Сімейне фермерське господарство: особливості створення та діяльності
22.11.2019

Починаючи з 2016 року законодавством України передбачено можливість створення та функціонування сімейних фермерських господарств. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, зокрема в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Створюємо СФГ: що треба знати

NB: Статус сімейного фермерського господарства може мати фермерське господарство будь-якої організаційно-правової форми (як юридична особа або фізична особа — підприємець), але за умови використання при здійсненні господарської діяльності праці виключно членів такого господарства — членів однієї сім’ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

Аналіз законодавства України, яким врегульовано правове становище сімейних фермерських господарств, показує, що такий різновид суб’єктів аграрного господарювання має низку характерних ознак:

NB: Сімейне фермерське господарство без статусу юридичної особи діє на підставі не статуту, а спеціального договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства.

Договір про створення сімейного фермерського господарства укладається фізичною особою спільно з членами її сім’ї в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню за місцем розташування майна та земельних ділянок фермерського господарства. Декларація про створення сімейного фермерського господарства (у разі одноосібного ведення такого господарства) складається фізичною особою самостійно в письмовій формі.

Умови договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства визначають: а) найменування, місцезнаходження (адресу) господарства, мету та види його діяльності; б) порядок прийняття рішень та координації спільної діяльності членів господарства; в) правовий режим спільного майна членів господарства; г) порядок покриття витрат та розподілу результатів (прибутку або збитків) діяльності господарства між його членами; ґ) порядок вступу до господарства та виходу з нього; д) трудові відносини членів господарства; е) прізвище, ім’я та по батькові членів господарства, ступінь їх родинного зв’язку, паспортні дані та реєстраційні номери облікових карток платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, реєстраційні номери облікових карток платників податків не зазначаються); є) інші положення, що не суперечать чинному законодавству.

NB: Типова форма договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства затверджена Наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України 05 квітня 2019 року № 177.

Головою сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи є член сім’ї, визначений договором (декларацією) про створення сімейного фермерського господарства, який реєструється як фізична особа – підприємець. Після укладання (складання) договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства голова сімейного фермерського господарства має зареєструватися як фізична особа – підприємець або зареєструвати зміни до відомостей про фізичну особу – підприємця в порядку, встановленому законом. Зазначене спрощує процедуру створення сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи.

Особа, яка бажає створити фермерське господарство, повинна відповідати спеціальним вимогам до засновника такого господарства. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Крім цього, відповідно до статті 118 «Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами» Земельного кодексу України особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, повинна мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 584. Такими документами визнаються:

1) виписка з трудової книжки громадянина із записами, які підтверджують стаж роботи в сільському господарстві;

2) архівна довідка, що містить інформацію про стаж роботи громадянина в сільському господарстві, видана на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних;

3) копія трудового договору (угоди) між працівником і власником підприємства, організації, уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким (якою) працівник виконував роботи (надавав послуги) у сільському господарстві;

4) виписка з погосподарської книги про ведення особистого селянського господарства або участь у веденні особистого селянського господарства;

5) відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про види економічної діяльності у галузі сільського господарства, що здійснюються фізичною особою – підприємцем.

На підставі статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації фізичної особи підприємцем подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем; 2) заява про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, — за бажанням заявника; 3) договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства.

Від імені сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи має право виступати голова цього господарства або уповноважений ним у встановленому цивільним законодавством порядку один із членів господарства. У чинному законодавстві немає вимоги, що голова фермерського господарства обов’язково повинен бути його засновником. Також відсутні положення, які б поширювали вимоги до засновника фермерського господарства на його голову. Єдина вимога до голови, яка міститься в чинному законодавстві, — це має бути повнолітній та повністю дієздатний член фермерського господарства.

У випадку створення сімейного фермерського господарства у організаційно-правовій формі фізичної особи – підприємця, на голову такого господарства поширюються приписи глави 5 «Фізична особа – підприємець» Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. На відміну від фермерського господарства, яке створюється як юридична особа і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями належним йому майном (складеним капіталом), фермер — підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Якщо фермер — підприємець перебуває у шлюбі, то він відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна (стаття 52 Цивільного кодексу України).

Господарська діяльність сімейного фермерського господарства має базуватися на праці виключно членів такого господарства, що є членами однієї сім’ї. Тому статус сімейного фермерського господарства буде складно отримати великим фермерським господарствам, у яких члени такого господарства не можуть власною працею забезпечити виконання всього обсягу сільськогосподарських робіт. Водночас, чинним законодавством передбачена можливість залучення до праці у господарстві інших громадян, які не є членами господарства та, відповідно, членами однієї сім’ї, але за таких умов: 1) виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства; 2) виконання таких робіт повинно потребувати наявність у працівників спеціальних знань чи навичок.

NB: Фермерським господарствам зі статусом сімейних фермерських господарств надається додаткова державна підтримка у порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р.

Організаційно-правовими формами державної підтримки сімейних фермерських господарств є такі:

  1. доплати на користь застрахованих осіб – членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
  2. перехід сімейних фермерських господарств на сплату єдиного податку четвертої групи.
  3. Підтримка через компенсацію ЄСВ

Відповідно до статті 13-1 «Додаткова фінансова підтримка сімейних фермерських господарств» Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» сімейним фермерським господарствам, які зареєстровані платниками єдиного податку четвертої групи згідно із главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, надається додаткова фінансова підтримка через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі:

0,9 мінімального страхового внеску — перший рік;
0,8 мінімального страхового внеску — другий рік;
0,7 мінімального страхового внеску — третій рік;
0,6 мінімального страхового внеску — четвертий рік;
0,5 мінімального страхового внеску — п’ятий рік;
0,4 мінімального страхового внеску — шостий рік;
0,3 мінімального страхового внеску — сьомий рік;
0,2 мінімального страхового внеску — восьмий рік;
0,1 мінімального страхового внеску — дев’ятий та десятий роки.

Така фінансова підтримка надається за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України, в тому числі за рахунок коштів, які спрямовуються на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників відповідно до пункту 42 розділу VI Бюджетного кодексу. Зазначені заходи державної підтримки можуть бути застосовані кожним з членів сімейного фермерського господарства, в тому числі головою, один раз.

Фінансова підтримка надається сімейному фермерському господарству виключно за умови, що його голова сплачує за себе та за кожного з членів свого фермерського господарства (якщо вони не підлягають страхуванню на інших засадах) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі, не меншій за:

0,1 мінімального страхового внеску — перший рік;
0,2 мінімального страхового внеску — другий рік;
0,3 мінімального страхового внеску — третій рік;
0,4 мінімального страхового внеску — четвертий рік;
0,5 мінімального страхового внеску — п’ятий рік;
0,6 мінімального страхового внеску — шостий рік;
0,7 мінімального страхового внеску — сьомий рік;
0,8 мінімального страхового внеску — восьмий рік;
0,9 мінімального страхового внеску — дев’ятий та десятий роки.

Порядок надання зазначеної вище фінансової підтримки має бути визначений Кабінетом Міністрів України. Міністерство аграрної політики і продовольства планує з 1 жовтня 2019 року запустити програму доплати державного єдиного соціального внеску (ЄСВ) сімейним фермерським господарствам. Згідно з проектом постанови Кабміну без змін термінів програма почне діяти з 1 січня 2020 року. Документ визначає доплату державою мінімального ЄСВ сімейним фермерським господарствам в рамках програми підтримки фермерів, якою на 2019 рік передбачено 800 млн грн.

Відповідно до змін, внесених у липні 2018 р. до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р., у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Проте у разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», зазначені вище санкції застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску. У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов’язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Податкові пільги СФГ

У липні 2018 р. було внесено низку змін до Податкового кодексу України з метою створення правових механізмів надання податкових пільг сімейним фермерським господарствам. Так, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу розширено поняття сільськогосподарського товаровиробника, яким визнається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, а також фізична особа – підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Зазначене створило правове підґрунтя для переходу сімейних фермерських господарств на сплату єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, четверту групу платників єдиного податку спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності становлять сільськогосподарські товаровиробники, а саме:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи – підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники – юридичні особи можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків, а фізичні особи – підприємці — у рік державної реєстрації.

Фізичні особи – підприємці, які у звітному періоді обрали спрощену систему оподаткування та ставку єдиного податку, встановлену для четвертої групи, або перейшли на застосування ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, та юридичні особи, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося таке обрання/перехід, в якому відбулося утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі — у порядку, визначеному підпунктом 295.9.2 Податкового кодексу України.

Фізичні особи – підприємці, які подали заяву про обрання ними спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вперше подають звітність протягом 20 календарних днів з дня подання такої заяви.

Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня державної реєстрації.

Платники єдиного податку четвертої групи (фізичні особи – підприємці), які у податковому (звітному) періоді не забезпечили дотримання сукупності умов (критеріїв), передбачених підпунктом «б» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу, зобов’язані сплатити у поточному році податок у розмірі, що розраховується виходячи з 25 відсотків річної суми податку за кожний квартал, протягом якого платник перебував на четвертій групі платників єдиного податку, та з наступного податкового (звітного) кварталу перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування.

Заява про такий перехід подається таким платником податку не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому не забезпечено дотримання сукупності умов (критеріїв), передбачених підпунктом «б» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу.

Платники єдиного податку четвертої групи можуть самостійно перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано відповідну заяву, за умови сплати податку за поточний рік у розмірі, що розраховується виходячи з 25 відсотків річної суми податку за кожний квартал, протягом якого платник перебував на четвертій групі платників єдиного податку.

Сільськогосподарський товаровиробник повторно може бути включений до четвертої групи платників єдиного податку не раніше ніж через два календарні роки після його переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або анулювання його попередньої реєстрації платником єдиного податку четвертої групи. Зазначені приписи не застосовуються у разі анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи юридичної особи за ініціативою контролюючого органу.

Т. О. Коваленко, доктор юридичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх