Прощавайте, ISABELLA та LIDIA!

Восени ароматом винограду Ізабелла та Лідія наповнюється майже кожен сільський двір у Молдові, а також багато міських дворів, розташованих у приватному секторі. З часом напевно і ці сорти винограду, і вино з них будуть тільки домашніми в Молдові. Про це пише Wine-and-Spirits.md.

Поступово молдовські виробники будуть прощатися з винами з винограду Ізабельної групи, тому що буде заборонено закладати виноградні насадження сортами винограду виду Vitis labrusca для виробництва виноградно-виноробної продукції. Це положення з’явилося у зміненому Регламенті про організацію виноградно-виноробного ринку і набуло чинності з 13 січня 2024 року в Молдові. Відповідно, посадка виноградників, призначених для виробництва виноградно-виноробної продукції, дозволена тільки сортами винограду виду Vitis vinifera та міжвидових гібридів (сорти нової селекції).

Але поки можна виготовляти вина з цих сортів, оскільки не можна зобов’язати власників виноградників Vitis labrusca їх викорчувати. Якщо дуже захочеться посадити такий виноградник, то його не можна буде зареєструвати в виноградно-виноробному реєстрі та отримати субсидії. А виготовлене з нього вино можна буде використовувати тільки для власного споживання.

У попередній редакції Регламенту йшлося про те, що дозволено створювати посадки виду Vitis labrusca для споживання винограду свіжим і виробництва харчових продуктів, окрім виноградно-виноробної продукції. Тобто ставлення до сортів Ізабельної групи стало більш жорстким.

Скільки є таких виноградників?

Загальна площа виноградників сорту Ізабелла в Молдові становить 3525 га. В основному насадження розміщені в центральній частині країни. Цей сорт посідає друге місце за популярністю після Молдови (майже 9050 га). Але ділянки дуже малі – навіть менші, ніж 0,2–0,3 га, тому що ці виноградники в 1990-ті роки були розділені за квотами.

Лідія в цілому займає 409,5 га, Ноа – 184 га. Ділянки з цими сортами ще менші. Відтоді, як у 2004 році запровадили державну підтримку на посадку виноградників у вигляді часткових компенсацій, не було висаджено ні одного гектара сортами Ізабельної групи.

Довідка

Оскільки багато хто сплутує виноград Ізабельних сортів, назвемо їхні відмінності. В Ізабелли невеликі ягоди сірувато-голубуватого кольору, з ароматом суниці. У Лідії ягоди з синьо-червоним відтінком, більші за розміром, але грона цього сорту менші, більш виражений аромат із суничними тонами. Врожайність Лідії нижча, ніж Ізабелли. Ноа, на відміну від сестер за видом, належить до білих сортів. Ягоди цього винограду зеленкувато-золотистого відтінку, з ароматом полуниці та квітів.

На молдовських винзаводах ще виготовляють вина з цих сортів винограду, хоча значно менше, ніж до 2006 року. Частину з них відправляють до країн СНД, в тому числі наливом, а також у Польщу та Чехію. Ці вина можна знайти і в молдовських магазинах.

Чому в Євросоюзі не люблять Ізабеллу?

За словами академіка Бориса Гаїни, в ЄС заборонені не тільки Ізабельні сорти винограду та вина з них, а й усі їхні гібриди. Коли в Європі лютувала філоксера, яка знищила всі кореневласні європейські виноградники, французькі селекціонери намагалися схрестити благородні європейські сорти з дикорослими, щоб отримати стійкі до цього захворювання сорти. Це Зейбель, Кудерк, Тірас, Раїндор та інші.

Тепер французи, італійці та іспанці, які виготовляють вино в великих кількостях, під тиском високоякісних недорогих вин із країн Нового світу, категорично проти того, щоб на європейському ринку навіть у вигляді імпортних квот були гібриди та північноамериканські сорти – Лідія, Ізабелла, Ноа із виду Vitis labrusca. Борис Гаїна якось запитав керівника Інституту енології в Бордо академіка Паскаля Ріберо-Гайона: «Яка причина заборони цих сортів у ЄС?». На це він почув відповідь:

– Виноград, сік та вино з цих сортів винограду не шкідливі для людського організму. Але Франція – країна високоякісних сортів винограду та вин, і вона позбавляється від старих неперспективних сортів.

Вчені пояснюють таку відмову європейців високим рівнем у винограді Ізабельної групи диглікозидів, які під час бродіння виноградного соку та з’єднання його із спиртом утворюють метанол.

– У результаті в літрі такого вина є 70–120 мг метанолу. Але міжнародні норми (резолюція OIV. – Прим. А. Т.) встановили його допустимі концентрації на рівні 400 мг/л у червоних винах і 250 мг/л – у білих та рожевих. Тому не повинно бути побоювань. Інша річ, що в винах із європейських сортів винограду вміст метанолу ще нижчий – 30–40 мг. У північній зоні Молдови, де вирощують багато Ізабельних сортів, ми пропонуємо посадити стійкі до несприятливих факторів навколишнього середовища, захворювань і шкідників сорти Рітон, Легенда, Віоріка, Мускат де Яловень. Це  сорти, отримані шляхом міжвидового схрещування. У них немає диглікозидів, а в винах – метанолу. Із червоних сортів міжвидового схрещування ми хочемо вибрати тільки ті, в яких вміст диглікозидів не перевищує 10 мг/л, хоча міжнародні норми допускають 15 мг/л. Наприклад, у Негру де Яловень вони не перевищують 10–12 мг/л. із нього отримують чудові десертні вина. Завдяки його стійкості до низьких температур, можемо рекомендувати його для північних районів. Окрім того, вирощування цих сортів не передбачає великих витрат: всього 4 обприскування замість 9–10 – для європейських сортів, – каже Борис Гаїна.

Читайте також:
Бордоський щоденник: думки про молдавські виноградники та виноробство в порівнянні
Як у Шампані і ще краще. Завдяки сучасному обладнанню продукція виноробів з Одещини успішно конкурує на українському ринку