Столовий виноград України: сьогодення та перспективи
26.11.2016

В. В. Власов, доктор сільськогосподарських наук, академік НААН 
Н. А. Мулюкіна, доктор сільськогосподарських наук
І. А. Ковальова, кандидат сільськогосподарських наук
Л. В. Герус, кандидат сільськогосподарських наук ННЦ «Інститут виноградарства виноробства імені В. Є. Таїрова»

Збагачення та вдосконалення сортименту столових сортів України залишається постійним завданням селекціонерів ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова». 

Незмінність цієї мети визначається вибагливістю споживачів та певною зміною умов культивування винограду внаслідок глобальних змін клімату. Отже, сучасні столові сорти повинні мати високі смакові якості, привабливий зовнішній вигляд та водночас – стійкість до абіотичних чинників (морозів, посухи) і біотичних чинників (хвороб та шкідників).

Через зазначене вище сучасний український генофонд столових сортів створено на основі кращих інтродукованих та власних сортів і форм, яким притаманні саме властивості, за які йшлося вище. Нові генотипи, які створюють в Національному науковому центрі «Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова» за селекційною програмою «Стійкість плюс Якість», є основою сучасних і майбутніх регіональних сортиментів як для півдня, так і для центральних районів степової зони України. Знов-таки, ризикуючи повторитися, нагадаємо, що саме складність походження пояснює генетичну обумовленість високого рівня прояву ряду господарсько-цінних ознак. Нові сорти та форми є екологічно безпечними для людини та довкілля, оскільки рівень їхньої стійкості проти групи основних грибних хвороб становить не нижче ніж за 6,5 бала за 9-ти бальною шкалою, отже, вони не потребують значного пестицидного навантаження. Як свідчить багаторічний досвід на селекційних ділянках та насадженнях прискореного розмноження у безепіфітотійний рік, достатньо провести 3-5 профілактичних обприскувань та 5-7 – за наявності епіфітотії, в той час як у європейських виноградарських державах насадження класичних сортів обприскують пестицидами 15 разів і більше (рис. 1).

З огляду на сучасну вартість пестицидів, культивування нових сортів на основі сучасних технологій дає досить істотні переваги в економічному, екологічному й соціальному аспектах.

При цьому вони характеризуються високою стабільною врожайністю та високою товарністю грон. Для прикладу їх урожай в середньому за останні п`ять років складав 5-10 кг з куща за товарності 80-87%.

Додатковим плюсом та важливою характеристикою столових сортів вітчизняної селекції є щільна м’якоть, що сприяє високій транспортабельності грон (рис 2).

Різноманіття столових генотипів за смаком, формою ягоди та строками достигання від надраннього до дуже пізнього втілилося в інноваційну високорентабельну розробку «Конвеєр столових сортів винограду». Залежно від еколого-географічних умов конвеєр може містити різну кількість сортів, але для підвищення ефективності та рентабельності обов’язковою є наявність груп (від двох до чотирьох сортів). 

Більш детальні відомості щодо свого «власного» конвеєру виробник отримує в ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» (рис. 3).

Провідне місце серед сортів конвейєру займають сорти надраннього та раннього, а також пізнього строків достигання, які збільшують період споживання. До першої групи відносять сорти з продуктивним періодом від 90 до 125 днів: «Кардишах», «Аркадія», «Таїрян», «Айваз», «Флора», «Мускат жемчужний», «Кишмиш таїровський», «Рішельє», «Кодрянка» та ін. Група сортів середнього періоду достигання (130-140 днів) включає сорти «Персей», «Приморський», «Кобзар», «Оригінал», «Одісей», «Ланжерон», «Одеський сувенір». Група сортів середньо-пізнього та пізнього строків достигання представлена сортами «Загадка», «Таїр», «Комета», «Заграва», «Білий оригінал» та ін. Усі зазначені сорти є високопродуктивними, мають гарний вигляд грона, характеризуються одночасним дозріванням ягід, виділяються оригінальною їх формою, м’ясистою м’якоттю, гармонійним смаком і високою товарністю. 

На жаль, здобутки вчених не доходять у повному обсязі до пересічного споживача України. Скорочення виробництва вітчизняного винограду столових сортів, що не перевищує попит, призвело до зростання імпорту, за рахунок якого сьогодні формується більше половини обсягу пропозиції. Забезпеченість населення, разом з досить дорогим імпортним виноградом, становить 2,1 кг на душу населення, в той час як фізіологічна норма має бути на рівні 8-10 кг (за даними вітчизняних фахівців – інститут гігієни харчування) та навіть, за іншими джерелами, трохи вищою – на думку Всесвітньої організації охорони здоров’я – ВОЗ. Відповідно, внаслідок недостатньої кількості вітчизняного столового винограду (в середньому 30 тис. т щороку) імпорт за останні 7 років досягає понад 40 тис. т щорічно, тобто за цим показником Україна перетворюється на імпортозалежну країну.

Проте різноманітність форм, смаків та забарвлення плодів нових перспективних генотипів столового винограду, яка зумовлює значний попит на них на ринку та здатна задовольнити найвибагливішого споживача, дозволяє сподіватися, що рано чи пізно робота вчених буде оцінена на достойному рівні. 



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх