Ігор Гриник: «Світова спільнота виявляє інтерес до українських сортів»

Інститут садівництва НААН України – головна науково-дослідна установа садівничої галузі в нашій країні. Її спеціалісти створюють нові сорти плодових і ягідних культур, удосконалюють технології вирощування безвірусного садивного матеріалу, плодів і ягід, розробляють технічні засоби для садівництва та нові, екологічно безпечні технології тривалого зберігання плодів тощо. Редакція журналу «Садівництво і Виноградарство. Технології та Інновації» поспілкувалася з директором Інституту садівництва НААН України Ігорем ГРИНИКОМ про те, чим наразі займається установа.

НОВІ ЕФЕКТИВНІ СИСТЕМИ ВИРОЩУВАННЯ ЯБЛУНІ

«Садівництво і Виноградарство. Технології та Інновації»: Ігорю Володимировичу, Інститут садівництва, який був створений ще в 1930 році, має багату історію. Які завдання виконує ваша установа зараз?
Ігор Гриник: Наразі першочерговим завданням, згідно з галузевою програмою розвитку садівництва до 2025 року, є подолання негативних тенденцій, значне піднесення рівня розвитку садівництва, яке забезпечило б потреби населення держави у свіжих плодах і продуктах їх переробки в обсязі не менше 3,7 млн тонн, а також створення фондів продукції галузі, що становить близько 0,4 млн тонн на експорт.

«Т.І.»: Чого найбільше не вистачає садівникам України?
І.Г.: Передусім, наукового забезпечення. І, звичайно ж, створення діючих спілок, які б координували виробництво та збут як садивного матеріалу, так і плодів та ягід, а також консультували з юридичних питань. Також необхідне введення в дію нового закону України «Про розсадництво», який би врегулював виробництво, сертифікацію та обіг садивного матеріалу.

«Т.І.»: На чому сьогодні базуються передові технології у садівництві?
І.Г.: На екологічній безпеці та енергоощадності. Зокрема, у насадженнях кісточкових культур – на використанні високозимостійких продуктивних слаборослих сорто-підщепних комбінувань, адаптованих до умов вирощування, застосуванні оптимальної щільності розміщення дерев (889-1111 дерев/га), а також формуванні малогабаритних крон за допомогою літньої обрізки та системи догляду за ними в період плодоношення (патент України на винахід №84111).

«Т.І.»: Якими досягненнями Інституту ви пишаєтеся?
І.Г.: За останні роки в Інституті садівництва розроблені ефективні системи вирощування яблуні, що ґрунтуються на використанні карликових підщеп тасортів, толерантних до ґрунтово-кліматичних умов Полісся, Лісостепу та Степу. Це сади на підщепах 62-396, М 9, Д-1071 та КД-4. Для їх створення використовуються якісні однорічні та дворічні саджанці. Система формування крон дерев у таких садах
передбачає розміщення від 2500 до 5000 штук/га. Передсадивна підготовка, утримання та удобрення
ґрунту базується на обмеженому (на 40-50%) викори- станні мінеральних добрив та гербіцидів за рахунок
застосування сидеральних культур, синтетичних суперсорбентів та мульчування. Також розроблена ефективна система вирощування яблуні для богарних умов Лісостепу. Основою такої системи є високощільні (1666-2500 дерев/га) безопорні конструкції насаджень з веретеноподібною кроною сортів інтенсивного типу на середньорослій (ММ 106) та напівкарликовій (54-118) підщепах. Капіталоємність створення таких насаджень за рахунок відсутності потреби в шпалерній конструкції на 24-41% менша, ніж шпалерно-карликових садів на підщепах М 9, Д-1071 та 62-396. Водночас їхня середня врожайність, враховуючи період створення, становить 32,4-35,6 т/га, прибуток – 94-106,8 тис. грн, а рівень рентабельності – 138,1-177,8%, що на 13,4-98,7, 27,1-176,8 та 51,4-113,1% більше за відповідні показники в карликових садах. В умовах відсутності зрошення такі показники ефективності забезпечують окупність капітальних вкладень на 4-5 рік.
Варто зазначити, що незатребуваними в садіництві наразі є народні українські сорти. Тотальною є експансія іноземної селекції, в основному плодових культур, оскільки відсутній контроль за їх використанням (порушення авторського права власників сорту, несплата роялті, контрабандне ввезення садивного матеріалу).

ПРО ВІРУСИ І ЗАХИСТ РОСЛИН

«Т.І.»: Чи можна стверджувати, що наразі віруси рослин – це така ж глобальна проблема, як і віруси людей?
І.Г.: Віруси, що вражають рослини, також швидко мутують, як і людські. Достатньо згадати вірус шарки сливи, 9 штамів якого відомо сьогодні: приблизно кожні 2-3 роки відкривають його нові серологічні та генетичні варіанти. Через такі агротехнологічні заходи, як обрізка,  окулювання, викопка тощо та внаслідок перенесення вірусів векторними переносниками, якими є комахи та нематоди, віруси можуть стрімко поширюватися у насадженнях, призводячи до різкого зниження врожайності та скорочення термінів їх експлуатації. Сьогодні найбільш оптимальний спосіб запобігання такому сценарію – застосування сертифікованого садивного матеріалу при закладанні насаджень і, звичайно, дотримання технологічних вимог, які зводять до мінімуму перезараження.  Треба перевіряти ґрунт на відсутність нематод, робити просторову ізоляцію насаджень та своєчасно попереджати поширення комах-переносників вірусів. Інститут садівництва приділяє особливу увагу питанням детекції та ідентифікації вірусів. У відділі вірусології можна протестувати садивний матеріал методами імуноферментного аналізу та полімеразної ланцюгової реакції згідно з вимогами міжнародного законодавства з сертифікації плодових та ягідних культур на 37 вірусів, 7 фітоплазм, 2 бактеріальні агенти та більш ніж 20 видів фітофтори тощо.

«Т.І.»: Що сьогодні є основою інтегрованої системи захисту плодових і ягідних культур?
І.Г.: Звичайно ж, спостереження за розвитком, поширенням і шкідливістю фітофагів, хвороб і співвідношенням шкідників та ентомофагів. При цьому враховується вплив погодних умов на їх розвиток.
Необхідну інформацію про стан популяції шкідників отримують за допомогою моніторингу (спостереження, нагляду, контролю), зокрема біологічного, фізіологічного та метеорологічного (синоптичного). Контроль за фітосанітарною ситуацією садових агрофітоценозів дає змогу визначитися з доцільністю проведення обприскувань, а топографічне розміщення у кварталі саду шкідливих організмів, стійкість сортів і застосування агротехнічних заходів сприяють зменшенню пестицидного навантаження на одиницю площі.
Дуже важливо використовувати у насадженнях сорти, стійкі до хвороб і шкідників. У Інституті садівництва створена низка імунних до парші сортів яблуні з плодами різних термінів достигання, які сумісні з айвою, а також стійких до бактеріозів сортів груші, високостійких до борошнистої роси сортів аґрусу, смородини чорної, надранніх сортів суниці, швидкоплідних, зимо- та морозостійких сортів волоського горіха. Вони є високоадаптованими і формують високотоварний урожай плодів та ягід, придатний як для споживання у свіжому вигляді, так і для переробки.

НАБЛИЗИТИСЯ ДО МОДЕЛІ «ІДЕАЛЬНОГО СОРТУ»

«Т.І.»: Яка основна стратегія селекційної роботи вашої установи на майбутні 5-7 років?
І.Г.: Передусім, утримати і закріпити провідні позиції в асортименті України, а також вийти з новими сортами ягідних культур на міжнародний ринок. Параметри нових сортів мають відповідати рівню чи бути наближеними до моделі «ідеального сорту», яка розробляється для кожної культури і враховує всі вимоги сучасних технологій розмноження, вирощування та переробки зібраної продукції. Пріоритетом у подальших селекційних дослідженнях є створення нових високопродуктивних, з високими споживчими властивостями столових та технічних сортів плодових, ягідних та горіхоплідних культур. Вони повинні характеризуватися також генетичною стійкістю до біо- і абіотичних факторів на основі нових методів селекції, які дозволяють розширити генетичне різноманіття потомства і підвищити ефективність відбору. Ми проводимо консультації та навчання щодо мікроклонального розмноження плодових, ягідних та горіхоплідних культур. До речі, світова спільнота (Китай, Узбекистан, Киргизстан, Куба, Білорусь, Польща) сьогодні виявляє великий інтерес і уже веде переговори про залучення наших сортів сливи, вишні, черешні, яблуні, груші, смородини чорної у свої нові насадження.

РОСЛИННИЙ ГЕНОФОНД – ЗАПОРУКА БЕЗПЕКИ СУСПІЛЬСТВА

«Т.І.»: У дослідницькій мережі вашого Інституту створений великий генофонд плодово-ягідних культур, що налічує більше 6 тисяч зразків. Чи є проблема з його збереженням?
І.Г.: Наявність генетичних ресурсів рослин, зокрема плодових, ягідних, горіхоплідних та малопоширених культур, є однією з основ продовольчої, економічної та соціальної безпеки суспільства. Зберігання рослин багаторічних культур здійснюється такими способами, як in situ (збереження видів у складі природних екосистем) та ex situ («польові банки», кріоконсервація, in vitro тощо). Методи кріоконсервації та in vitro здебільшого може собі дозволити не кожна країна, оскільки вони є енерговитратними і специфічними. В системі інституту колекції наразі зберігаються у польових банках, що є дуже трудомістко та ризиковано, оскільки рослини можуть бути втрачені внаслідок будь-яких негативних чинників.