Земельне питання: ефективність та якість
10.02.2020

С. РОМАНОВА, О. ГРИЩЕНКО, державна установа «Інститут охорони ґрунтів України»

«Хто не любить землі, той її не потребує мати». Ольга КОБИЛЯНСЬКА, «Земля»

Земля – це національне багатство України, один із атрибутів існування нації, а родючість ґрунтів – основа продовольчої безпеки держави. Тому незалежно від того, буде вона в приватній власності чи в оренді, держава повинна залишити за собою право контролю за станом ґрунтів і зберегти важелі впливу на збереження та відтворення їхньої родючості.

В умовах сьогодення виникає занепокоєння екологічним станом усіх без винятку природних ресурсів. Особливої гостроти набуває проблема охорони та раціонального використання земельних ресурсів і насамперед земель сільськогосподарського призначення. Адже ці землі були та залишаються основою життєдіяльності теперішніх і майбутніх поколінь, середовищем їхнього існування, джерелом матеріального добробуту народу і гарантом продовольчої безпеки держави.

Деградація ґрунтів – неминучий супутник людства упродовж багатьох століть. Проте у найбільш розвинених країнах світу висока культура землеробства передбачає не лише інтенсивне використання ґрунтів, а й обов’язкове вживання заходів щодо запобігання їхньої деградації. Використання природної родючості ґрунту без намагання її відновити – ознака низького рівня розвитку як культури землеробства, так і суспільства загалом.

У структурі земельного фонду України, який становить 60,4 млн га, землі сільськогосподарського призначення посідають центральне місце – 71% (42,7 млн га), 78,4% рілля. До 1990 року питання охорони
ґрунтів, відтворення і підвищення їхньої родючості були пріоритетними і мали державну підтримку. У цей період сільгоспвиробники виконували майже весь комплекс робіт, спрямованих на охорону ґрунтів, і обсяг цих робіт щороку нарощувався. Проте, починаючи з 90-х років минулого століття, ситуація істотно змінилася: до мінімуму було скорочено проведення робіт з докорінного поліпшення ґрунтів, а деякі заходи взагалі не проводяться. Це пов’язано з недостатнім фінансуванням програм з охорони та підвищення родючості ґрунтів і недосконалою системою контролю за якістю землекористування.

Моніторинг якісного стану ґрунтового покриву в Україні здійснюється шляхом агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення як державний контроль за зміною показників родючості та забрудненням ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами. Кінцевим результатом такого ґрунтового обстеження є агрохімічний паспорт поля чи земельної ділянки, який дозволяє дати чітку оцінку стану продуктивності та екологічного рівня безпеки і встановити раціональність використання ґрунтів сільськогосподарського призначення. По суті – це медична карта пацієнта, яким є ґрунт, з якої можна оцінити стан його здоров’я та за необхідності встановити діагноз, а за потреби – застосувати лікування.

Також варто зважати, що це документ державного зразка, який має цивільно-правові властивості та може використовуватися в позовній практиці. На законодавчому рівні проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення визначається обов’язковою вимогою. Проте чинне законодавство не визначає заходи щодо примусового впливу за невиконання зазначених вимог, а також досконалий механізм здійснення контролюючих функцій відповідними службами в частині обов’язковості складання та ведення агрохімічного паспорта. Така законодавча невідповідність робить вимогу обов’язкового ведення агрохімічного паспорта досить умовною.

Як наслідок, землекористувачі, щоб унеможливити контроль за своєю господарською діяльністю на орендованих землях, ігнорують проведення паспортизації, а отже, встановити зміну стану родючості ґрунтів за агрохімічними показниками неможливо. Землевласники так само відмовляються проводити обстеження, мотивуючи це тим, що «я власник і на своїй землі роблю, як вважаю за потрібне». Проте твердження, що власник землі не допустить погіршення родючості ґрунтів, не завжди вірне. Практика показує, що відсутність знань і навичок в аграрній сфері та бажання отримати максимальний дохід призводять до істотного погіршення стану ґрунтів. У разі скасування паспорта поля чи земельної ділянки (документального доказу якісного стану ґрунту та його змін) деградація ґрунтів набере шалених обертів, а відповідальності ніхто не нестиме, незважаючи на те, що у Конституції України (стаття 41) передбачено недопущення погіршення екологічної ситуації та природної якості землі.

Можна провести певну паралель щодо державного контролю за використанням транспортного засобу. Так, транспортний засіб, який є приватною власністю, безвідмовно повинен проходити технічний огляд і певні тестування – це визнано законодавством. Тож право держави контролювати стан ґрунту всіх форм власності шляхом агрохімічного обстеження, документальним доказом якого є агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, який засвідчує зміну показників якісного стану ґрунту, також повинне бути законодавчо закріпленим.

У всіх провідних країнах Європейського Союзу та світу держава має право контролювати не лише використання сільськогосподарських земель державної власності, а й приватних земель, оскільки такий контроль є гарантом продовольчої безпеки країни. У Німеччині землевласники зобов’язані вживати заходів щодо запобігання настання шкідливих змін у стані земель, що їм належать. Землекористувачі ділянок, ґрунти на яких зазнали шкідливого впливу або забруднення, а також особи, які відмовилися від права власності на такі земельні ділянки, зобов’язані відшкодувати завдану шкоду. А землевласника зобов’язують відновити функціональну здатність ґрунту до можливого та обґрунтованого рівня.

Відповідальним землевласникам та землекористувачам у країнах Євросоюзу як заохочення належного використання, захисту і поліпшення родючості та безпеки ґрунтів надаються дотації. Отже, враховуючи надзвичайну важливість збереження земель України, які є національним багатством та об’єктом особливої охорони держави, зауважимо, що відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки можуть використовуватися не лише при моніторингу стану родючості ґрунтів, але й в процесі регулювання земельних відносин.

Так, при зміні власника земельної ділянки або землекористувача покупець цікавиться не лише місцем розташування, а й родючістю та безпечністю земельної ділянки. При наданні в користування, зокрема в оренду, земельної ділянки землевласник, провівши обстеження та отримавши агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, володіє документом, у якому зафіксовані реальні показники стану ґрунтів.

Під час передачі земельної ділянки в оренду паспорт – це єдиний спосіб оцінити якість ґрунтового покриву до передачі та під час повернення з оренди земельного наділу. Забезпечуючи належний баланс між виносом та надходженням елементів живлення у ґрунті, застосовуючи сучасні ґрунтозахисні технології, витрачаючи на це відповідні ресурси, орендар з врахуванням даних агрохімічного паспорта планує їхнє ефективне розподілення, отримує прибуток та за періодичного контролю підтвердження належного поводження з ввіреною йому орендодавцями власністю.

Якщо ж орендарі використовували земельні наділи лише для отримання власної вигоди за рахунок виснаження ґрунтів, то завдяки агрохімічному паспорту поля власник може зажадати відшкодування збитків, відновлення ґрунтів до попереднього їхнього стану чи за відмови – притягнення винуватця до відповідальності. Також при визначенні сировинних зон для вирощування сільсько- господарської продукції для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування, придатності для ведення органічного землеробства (можуть бути використані лише екологічно безпечні ділянки з високим рівнем природної родючості ґрунтів) і при наданні статусу спеціальної сировинної зони виробник сировиниу пакеті документів обов’язково надає агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки. Актуальною є процедура проведення грошової (нормативної та експертної) оцінки земель та визначення розмірів плати за землю: під час розрахунків цих показників використовується еколого-агрохімічний бал (визначений на основі агрохімічних показників), який є одним із показників паспорта поля та висвітлює загальний стан і рентабельність земельної ділянки.

Висновок. Згідно з Конституцією України та іншими законодавчими актами спостереження за еколого-агрохімічним станом земель сільськогосподарського призначення має надзвичайно важливий характер, а агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є документом, який відображає основні еколого-агрохімічні характеристики ґрунтів. На нашу думку, паспорт поля повинен бути складовою пакету документів для надання державних пільгових кредитів, дотацій і стимулювання землекористувачів вкладати кошти у підвищення родючості ґрунтів. Також він має стати законодавчо визнаною основою державного моніторингу за станом ґрунтового покриву як дієвого заходу контролю за збереженням родючості ґрунтів, а з введенням у дію обігу земель сільськогосподарського призначення він буде надійною основою для укладання іпотечних угод, страхового забезпечення відшкодування збитків тощо.



КАЛЕНДАР
ЧИТАТИ ЖУРНАЛ
наверх