«Wine reloaders»: як український фотограф Арсен Федосенко закохує у виноробство
The art of winemaking Ukfaine – авторський проект українського фотографа Арсена Федосенко.
«Проект авторський, мета – презентувати українське вино світу. Не лише у вигляді готового продукту, а й історії про його створення в інтерпретації художника.Художня концепція: відрбразити кожен етап виробництва вина у нерозривному зв`язку з місцем та Автором, у різних регіонах України та господарствах», – так розповідає про свій задум Арсен Федосенко.
Вже більше року він мандрує різними куточками України й вивчає виноробство крізь призму фотооб’єктива. Результатом подорожей буде художня книга про українське вино. А поки що сам Арсен погодився розповісти на сторінках видавничого проекту «Технології та Інновації» про те, як відбувались його мандрівки та про самих виноробів.
ЧАСТИНА 1
Ризикніть замовити в українському ресторані українське вино. На вас подивляться, як на шовініста-невігласа. Дев’ять з десяти офіціантів або сомельє скажуть вам, що якісного вина в Україні не існує, а десятий запропонує «щось цікавіше», закордонне. На своє «чому?» я завжди чую про клімат, сонце, теруар, – мовляв, «де ми, а де Іспанія…». Може й так, але це не стримало британських, канадських й шведських виноробів, що закладають виноградники на 58° північної широти (а не як ми, між 47 й 50°).
То що насправді з українським вином, де розмаїття наших марок, й чи так винен в цьому клімат?..
Я замислився над цим на виноробні «Колоніст» в 2016му, де вперше побачив повний цикл виробництва й сучасного обладнання. Попри гарне вино (яке я ще тоді не міг оцінити), та блиск вініфікаторів я зміг розгледіти щось дуже особисте в ставленні працівників до справи, як до свого внеску в історію, віра в особливість свого продукту.
…Я почав фотографувати ще в 1996-му, моє0ю улюбленою камерою був «Фед-2», з барахолки за шість гривень, – ним я зробив свої кращі знімки. Зараз у мене дороге сучасне фотообладнання й багаторічний досвід, але ті кадри, що я зробив своїм «Федом», не втратили своєї цінності, бо зафіксували неповторні моменти, й бу зняті з любов‘ю. Кадр створює автор, а не камера.
Так і вино, – якщо любиш свою справу, наполегливо працюєш й вдосконалюєшся, ти рано чи пізно створиш унікальний вінтаж, й не всупереч клімату чи умовам, а завдяки. Вино створюють люди, а не діжки.
Через групу у Фейсбуці «Вино України», та фестиваль « Wine & food» в Києві я познайомився з людьми, котрі вирощують виноград і створюють власне вино чудової якості. Їх вин не знайдеш в ресторанах (хоч деякі там є під лейбами італійських), а їх автори не прагнуть популярності, бо за нею слідом приходить прокуратура. Та годі за проблеми, про це вам фахівці розкажуть. Моє ж рішення – прокласти шлях від українського винороба до споживача через естетику виноробства. Саме красі ми довіряємо, їнею ділимось з іншими. Вдалий знімок ефективніше за сотні слів, а якщо ви ще скуштуєте їх вина, – ви заново відкриєте Україну, і вже не шукатимете винного щастя в Іспанії…
Чому я почав цей проект?
- Тому що в Україні цим займатись невигідно. Але історія свідчить, що найбільші можливості йдуть поруч з найскладнішими проблемами, і в нас значно більше перспектив у порівнянні з західною Європою, де зараз складно зробити щось нове й унікальне, чи просто закласти новий виноградник – все дуже лімітовано.
- Тому що в українського вина негативний імідж, отже ціла галузь занепадає в той час, як в інших країнах виноробство є частиною культури, туризму та потужним джерелом надходжень в еконміку;
- Сучасні технології догляду за лозою та зміни клімату розширили зону виноградарства на північ аж до 59ї паралелі, а ми досі вважаємо центральну Україну непридатною для цього;
- З окупацією Криму Україна втратила 43% своїх виноградників, і ми можемо відновити свої потужності на новому якісному рівні й за сучасними стандартами.
- Недбале господарювання на орендованій землі протягом десятиліть призвело до її виснаження, а технічний виноград дістає живлення з глибини й успішно росте на неродючих ґрунтах;
- Малі винороби справді захоплені люди, і є прикладом відданості своїй справі, й це дуже надихає;
- Саме головне, – вино є елементом української культури та європейської цивілізації загалом.
Насамкінець – я також закохався у виноробство!
ПРОДОВЖЕННЯ ВЖЕ НЕЗАБАРОМ!