Олександр Капустінський: «Для сертифікації саджанців необхідне польове оцінювання»

Держава звернула пильну увагу на сертифікацію саджанців. Відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» (в останній редакції від 30.06.2016 року) та Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №97, вирощений садивний матеріал, який буде реалізовуватися в Україні і в подальшому використовуватиметься в господарських цілях, обов’язково повинен бути
сертифікований.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №7 від 19 січня 2017 року державне
підприємство «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» уповноважений на здійснення діяльності з оцінки відповідності у сфері насінництва та розсадництва.

У лютому 2017 року виконувачем обов’язків директора цієї організації був призначений Олександр КАПУСТІНСЬКИЙ, який пояснив порядок та нюанси сертифікації в ексклюзивному інтерв’ю журналу
«Садівництво і Виноградарство. Технології та Інновації».

У Центру сертифікації є багато регіональних відділень

«Садівництво і Виноградарство. Технології та Інновації»: Олександре Миколайовичу, які функції виконує ваше підприємство?
Олександр Капустінський: У зв’язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства України функції в сфері сертифікації були передані ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції». Отже, наразі сертифікацією садивного матеріалу в Україні займається
тільки наше підприємство. У Законі України «Про насіння та садивний матеріал» чітко зазначено, що весь садивний матеріал, який вводиться в обіг, має бути сертифікований. Питаннями компенсації за садивний матеріал займається уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері насінництва та розсадництва, що забезпечує формування та реалізовує державну аграрну політику, – Міністерство аграрної
політики та продовольства України. Компенсація здійснюється відповідно до Постанови «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року №587 (зі змінами). Детальна інформація, тобто пакет необхідних документів та для подання заяви, розміщена на сайті МінАПК у розділі «Підтримка аграріям». Хочу зазначити, що у зв’язку з державною програмою підтримки аграріїв обов’язковою вимогою до виробників є наявність сертифікатів. Тому прошу суб’єктів господарювання завчасно звертатися до спеціалістів установи, аби своєчасно провести
польове оцінювання та сертифікацію багаторічних насаджень. У кожному регіоні України працюють обласні
філії підприємства (їхні адреси та контакти розміщені на сайті https://dpcenter.org.ua).

Позитивний тренд: підприємства виходять з тіні

«Т.І.»: Скільки, за вашими оцінками, в Україні є несертифікованого садивного матеріалу багаторічних насаджень?
О.К.: Наразі важко визначити кількість підприємств, які не провели сертифікацію, оскільки польове оцінювання багаторічних насаджень ще триває. Але можу сказати, що кількість господарств, які звернулися до нас, порівняно з минулим роком збільшилася майже в два рази. Так, у 2017 році звернулися та сертифікували вирощений садивний матеріал 22 суб’єкти господарювання, а станом на сьогодні цей показник досягає 48 господарств. Думаю, поштовхом для цих звернень стала програма державної підтримки садівництва, яка компенсує вартість саджанців. Тому підприємства виходять з тіні і починають працювати офіційно. Це, безумовно, позитивна тенденція. Якщо державна програма буде реалізовуватися
і наступного року, звісно, суб’єкти господарювання будуть зацікавлені в проведенні польового оцінювання
та подальшій сертифікації на визначення сортових і товарних якостей садивного матеріалу та звертатимуться до нас. Але вже зараз ми бачимо більшу зацікавленість.

«Т.І.»: Виходити з тіні вигідніше потужним підприємствам, які хочуть працювати на експорт?
О.К.: Минулого року ми сертифікували декілька господарств у Закарпатській та Тернопільській областях, які відправляли на експорт чималі обсяги своєї продукції. Але наразі більша частина підприємств зосереджена на виробництві саджанців для внутрішнього ринку.

«Т.І.»: Кажуть, що незалежно від технології (зимове щеплення, окулірування, весняне щеплення тощо) вирощування саджанців – це довготривалий процес, тому задуматися про створення промислових садів необхідно якомога раніше…
О.К.: Справді, саджанці – це специфічний товар. Якщо мова йде про суб’єктів господарювання, які займаються розмноженням багаторічних насаджень, то, звісно, це кропітка робота. Адже існує чимало
нюансів при розмноженні садивного матеріалу. Плодові саджанці упродовж двох-трьох років вирощують у відділенні формування плодових саджанців, яке складається з трьох полів плодового розсадника. Перше поле шкілки саджанців – поле окулянтів, в якому проводять окулірування підщеп та догляд за ними. Його закладають стандартними насіннєвими чи клоновими підщепами або висівають там насіння. У другому полі виконують комплекс робіт, мета яких – вирощування якісних однорічних саджанців. Першочергова робота в цьому полі полягає у ранньовесняному зрізуванні підщеп на заокульовану бруньку прищепи. Третє поле є полем дворічок. Основні роботи в ньому спрямовані на вирощування якісних дворічних саджанців і закладання у них крони. Реалізацію садивного матеріалу проводять з другого та третього полів розсадника.

За кордоном ніхто з потужних виробників не вирощує садивний матеріал ситуативно – це дороге задоволення. Сьогодні, коли в Україні зростає попит на саджанці, італійські, голландські та польські розсадники не можуть задовольнити потребу внутрішнього ринку України якісним садивним матеріалом.
Що стосується створення промислових садів, то купівля саджанців для них планується завчасно. Оскільки для закладення промислових насаджень перед агрономом постає ряд питань. Це, зокрема, земельні питання, високопродуктивність сортів, щільність (кількість) дерев на одиниці площі, придбання якісного та сертифікованого садивного матеріалу, необхідність опор, зрошення й інші технологічні чинники.

Основні етапи проведення сертифікації садивного матеріалу багаторічних  культур

«Т.І.»: Які існують вимоги до проведення сертифікації садивного матеріалу багаторічних культур?
О.К.: Відповідно до статті 15 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» садивний матеріал
вводиться в обіг після його сертифікації. Проведення сертифікації та видача сертифікатів відбувається згідно з Порядком проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №97 (далі – Порядок). У зазначеному Порядку не повністю враховані технологічні особливості вирощування садивного матеріалу багаторічних культур. Враховуючи це, при проведенні сертифікації садивного матеріалу необхідно керуватися також вимогами діючих нормативних документів (ДСТУ) для кожної окремої культури. Процедура проведення сертифікації вирощеного садивного матеріалу (з доповненнями) передбачає:
• подання заявки на проведення сертифікації;
• подання первинної документації на садивний матеріал, що підлягає сертифікації;
• розгляд заявки, первинної документації та прийняття рішення;
• укладення договору про надання послуг з проведення сертифікації у сфері розсадництва;
• проведення польового оцінювання;
• відбір проб для проведення лабораторних досліджень;

• проведення лабораторних досліджень (діагностику вірусних та вірусоподібних патогенів і (за необхідності)
генетичне визначення відповідності сорту);
• проведення аналізу одержаних результатів і прийняття рішення щодо визначення належності садивного матеріалу до певної категорії;
• видачу сертифіката.

Відповідно, за наявності всіх необхідних доку ментів аудитор із сертифікації (агроном-інспектор) для проведення польового оцінювання виїжджає на поле розсадника, де на місці проводить візуальний огляд (за описом сорту) та підтверджує сортову належність того чи іншого заявленого сорту. Також плодові саджанці в розсаднику уважно оглядаються на зараженість шкідниками та хворобами (є хвороби, які можна побачити візуально, наприклад, шарка сливи). За необхідності фахівець відбирає проби для проведення
діагностики вірусних та вірусоподібних патогенів. Після ряду проведених робіт та отримання результатів
лабораторної діагностики агроном-інспектор має право оформити акт польового оцінювання і на основі цього сертифікувати садивний матеріал.

«Т.І.»: Чи існують особливі вимоги до відбору саджанців для діагностики?
О.К.: Усе залежить від того, який вид насаджень суб’єкт господарювання планує продіагностувати в лабораторії на відсутність вірусних та вірусоподібних патогенів. Наприклад, якщо агроном-інспектор
проводить польове оцінювання маточно-сортових (живцевих) плодових насаджень категорії «вихідний»,
то рекомендовано відбирати зразки з кожного маточного насадження. Якщо це багаторічні насадження категорії «базовий», то відбирається один середній зразок (10 рослин) з партії в 1 тисячу, а для матеріалу категорії «сертифікований» – 1 середній зразок (10 рослин) з партії 10 тисяч.

У яких реєстрах перевірити сумлінність виробника

«Т.І.»: Щоб не попастися на фальшивку при покупці саджанців, треба…
О.К.: Поцікавитись у реалізаторів садивного матеріалу наявністю сертифікатів сортової та товарної якості. Це не 100% гарантії, але вже вагома підстава вважати, що саджанці є сертифікованими. Цікаво, що на точках збуту, коли я цікавився про наявність сертифікатів на саджанці, мені ніхто і ніколи їх не давав – ні сортової, ні товарної якості…На сайті Мінагрополітики України можна самостійно перевірити, чи внесений конкретний виробник садивного матеріалу у цьому році до Реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, продивитися його виробничу програму, кількість заявленого під реалізацію садивного матеріалу того чи іншого сорту. Також у Реєстрі сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал можна перевірити вже видані агрономами-інспекторами сертифікати на сортову та товарну якості садивного матеріалу. І лише після цього можна робити висновки, варто мати справу з цим виробником чи ні. Несертифіковані саджанці використовуються лише для власних потреб, але якщо в подальшому фермер планує займатися масовим виробництвом садивного матеріалу, його обов’язково треба сертифікувати.

«Т.І.»: Але на базарі вам можуть надати який-небудь папірець – нібито сертифікат.
О.К.: Можуть. Перевірка достовірності сертифікатів садивного матеріалу, який реалізується, – це не наша
функція, ми уповноважені лише здійснювати сертифікацію багаторічних насаджень. Функція контролю
покладена на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі – Держпродспоживслужба – прим. авт.).

Акредитовані лабораторії та кваліфікація агрономів-інспекторів

«Т.І.»: Чи часто доводиться відмовляти у видачі сертифікатів через те, що садивний матеріал уражений вірусами?
О.К.: У статті 1 розділу І Закону України «Про насіння і садивний матеріал» визначені категорії та вимоги до садивного матеріалу багаторічних рослин. Зараз наші агрономи інтенсивно інспектують поля розсадників, відбираючи зразки садивного матеріалу. Тому на початку осені дізнаємося загальну статистику. Наразі це питання досить актуальне, оскільки раніше чіткої вимоги щодо безвірусності саджанців не було, але в 2016 році до Закону внесли зміни, згідно з якими садивний матеріал повинен бути безвірусним. Адже коли господар створює свій розсадник і не контролює умови його вирощування (фітосанітарний стан), то в промислових насадженнях, які закладені таким матеріалом, часто трапляється зрідження чи загибель дерев, зниження плодоношення та втрата товарних властивостей урожаю.

«Т.І.»: Чи достатньо в Україні лабораторій, які займаються лабораторною діагностикою вірусних та вірусоподібних патогенів багаторічних насаджень?
О.К.: Наразі акредитованими установами для проведення лабораторних досліджень на вірусоносійство є Інститут садівництва НААН України в Києві та ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» в Одесі.

«Т.І.»: Наскільки кваліфікація українських агрономів-інспекторів відповідає міжнародним вимогам?
О.К.: Відповідно до статті 18² Закону України «Про насіння і садивний матеріал» визначено основні вимоги до кандидатури на агронома-інспектора, зазначено процедуру складання кваліфікаційного іспиту, де перевіряється та підтверджується рівень теоретичних і практичних знань та умінь особи у сфері розсадництва. Особа, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, отримує свідоцтво аудитора з сертифікації (агронома-інспектора). На сайті Міністерства, до речі, розміщено інформацію про акредитованих агрономів-інспекторів, які мають посвідчення і право проводити польове інспектування садивного матеріалу. Звісно, у кожній європейській країні є свої нюанси в питаннях кваліфікації та проведенні сертифікації, але всі основні міжнародні вимоги здебільшого збігаються з українськими. З власного досвіду скажу, що під час візиту до  Австрії та Франції з метою ознайомлення з проведенням сертифікації багаторічних насаджень на місцях, з’ясували, що процес сертифікації в Україні відповідає світовому досвіду.

Головне – надати правильні документи

«Т.І.»: Коли треба подавати заяву на оформлення сертифікатів?
О.К.: Заявку на проведення сертифікації садивного матеріалу суб’єкт розсадництва подає до Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції або його підрозділу за місцезнаходженням насадження не пізніше ніж за 30 діб до початку активного росту рослин:
• до 31 травня – для польового оцінювання ягідних культур;
• до 30 червня – для польового оцінювання плодових і горіхоплідних культур.

Ця заявка подається за формою згідно з додатком 1 Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №97. Для садивного матеріалу, розмноженого методом in vitro і адаптованого до умов in vivo, а також інших рослин з закритою кореневою системою заявка на сертифікацію подається не пізніше ніж за 40 діб до передбачуваного терміну формування партії матеріалу для його сертифікації та реалізації.

«Т.І.»: Скільки днів потрібно чекати візиту інспектора?
О.К.: Заявку розглядаємо протягом десяти днів: спеціалісти перевіряють, чи правильно оформлені документи, якщо ні – робимо зауваження і просимо надати необхідне. Якщо питань до документів немає, виробник отримує повідомлення, згідно з яким призначається аудитор із сертифікації (агроном-інспектор). Також це повідомлення надається інспектору, і в подальшому в робочому порядку узгоджується зручний для всіх час візиту в господарство.

«Т.І.»: Чи встигають оформлювати сертифікати представники тих розсадників, які вже реалізовують або планують цієї осені реалізовувати саджанці? Чи існує для них «зелене світло»?
О.К.: У нас немає такого поняття, як «зелене світло». Все залежить від того, як спрацював виробник садивного матеріалу. Це стосується вчасного звернення до органу сертифікації з метою провести польове оцінювання та подальшу сертифікацію. Відповідно, якщо заяви та документи подані вчасно та відповідають вимогам чинного законодавства та нормативним актам (ДСТУ), агрономи-інспектори виїжджають для проведення польового оцінювання. До 10 вересня плануємо завершити об’їзд господарств по всій Україні. Сертифікати виробникам, які пройшли сертифікацію, видаємо вчасно.

«Т.І.»: Що робити, якщо фермер хоче купити за кордоном частину садивного матеріалу тих сортів, яких в Україні немає, але вони користуються попитом?
О.К.: Коли фермери купляють саджанці за кордоном, виробник зобов’язаний надати усі необхідні документи про походження садивного матеріалу. Також особливу увагу виробнику необхідно звертати на внесення ввезених сортів до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні. Для вирішення питань, що стосуються відсутності сорту в Державному реєстрі сортів рослин України, необхідно звертатися до уповноваженого органу – Українського інституту експертизи сортів рослин.

Розцінки – відповідно до хронометражу робіт

«Т.І.»: Реалізація несертифікованого матеріалу є незаконною. Чи відомо, які штрафи будуть накладатися за продаж і покупку несертифікованого матеріалу?
О.К.: Поки що не можу сказати – це компетенція Держпродспоживслужби. Але до кінця року на планові
перевірки накладено мораторій.

«Т.І.»: Ваші послуги надаються на платній основі. Де можна ознайомитися з розцінками?
О.К.: Усі розцінки розміщенні на нашому сайті. Після ознайомлення раджу звертатися до наших спеціалістів, бо траплялося чимало випадків, коли господарства ознайомлюються з розцінками, нараховують собі якісь космічні суми, а потім кажуть, що це дуже дорого і відмовляються від сертифікації. Але коли вони вже працюють зі спеціалістом і розглядають конкретні документи, то жодних проблем не виникає…

«Т.І.»: На що орієнтувалися, коли встановлювали розцінки на дослідження у вашому Центрі?
О.К.: Для початку ми звернулися до НДІ «Украгропромпродуктивність» – це інститут при Міністерстві аграрної політики та продовольства України, який спеціалізується на нормах робочого часу в різних сферах сільського господарства. Відповідно нами було замовлено дослідження хронометражу робіт у сфері сертифікації садивного матеріалу. На ці розрахунки наклали свої планові витрати підприємства, додали рентабельність і вийшли на вартість надання послуги.