Від теорії – до практики: як виростити якісний виноград?
10.10.2018

Виноград – це одна з найдавніших культур, яку вирощували наші предки на території сучасної України. У зв’язку з нещодавніми подіями, пов’язаними з анексією Криму, виноградарі материкової частини нашої країни почали набагато активніше створювати бізнес, заснований на цій культурі. Вони запевняють, що успішно вирощувати виноград можна практично на всій території України, а не лише на Півдні.

Як же виростити здоровий виноградний саджанець та кущ? На що потрібно звертати увагу, закладаючи виноградник у несприятливих для нього регіонах? Які заходи з догляду за виноградом виправдовують себе на практиці? Щоб дізнатися відповіді на ці запитання, журналіст видання «Садівництво і Виноградарство. Т.І.» поспілкувався з виноградарем Сергієм КАТЮХОЮ з Рівненщини, який займається вирощуванням цієї культури вже понад 10 років. Раніше це було звичайним хобі, однак, враховуючи інтерес українців до винограду, він вирішив на цьому заробляти, культивуючи районовані саджанці столових сортів.

І на колір, і на смак…

Різні сорти винограду відрізняються між собою за смаком та розміром ягід, стійкістю до морозів і різноманітних захворювань. Тому, закладаючи виноградники та обираючи сорти, варто визначити, чи відповідають вони вашому регіону за періодом дозрівання, імунітетом до захворювань, морозостійкістю
тощо.

«Аналізуючи популярність та затребуваність того чи іншого сорту, я створив певний асортимент різновидів, які вирощую, та садивний матеріал, який я реалізовую, – розповідає Сергій Катюха. – Зі столово-технічних сортів це Ізабелла, Лідія, Мінський рожевий, Суручанський білий, зі столових – Аркадія, Тимур, Боготяновський, Руслан, Кодрянка, Преображення, Віктор, Велес, Рута, Софія та інші».

Якісні саджанці – запорука здорового урожаю

Незалежно від вибору ділянки, типу ґрунту, систем захисту та живлення тощо, найважливішу роль у закладанні здорових насаджень відіграє садивний матеріал.

«Технологія вирощування саджанців буває різною, – розповідає Сергій Катюха. – У своїй практиці я дотримуюся традиційної – за допомогою пророщення чубуків у вологій тирсі. Щоб створити сприятливі умови для утворення калюсу, тирсу я змішую з компостом».

Основні заходи, пов’язані з заготівлею чубуків, слід проводити восени або взимку. Однак найбільш ефективною є осіння нарізка, оскільки саме в цей період у рослині накопичується велика кількість поживних речовин, яких вистачає для того, щоб лоза змогла прорости, запевняє виноградар. Натомість весняна лоза буде не настільки багатою на поживні речовини, запевняє виноградар. Проте якщо хтось вирішив проводити весняну обрізку, то це бажано робити наприкінці зими або на початку весни, коли ще не зійшов сніг і не розпочався процес сокогону.

«Для садивного матеріалу нарізку чубуків проводжу за стандартами виноградарства, де визначається період заготівлі, розмір та кількість бруньок. Так, відповідно до вимог, чубуки нарізаю після опадання листя
і до настання морозів. Кращим часом заготівлі чубуків у районах укривного виноградарства є листопад. Верхівки лоз часто погано визрівають, тому чубуки нарізаю з нижньої й середньої частини пагону. Товсті лози, що мають у середній частині діаметр більше 10-12 мм, а також тонкі, слаборозвинені, скривлені, з механічними ушкодженнями або слідами хвороб для висаджування не використовую. Довжина чубуків-заготовок відповідає глибині посадки певної місцевості, також при цьому враховується належна кількість
бруньок – дві або три», – розповідає Сергій Катюха.

Як зазначає виноградар, наприкінці лютого або на початку березня, лозу необхідно замочити у воді упродовж двох-трьох днів. До води рекомендується додавати стимулятор росту, наприклад мед, який наразі використовує Сергій Катюха. Він переконаний, що це найпростіший і найефективніший біостимулятор. Для висаджування лози виноградар бере пучок чубуків, приблизно 20 штук, та поміщає їх у тирсу, яку переносить у прогріту теплицю, де вони пророщуються упродовж 14-17 днів. За цей період утворюється калюс, а також невеличкі зелені пагони. Такі саджанці Сергій Катюха розпушує та упаковує в спеціальні целофанові пакети з надрізами для дренажу.

Захист винограду: випереджаючи грибкові захворювання

Для обробки винограднику упродовж вегетаційного періоду Сергій Катюха використовує фунгіциди системної дії (звичайно ж, не менше ніж за місяць до реалізації врожаю).

«Загалом на ринку України наявна значна кількість фунгіцидних засобів. Однак тих, що є малотоксичними, безпечними для користувачів і довкілля, зовсім обмаль, – розповідає Сергій Катюха. – У Рівненській області найбільш поширеними грибковими захворюваннями винограду є мілдью та оїдіум. Якщо від мілдью ефективно захищає, наприклад, препарат Ридоміл, то для боротьби з оїдіумом я використовую фунгіцид Топаз. Також для ротації універсальним фунгіцидом слугує Хорус».

Те, чого потребує рослина

Варто пам’ятати, що виноград постійно потребує води й поживних речовин. Поживою для рослини слугують мінеральні солі, присутні в ґрунті й розчинені у воді. Основними елементами мінерального живлення кущів винограду є азот, фосфор і калій. З мінеральних добрив виноградар рекомендує використовувати нітроамофоску, з органічних – компост.

«Що стосується частоти підживлення та поливу насаджень, то не варто цим зловживати, особливо для цьогорічних саджанців. Я вважаю, що іноді краще недодати, ніж дати забагато, що навпаки дуже часто робить більшість присадибних господарів. У результаті це призводить до загибелі винограду та подальших
розчарувань у його вирощуванні. Якщо у вашому регіоні за рік випадає значна кількість опадів, то рекомендую просто висадити саджанці і забути про подальші поливи. Якщо ж опадів мало, то в період засухи саджанці достатньо підливати один раз на тиждень. В деяких випадках навіть не потрібно відразу підживлювати, адже для молодого саджанця вистачає тих мікроелементів, які наявні у ґрунті. Удобрюватимете ґрунт тоді, коли рослина буде плодоносити», – рекомендує виноградар.

Ефективний захист і від морозів, і від… птахів

Укриття виноградників – це найпростіший спосіб захисту виноградної лози від зимових морозів. Такий метод відіграє дуже велике значення, і Сергій Катюха в цьому переконався особисто.

«Це необхідно, тому що плодоносна лоза столових сортів витримує зниження температури максимум до -25 °С, а деякі сорти лише до -20 °С. Упродовж певного часу я вирощував сорт Аркадія, укриваючи його на зиму та отримуючи стабільний урожай. Спостерігаючи за його ефективним ростом, якогось року я вирішив не укривати. Стовпчик термометра взимку неодноразово опускався нижче -20 °С, через що лоза обмерзала до кореня», – зізнається виноградар.

Щоб така ситуація більше не повторювалася, Сергій Катюха відтепер укриває усі без винятку столові сорти. Спочатку експериментував, випробовуючи різні методи та шукаючи інформацію в Інтернеті. Зокрема, виноградар пробував укривати рослини тирсою, але такий спосіб не підходить для молодих саджанців, оскільки тоді утворюється надмірний опар, що спричиняє їх загниванню. Після численних експериментів Сергій Катюха зупинив свій вибір на легкому укритті саджанців, використовуючи агроволокно або поліпропіленову тканину та шифер.

«Окрім того, щоб захистити насадження від ураження птахами, зокрема, зграями дроздів, я накриваю свій виноградник сітками. На жаль, вони не гарантують стовідсоткового захисту, однак завдяки цьому залишається принаймні мінімальний урожай, який дозволяє спробувати на смак та цінна виноградна лоза, яка необхідна для власної садивної продукції»,– зізнається Сергій Катюха.



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх