Питний мед – національний український напій із давнім корінням

Україна як один із найбільших виробників меду в світі завжди славилася своїми ароматними медовими напоями. Це хмільні медові напої, які споживало ще козацтво, а їхні старовинні рецепти, весь процес медоваріння вже відтворила з давніх гравюр Гільдія медоварів України. Тож тепер Дрогобич, який здавна відомий своїм солеварінням та особливою ковбасою, ще й став центром медоваріння.

Борщ, вареники, галушки – страви, що асоціюються з нашою країною, а от національним напоєм Гільдія медоварів пропонує вважати популярний у минулому питний мед, якого ще називали медівка, квасний мед, медове вино або медовуха. Медівку вважали кращим народним хмільним напоєм України аж до 17 століття.

За часів княжої Руси-України питний мед був широковживаним. Споконвіку в нас ніколи не було пияків до певного часу, бо люди частувалися легкими напоями. Літописи свідчать про виготовлення великих обсягів питного меду при дворах Київських князів. Кожен зі знаті мав свого медовара, який володів власними секретами. Вчений-мікробіолог (родом із Миколаєва) Іван Сербінов, котрий пропагував відродження медоваріння, у 1913 році писав:

Техніка старовинного медоваріння у всій його стрункій повноті загубилася, але те, що вона була грандіозна і самобутня, говорить народна пам’ять, народні прикмети, загадки, легенди. 

Не менш поширеним було медоваріння в козацькі часи – в епоху гетьманату. Значного розвитку набуло в часи польсько-литовського панування. Якщо в південних країнах переважало виноградне виноробство, то в країнах помірного поясу – в Україні, Польщі, Литві, Німеччині – було поширене саме медоваріння.

Чи знаєте ви, що з меду можна виготовляти медівку, пиво, квас, чаї, а також горілку, бренді, бальзам? Міцність напоїв від 8 до 14 градусів досягається без додавання спирту, а лише натуральним зброджуванням, ферментацією медового сусла (це суміші меду і води). А смак напою урізноманітнюється додаванням плодовоягідних соків або лікарських трав. Такі напої не шкодять, а навпаки, сприяють оздоровленню. На сучасному крафтовому виробництві не використовують ні консервантів, ні стабілізаторів, ні барвників. Адже, як відомо, найголовніше у крафтовому виробництві – це якість, починаючи з відбору сировини і закінчуючи технологією. До того ж у світі тенденція до всього натурального, бо за цим майбутнє.

Читайте також:
Медові напої: національний бренд із глибоким культурним корінням

Медівка – це суто зброджений продукт, на її дозрівання йде мінімум рік, а медак – бальзам на основі медівки, плодів та настоянок трав готується півроку. Найважливіші компоненти медівки – антиоксиданти. Як свідчать наукові дослідження, помірне споживання медового напою впливає на збільшення тривалості життя, відновлює сили, бадьорить, а також позбавляє перших симптомів застуди. Медові напої влітку краще пити охолодженими, а взимку – підігрітими, але не більш ніж до 40° С. Слід вживати під час їжі, неквапливо, смакуючи. Звісно, йдеться про якісні натуральні медові напої, а не про фальсифікат, користі від якого годі чекати.

У Польщі є три заводи з випуску питного меду. Але у світі немає жодного підприємства, який би випускав медовий бальзам, – наголошує директор підприємства «Українські медовари» Роман Войтків, – Це показало участь в Міжнародному конкурсі в Монреалі (Канада) в 2019 році, звідки привезли дві медалі – срібну і бронзову в номінації медових напоїв. Тож ми стали єдиним підприємством у світі, що випускає медовий бальзам.

Роман Войтків ще й бджоляр із 36-річним стажем, вивчає пасічництво як науку. Маючи в своїй колекції багато раритетів, вирішив об’єднати їх у музей, де зібрав різноманітні вулики – від скельних, плетених до колод з бортництва. Серед експонатів – розбірний рамковий вулик, з якого мед дістають без шкоди для бджіл – винахід всесвітньо відомого вченого Петра Прокоповича. Представлено неодмінні атрибути бджоляра – медогонки, бочки, пасічницькі ваги. На чільному місці у рамці – перша ліцензія на випуск медових напоїв і перша акцизна марка видані в 2017 році «Українським медоварам».

Нещодавно у музеї відкрився дегустаційний зал, так званий центр традиційної культури «Медова хата», де тепер усі охочі дізнаються про історію бджільництва, культуру медоваріння, тут можна поласувати медовими смаколиками і напоями. До речі, всі кошти від дегустації перераховуються у Фонд допомоги ЗСУ.

Ми відроджуємо традиції, які мали в Західній Україні до 1939 року, коли, наприклад, на весільному столі досить було однієї пляшки хмільного – по одному наперстку на гостя і цього було досить, щоб бути веселим, співати і танцювати, – каже Роман Войтків. – Поки не прийшли москалі зі своєю забороною виготовлення медових напоїв. Перевівши, вважаю, що свідомо, на горілку та міцні напої, щоб народ спивався, тоді легше ним керувати, що давно характерно для росії. 

Джерело: Українські медовари

Читайте також:
Театр пива «Правда»: нові благодійні проєкти для підтримки України