Чому цьогоріч в місті Луцьк не буде конкурсу медоварів, а на масових заходах не куштуватимуть питних медів

Через прогалини в законодавстві волинським медоварам важко реалізувати питні меди, внаслідок чого обласний центр Волині може лишитися без частини свого туристичного бренду.

Лучани і гості міста уже звикли куштувати на масових заходах смачні меди, різноманітність яких вражає поціновувачів солодкого дару бджіл. Особливою популярністю користуються медові напої, які уже стали своєрідною родзинкою міста.

Специфіка питних медів потребує особливого підходу як до їхнього виготовлення, так і до реалізації. Про те, чому обласний центр Волині цього року лишиться без конкурсу медоварів, а на масових заходах не продаватимуть питних медів, розповів пасічник зі стажем, голова громадської організації «Братство бджолярів землі Волинської «Ройовий Стан» Володимир Дмитрук.

ЯК ЛУЦЬК ПЕРЕТВОРЮВАВСЯ НА МІСТО МЕДІВ

2004 року волинські пасічники створили громадську організацію «Братство бджолярів землі Волинської «Ройовий Стан». Вона була покликана об’єднати бджолярів і зробити так, щоб рентабельність пасік підвищилася. За цей час, каже Володимир Дмитрук, вдалося відкрити музей бджільництва у селі Баїв та Центр традиційної культури «Медова хата». Крім того, волинські питні меди займали передові місця як на всеукраїнських, так і на міжнародних конкурсах.

«У 2002 році я вперше покуштував питний мед. Тоді відкрив для себе новий напій, який можна виготовляти з меду. Після чого у мене і кількох соратників виникла ідея відродити традицію вживання питних медів», – розповідає Володимир Дмитрук.

Розпочали опановувати нову справу з вивчення культури виготовлення і споживання цього напою. Рецептуру ІХ-Х століття, звісно, відновити складно, проте, починаючи з ХVІ-ХVІІ століть, уже з’являлися згадки про давню традицію медоваріння.

«Хвиля відродження давньої традиції пішла по всій Україні, після чого у 2008 році створили громадську організацію «Гільдія медоварів України – виробників медових напоїв і оздоровчої бджолопродукції». Почали напрацьовувати теоретичну і наукову базу, організовувати конкурси на найкращий медовий напій», – зазначає медовар.

З 2008 року прийняли рішення проводити конкурси на визначення найкращих питних медів на регіональному рівні. 2009 року такий конкурс вперше провели у Луцьку. З цього часу їх влаштовували щорічно, у рамках фестивалю «Різдво у Луцьку».

«Почали співпрацювати з управлінням туризму та промоції міста Луцької міської ради. Виникла ідея прийняти своєрідним брендом Луцька мед, у тому числі й питний. Коли ми представляли наше місто на найбільшій у Європі туристичній біржі в Берліні, позиціонували Луцьк як місто медів. Відтоді питні меди стали туристичною візитівкою міста», – розповідає Володимир Дмитрук.

ЗАКОНОДАВЧІ ПАЛКИ В КОЛЕСА

Коли виготовлення питного меду почало стрімко розвиватися, постало питання про його реалізацію. У 2012 році представники міськради запропонували пасічникам Володимиру Дмитруку та Антону Шотіку відкрити заклад, де продаватимуть продукцію бджільництва. Тоді й створили Центр традиційної культури «Медова хата».

«Коли ми вийшли на дещо вищий рівень, постало питання про виробництво питних медів у більших об’ємах. Але ми ставили собі за ціль не створювати великих заводів, бо хочемо, щоб ці меди пасічники могли виробляти в домашніх умовах», – зауважує медовар.

Тоді виникла потреба у легалізації виробництва та реалізації медових напоїв. 2013 року представники громадської організації звернулися до Кабміну і створили фахову комісію з вирішення цього питання. Проте через складні обставини в країні процес не дійшов логічного завершення. Комісія відновила роботу 2015 року, але результатів, каже Володимир Дмитрук, поки що дуже мало.

«Результатом роботи членів цієї комісії, а також виноробів, наразі стало зняття ліцензії на право оптової торгівлі напоями. Раніше нас прирівнювали до великих заводів з виробництва горілки чи вина. Тобто вони платять таку ж суму – 500 тисяч гривень на рік – за оптову торгівлю, що мав би платити й звичайний пасічник. Ми з побратимами стільки платити не мали змоги. Але, на щастя, 2016 року цю ліцензію відмінили», – розповідає Володимир Дмитрук.

Попри це, виготовити документи на право виробництва цього напою все одно нелегко. За словами Володимира Дмитрука, норми, яких вимагає законодавство, розраховані на побудову заводу, а не виробництво продуктів живого бродіння в домашніх умовах.

«Контроль, звісно ж, повинен бути обов’язково. У цьому випадку ми могли б укласти договір з представниками «Держстандартметрології». Там ми і зараз випробовуємо нашу продукцію. Крім того, контроль має бути й з боку громадських організацій, адже ніхто так не знає нюансів медоваріння, як люди, які цим займаються», – вважає пасічник.

Для того, щоб продавати питні меди вроздріб, розповідає медовар, потрібно також мати ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями. Адже питний мед має міцність більш як 8-9 градусів і підлягає під категорію алкогольних напоїв. Хоча, за словами Володимира Дмитрука, згідно висновку судово-медичної експертизи, напій, який виготовили шляхом бродіння, не підлягає акцизу.

ВОЛИНСЬКІ ПИТНІ МЕДИ ТЕПЕР СМАКУВАТИМУТЬ НЕ НА ВОЛИНІ

Для того, щоб брати участь у масових заходах, медовари укладали договір з управлінням культури. Втім, за словами Володимира Дмитрука, останнім часом кожен масовий захід для пасічників перетворювався на скандал.

«Занадто свідомі громадяни, як я їх називаю, почали нам ставити палки в колеса і писати кляузи. Вони стверджують, що ми тут продаємо мало не самогон і тому подібне. Не знаю, яку вони переслідують мету…можливо, не до кінця розуміють про які напої йдеться», – дивується пасічник.

Тому, каже бджоляр, склалася така ситуація, що будь-яка ярмарка, у якій беруть участь медовари, закінчується викликом правоохоронців, податкової поліції та вилученням товарів. Справу розглянули в суді, проте складу адміністративного правопорушення не виявили, а вилучені товари повернули власнику.

В таких умовах, каже Володимир Дмитрук, осередок «Гільдії медоварів» у Волинській області не може працювати. Тому цього року вирішили скасувати проведення конкурсу в Луцьку. Натомість волинські питні меди куштуватимуть в інших містах України, куди медоварів запрошують взяти участь у масових заходах.

«Ми почали займатися питанням легалізації. Виготовили технічні умови на питні меди, шукаємо приміщення для виробництва. Думаю, воно все-таки вирішиться найближчим часом. Але зараз у нас перехідний період. У зв’язку з цими подіями ми були змушені зняти продаж питних медів у «Медовій хаті» і закрили одну торгову точку, бо не могли оплачувати оренду», – розповідає бджоляр.

Втім, навіть якщо на виготовлення і реалізацію медових напоїв медовари матимуть відповідні дозволи, каже Володимир Дмитрук, все одно треба шукати приміщення для виробництва, касові апарати та щоденно звітувати. Тож в силу законодавчих актів, медовари, які виготовляють напої в домашніх умовах, не матимуть права брати участь у масових заходах.

«Звісно, ми виготовляємо й інші медові напої – апіфітобальзами, які мають більшу міцність. Для їхнього виготовлення ми уже використовуємо алкоголь. Проте такі напої не п’ють великими дозами, їх вживають в оздоровчих цілях», – наголошує Володимир Дмитрук.

З реалізацією цього виду напою проблем, за словами медовара, ще більше, адже його міцність вища, ніж у питних медів. Тож представники ГО «Гільдія медоварів України – виробників медових напоїв і оздоровчої бджолопродукції» працюють над тим, щоб у нашій країні створили окреме законодавство щодо виготовлення і реалізації медових напоїв. Адже медовари впевнені, що виробництво питних медів має великий потенціал.

Продавати таку продукцію можна як на вітчизняному рівні, так і закордоном, а кількості потенційної сировини для цього у пасічників вистачає. Адже Україна посідає перше місце в Європі за кількістю виготовленого меду. Розвиваючи таку ідею, каже Володимир Дмитрук, можна навіть створити нову галузь сільського господарства – медоваріння. Ця галузь не потребувала би майже ніяких капітальних вкладень, єдине що необхідно, впевнені медовари, це зміни до законодавства.

Джерело: Гільдія медоварів України