Прогноз-2019: українське виноробство знову очікує на зміни в законодавстві
24.12.2018

Вітчизняні виробники пропонують Уряду України посилити починаючи з 2020 року державну підтримку виноградної та виноробної галузі.

У 2018 році в Україні відбулося чимало законодавчих змін у сфері виноградарства та виноробства. Але на вітчизняних виробників чекають нові випробування: з 2021 року ставка мита для європейських вин стане нульовою. Це означає, що український ринок буде повністю відкритий для іноземної продукції. Щоправда, і митні ставки для ввозу українських напоїв в ЄС також скасовуються.

Виноградарі та винороби обговорили гострі проблеми розвитку галузі на конференції «Виноробство України: законодавство, державний контроль, експортний потенціал», яка відбулася в жовтні у Києві під час виставки WINE&SPIRITS. Зокрема, піднімалося питання щодо того, на які зміни в українському законодавстві треба очікувати найближчим часом відповідно до Угоди про асоціацію між Україною таЄС, а також яким чином вітчизняне законодавство пристосовуватиметься до норм Європейського союзу.

Із 2021 року вітчизняний ринок залишиться практично без захисту

«Коли в 2014 році була підписана економічна частина Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ми всі сприйняли це з радістю. Цей документ діє вже з 2016 року, але що конкретно він змінює для виноробної
галузі? Думаю, не всі це знають. Передусім, з 2021 року в нашій країні не буде мита на європейські вина, тобто наш ринок буде повністю відкритий і практично беззахисний», – зазначив директор асоціації «Виноградарі та винороби України» В’ячеслав ПОНОМАРЬОВ.

Наша країна згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС взяла на себе досить визначальні для виноробства зобов’язання: починаючи з 2016 року упродовж п’яти років скасувати мита на ввіз в Україну вин із Європейського Союзу. Базова ставка мита на вина становила 0,3-0,4 євро за 1 літр. Ця досить невелика ставка щорічно зменшується, і в 2021 році для європейський вин вона дорівнюватиме нулю.

«Тобто тарифний захист, який мав вітчизняний виробник на готову продукцію від 0,3 євро (наприклад, для ігристих вин – 1,5 євро, для виноматеріалів – 0,4 євро), дозволяв бути конкурентними хоча б на своєму ринку, – наголошує В’ячеслав Пономарьов. – Через сім років українських виноробів чекає ще одна кардинальна зміна: у 2026 році згідно з Угодою передбачено, що українські підприємства повинні відмовитися від виробництва традиційних для України напоїв, наприклад, шампанського та коньяків. Це, зокрема, стосується тих напоїв, назви яких стали відомі в Україні завдяки тому, що їх виготовляли та рекламували вітчизняні виробники».

На яку допомогу  можуть розраховувати виробники в ЄС

Якщо порівняти стартові позиції виноградарів і виноробів України та Європи, ситуація явно не на нашу користь. В Україні державна допомога полягає у поверненні 80% вартості саджанців. Ніякі інші роботи не фінансуються, незважаючи на те, що сьогодні на посадку 1 гектара виноградника, потрібно, як мінімум, 300 тисяч грн (при кредитній ставці розміром приблизно 20%). Закласти нові виноградники без державної підтримки практично нереально.

У регламенті ЄС 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про організацію спільного ринку сільгосппродукції, наприклад, йдеться про такі види дотацій європейським виноробам: на допомогу збуту продукції в третіх країнах для підвищення конкурентоспроможності вин фінансується до 50% видатків; на реструктуризацію виноградників – до 75% видатків; на «зелений збір», створення фонду взаємного страхування, на страхування врожаю компенсується до 80% від страхових платежів; на здійснення матеріальних та нематеріальних інвестицій та впровадження інновацій (винахід нових виробів, продуктів, технологій, удосконалення інфраструктури підприємств), на підвищення енергозбереження, глобальну енергоефективність і процеси сталого розвитку виділяється до 75% від відповідних витрат.

«Багато з цих видів допомоги українські виробники навіть уявити собі не можуть, – пояснює В’ячеслав Пономарьов. – У межах цієї програми європейцям надається також грошова допомога на дослідження нових ринків, роботу з громадськістю, рекламу (зокрема, спрямовану на наголошення високих стандартів продукції ЄС), участь в міжнародних заходах, ярмарках, виставках тощо. Якби українським виробникам відшкодовувалося до половини витрат на організацію міжнародних виставок або рекламних компаній в інших країнах, підприємствам розвиватися було б набагато простіше. До речі, дослідження ринків інших країн в Україні взагалі не фінансується. Українські винороби змушені це робити за свої кошти, а хтось нічого не робить і виходить на нові ринки зі своєю продукцією наосліп».

Детальніше – про страхування виноградників та «зелений збір»

В Європі вирощується 3 млн 190 тисяч виноградників, тому, звичайно, час від часу виникає проблема перевиробництва винограду, також потрібно врегулювати вартість продукції та ін. В ЄС зацікавлені не розширювати наявні площі виноградників і тому надають фінансову допомогу на їх реструктуризацію: зміну сортів, пересадку тощо.

У разі необхідності регулювання ціни на виноград, коли потрібно утилізувати урожай і передбачена компенсація доходу від втрати врожаю, в ЄС функціонує так званий «зелений збір». Окрім того, існує фінансова допомога на створення фондів взаємного страхування, але вона дуже рідко використовується. Більш суттєвою для України є грошова допомога на страхування врожаю. В Україні фінансово захистити вирощене практично неможливо: страхові компанії неохоче йдуть на це, не у кожного страховика є така послуга. До того ж це дуже дорого.

«В Україні були роки, коли втрати врожаю становили 30-50%, – розповів голова громадської спілки «Укрсадвинпром», модератор конференції Володимир ПЕЧКО. – У 2017 році в деяких регіонах град знищив до 80% врожаю садів і виноградників. І держава не компенсувала ні копійки. Ніхто не розділив ці збитки з виробниками. Тому страхування вирощеного урожаю просто необхідне, щоб запобігти серйозним фінансовим втратам. Це загальноприйнята практика в ЄС. Упевнений, така послуга українським аграріям дуже б допомогла».

Для надання рівних можливостей треба створити робочу групу

«Незважаючи на очевидну економічну нерівність українських та європейських виробників, вітчизняне виноградарство і виноробство все одно розвиваються. Але успіхи поки що можна назвати скромними, – резюмує В`ячеслав Пономарьов. – У нашій країні щорічно відсоток імпорту підвищується приблизно на 25%. Що ж буде у 2021 році з українськими виробниками на власному ринку? Перспектива, звичайно ж, є і у виноробів, і у виноградарів. Але щоб бути конкурентними, ми повинні перебувати в рівних з європейцями умовах».

Тому організатори конференції підготували спільне звернення до Уряду України від учасників заходу «Виноробство України: законодавство, державний контроль, експортний потенціал», яке вкрай необхідне для подальшої роботи, а також для того, щоб дивитися в майбутнє з упевненістю.

«З метою створення конкурентного середовища на ринку виноградарства та вина, надання рівних можливостей українським виробникам вина порівняно з європейськими ми пропонуємо створити робочу групу із представників Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України та професійних об’єднань в галузі виноробства для імплементації національного законодавства України (положення регламенту ЄС № 1308/2013 Європейського парламенту та Ради від 17.12.2013 про організацію спільного ринку сільськогосподарської продукції та розробки відповідних законодавчих та урядових ініціатив) та запровадити державну підтримку виноробної та виноградної галузі України починаючи з 2020 року», – наголосив Володимир Печко.

Настане час, коли Україна буде працювати за міжнародними правилами» Сергій ЧЕНУША, головний спеціаліст відділу розвитку садівництва, виноградарства та виноробства Міністерства аграрної політики та продовольства України: "Сьогодні виноробна галузь України переживає не найкращі часи. Але в законодавстві є позитивна тенденція щодо змін умов виробництва та культури споживання виноробної продукції. За допомогою депутатського корпусу були створені умови для скасування ліцензій для малих виробників вина. Згідно з законом 2360 була прийнята спрощена форма для роботи малих виробників: Кабмін затвердив постанову про декларативний спосіб отримання ліцензій для підтвердження матеріально-технічної бази. Найближчим часом до Міністерства юстиції України буде направлений законопроект на реєстрацію наказу щодо функціонування дегустаційних комісій профільних, наукових установ та центральних дегустаційних комісій. Уже більше двох років відділ розвитку садівництва, виноградарства та виноробства Мінагрополітики України працює над проектом закону про виноград та виноградне вино, опрацьовуючи дуже складні питання імплементації всіх міжнародних стандартів та вимог регламентів ЄС до українського законодавства, уточнюючи класифікацію термінології у виноробстві. Цей проект закону вже скоро буде оприлюднений для обговорення. Зараз законопроект пропонує ввести в наш закон окрему статтю щодо захисту понад 3000 географічних зазначень, які походять з території Європейського Союзу. Щоб розібратися з цим питанням, наші спеціалісти користуються допомогою Проекту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні».

Ми намагаємося використовувати досвід наших партнерів, зокрема, Молдови, де законодавство в сфері виноградарства та виноробства дуже спростили. Молдова визнала вино харчовим продуктом, скасувала
майже всі контролюючі органи, крім одного, який справді інспектує безпечність і якість виноробної
продукції. Думаю, що в 2019 році, а, може, і раніше будуть прийняті зміни до податкового кодексу, в якому передбачаються рівні умови для виробників плодово-ягідної та виноробної продукції. Оскільки сьогодні бачимо дискримінацію: плодово-ягідне виноробство оподатковується за ставками акцизу як лікерогорілчана продукція. Це нонсенс у нашому законодавстві! Тому дуже багато років плодово-ягідні напої майже не виробляються, бо ні один виробник не може конкурувати з «абсолютним алкоголем». Настане час, коли Україна буде працювати за міжнародними правилами. Які саме зміни у вітчизняному
законодавстві будуть запроваджені найближчим часом, зараз передбачити дуже важко, оскільки відбувається передвиборча кампанія, а в таких умовах держава не може приділити достатньо уваги питанням виноробної галузі. Але якщо на державному рівні не буде підтриманий розвиток виноградарства та виноробства, ніяких змін не відбудеться. Приклад треба брати з країн, які зробили ставку на розвиток галузі: виноградарство та виноробство дають істотний прибуток, надходження в бюджет. Раніше в Україні була передбачена державна підтримка садіння виноградників – тоді в країні активно закладали сади та виноградники. Але така підтримка вже упродовж чотирьох років не передбачається бюджетом, і тому ми спостерігаємо негативну динаміку. Цьогоріч на розвиток виноградарства було офіційно виділено 300 млн грн, в 2019 році передбачається 400 млн грн.

Автор - Ксенія Мелешко



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх