеві плантації. Які саджанці ви купуєте для цього?

М.П.: Минулого і позаминулого року ми закуповували саджанці в Київській області, на підприємстві, що спеціалізується на вирощуванні ізольованих зародків хмелю в умовах штучного живильного середовища. Ця технологія має назву «in vitro», тобто – «у склі». Саджанці хмелю вирощуються, фактично, з клітин у спеціальних банках, ізольовані від упливу зовнішніх умов. Нас зацікавили переваги цієї технології, зокрема гарантована чистота саджанців та високий показник схожості.

«Т.І.»: Чи добре пиво варять із вашого хмелю?

М.П.:  Нашим хмелем пивовари цілком задоволені. На даному етапі ми, крім Національного, маємо ще чудовий тонкоароматичний сорт Злато Полісся. Цього року спеціально під нього відвели два гектари.  На перспективу хочемо посадити тонкоароматичну Слов’янку, я вже проводив щодо цього переговори в Житомирі, в Інституті сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України.

Ігор ЛОШАК:  У нас є різні сорти: ароматичні, тонкоароматичні, гіркі. Сорти Заграва, Слов’янка, Національний  – ароматичні, вони мають підвищену альфа-кислоту. Таких сортів у нашій державі більшість. Справа в тому, що коли в Україні основним показником якості хмелю почали вважати якнайвищий уміст у ньому альфа-кислот, то хмелярам стало невигідно вирощувати сорти з відносно невеликим рівнем альфа-кислот. Але є ще пивзаводи, котрі все-ж таки хотіли би використовувати тонкоароматичний хміль, що дає можливість варити виключно смачне, хороше пиво. Зокрема, це стосується і наших партнерів – пивзаводу «Рівень».

«Т.І.»: Чи підтримує вас держава?

М.П.: Ми не маємо ніякої державної підтримки вже сьомий рік. Співпрацюємо останні п’ять років із пивоварним заводом «Рівень», що нам суттєво допомагає. До речі, саме через відсутність державної підтримки ми й були змушені скоротити загальну площу хмільників. Якщо не стало потреби поставляти стільки хмелю, як це було раніше, навіщо ж така кількість плантацій? Отож, ми вирішили зупинитися на 16 гектарах. Тим більше, що чимало пивоварних заводів зараз «підсіли» на різноманітні концентрати та домішки і відмовляються купувати вітчизняний хміль. Ми впевнені, що мине трохи часу, і ці підприємства будуть змушені знову вдатися до використання вітчизняного хмелю, зокрема, тонкоароматичних сортів. Споживачі, котрі захочуть дійсно смачного пива, змусять їх це зробити.

«Т.І.»: Зрозуміло, що господарство має поновлювати не тільки насадження хмелю, а й машинний парк. Як у вас із цим?

М.П.: Хочеться все більш-менш механізувати. Наприклад, мати свого зривника стебел хмелю і підрізника кореневищ. А от нові комбайни для збору хмелю – занадто дорогі для нас. Тому ідемо іншим шляхом – відновлюємо ті, що в нас є. Знайшли, де в Україні виготовляються потрібні нам деталі.  Наступне: в приміщенні будемо формувати чотириярусну сушарку, бо сушити на місці  – вигідніше. І ми можемо опалювати її не газом, а соломою та дровами. Використання газу в сушарці сьогодні не тільки дороге, а й досить нервове зайняття: тепер треба отримувати дозвіл на подібні витрати блакитного палива, і це не завжди можна зробити швидко. А сушити ж хміль треба вчасно, за технологією.

«Т.І.»: Чи важко господарству підтримувати високу якість своєї продукції?

М.П.: Скажемо так: тут є своя специфіка. Традиційно хмелярі вирощували хміль таким чином, щоб у них були різні сорти – ранньостиглі, середньостиглі і пізні. Це давало можливість збирати їх «поетапно», спочатку з одних, потім – з інших плантацій. А зараз ми маємо сорти приблизно одного періоду визрівання. Якщо не встигнеш їх зібрати та переробити (як у нас, наприклад, трапилося через складнощі з отриманням потрібної кількості газу для сушарки), то й запізнишся, втратиш якість продукту.

«Т.І.»: Хто ще, крім «Рівня», активно працює з вітчизняним хмелем?

М.П.:  Ну, наприклад, Тернопільська пивоварня «Опілля» (колишній пивзавод №1). Вони взагалі використовують у виробництві шишковий хміль. На нашу думку, це цілком розумна практика для того, хто хоче зварити пиво найвищої якості. Розумієте, щоб отримати гранули, шишку подрібнюють і послідовно піддають упливу високих і низьких температурних режимів. Це, певним чином, «травмує» сировину. А натуральна хмельова шишка практично одразу подається в пивоварний чан.  

«Т.І.»: То, виходить, найкраще пиво зараз вариться із зелених шишок хмелю, а не з гранул?

М.П.: Використання хмельової шишки є традиційною технологією, що перевірена століттями практики. Впродовж століть використовували саме її. Справді, вона дає великі можливості для виробництва смачного пива. Але, за великим рахунком, сьогодні смак пива більше залежить від людини  – технолога пивоварні, від його рівня кваліфікації. Наприклад, той же «Рівень», хоч і варить пиво з застосуванням гранул, але продукт отримує якісний, із чітким хмелевим запахом і багатим смаком.

І.Л.: На «Рівні», до речі, виявили готовність варити пиво з зеленого хмелю. Пробні варки пройшли успішно.

«Т.І.»: Якими досягненнями, незважаючи на загальний занепад вітчизняного хмелярства, ви могли би пишатися?

М.П.:  Ми багато років вели роботу з хмелем на основі сорту Клон18: правильно підрізали та підживлювали, давали певне добриво, відбирали кращі пагони тощо. У підсумку сьогодні ми маємо три рядки виведеного власноруч нового сорту. Показували його фахівцям, ті робили відповідні аналізи шишок і дивувалися з того, які добрі результати отримували. Нам пропонували дати цьому сорту назву Дубенський. Поки вагаємося, бо розведенням і популяризацією нового сорту треба займатися всерйоз, це справа копітка і відповідальна. Але схиляюся до того, що, мабуть, ми таки займемося цим. Для початку – хоча би для себе.

Михайло ПЕТРОВСЬКИЙ, директор ПрАТ «Дубнохміль»:
«Купити ефективні саджанці, навіть такі «безвірусні», як in vitro, – це лише частина справи. Якщо не забезпечити їм належний догляд, не забезпечити необхідні умови, то вони не дадуть бажаного ефекту. Хміль віддячує багатим урожаєм лише тому, хто щиро про нього піклується. Тому наші саджанці in vitro ми спочатку дорощуємо, а лише потім висаджуємо у відкритий ґрунт. Цього році ми засадили таким матеріалом три плантації. Всі наші in vitro – це сорт Національний, саджанці котрого, незважаючи на те, що вони ще зовсім молоденькі, вже цього року дещо вродили».

Ігор ЛОШАК, агроном ПрАТ «Дубнохміль»:
«Ми добре підтримуємо наш хміль – додаємо достатню кількість мінеральних добрив, три рази на рік його підживлюємо. Цього року застосовували культиваторні бочки, під тиском унесли гранульований фосамід, бо в ґрунті щороку з’являється багато шкідників, особливо картопляна совка, підземний довгоносик та стебловий метелик. А для поверхневих препаратів у нас є обприскувачі. З нами співпрацює «DuPont», засоби обробки рослин нам постачає компанія «Бізон» (дистриб`ютор BASF). Прикро, що шкідники швидко звикають до нових препаратів, тому засоби доводиться регулярно змінювати».