Підживлення насаджень яблуні: що рекомендують українські вчені
12.12.2019

 При інтенсифікації садівництва особливого значення набуває раціональна система підживлення для якомога повнішого забезпечення потреб плодових рослин в елементах мінерального живлення. Роман ЯКОВЕНКО, кандидат с.-г. наук, доцент кафедри плодівництва і виноградарства Уманського національного університету садівництва розповідає читачам журналу "Садівництво та Виноградарство. ТІ" про оптимальні варіанти доступного піждивлення.

Оптимальне підживлення як один з основних заходів інтенсивної технології вирощування насаджень сприяє активізації фотосинтезу, процесів росту, диференціації генеративних бруньок і, відповідно, забезпечує регулярне отримання високих врожаїв, поліпшення якості плодів та підвищення зимостійкості плодових рослин. Яблуня дуже добре використовує родючість ґрунту, а також позитивно реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Досягнення високої продуктивності насаджень можливе при створенні оптимальних екологічних умов кореневого живлення дерев у ґрунтовому середовищі, що забезпечується оптимізацією тих властивостей ґрунту, якими зумовлюється рівень його родючості. Головним фактором оптимізації цих властивостей, як відомо, є органічна речовина в ґрунті – акумулятор потенційної енергії, джерело утворення гумусу та живильних речовин для забезпечення життєдіяльності рослин, а також мікроорганізмів, які мінералізують органічну речовину.

У випаду застосування ґрунтового підживлення позакореневе внесення азоту та мікроелементів дозволяє здійснити диференційоване живлення рослин на різних фазах їх розвитку і таким чином керувати процесом формування врожаю. Позакореневе підживлення позитивно впливає на формування якості плодів,
підвищуючи у них вміст кальцію, щільність та стійкість до фізіологічних хвороб, що сприяє кращій їх збереженості.

Дослідження, які проводилися в Уманському національному університеті садівництва, свідчать, що довготривале застосування органічної та органо-мінеральної систем підживлення при паровому утриманні темно-сірого опідзоленого важкосуглинкового ґрунту або утримання його в міжряддях під дерново-перегнійною чи паро-сидеральною системами при оптимальних рівнях доступних форм азоту, фосфору і калію, а також при поліпшенні екологічних умов кореневого живлення плодових дерев, сприяє підвищенню врожайності яблуні на 11-52,8% у незрошуваному насадженні за умов нестійкого, а періодами і недостатнього зволоження.

Велике значення спеціалісти надають ґрунтовому підживленню, поділяючи його на пізньоосіннє або ранньовесняне, після червневого опадання зав’язі та під час збирання врожаю. У саду використовують прості й комплексні мінеральні добрива. З органічних добрив найкращим є гній ВРХ, який вносять перед закладанням саду. За його відсутності проводять висів сидератів (буркун, амарант, озимі – жито з горохом (пелюшкою), суріпицю озиму, чину посівну). У дослідженнях, проведених в Уманському НУС, щодо різних систем утримання ґрунту та підживлення насаджень яблуні було встановлено, що утримання ґрунту в міжряддях саду під залуженням як сіяною бобово-злаковою травосумішшю, так і природною трав’янистою рослинністю забезпечує підтримання його гумусованості та біологічної активності на вищому рівні порівняно з чистим паром: гумусу більше на 0,16-0,61%, мінерального азоту при компостуванні ґрунту (нітрифікаційна здатність) – на 15,8-30,9% і виділення СО2– на 26,6-48,9%.

В інтенсивних насадженнях на карликові підщепі, згідно з рекомендаціями українських та закордонних фахівців, за дерново-перегнійної системи утримання ґрунту із загущенням дерев на одиниці площі в перший рік для усунення дефіциту азоту вносять азотні добрива 3-4 рази за сезон в нормі 4 г д.р. на дерево. Перша доза добрив вноситься у пристовбурну смугу при появі листя та квіток, а потім – з 10-денним інтервалом. На другий рік підживлення розпочинають у кінці березня і вносять 3-4 рази по 10-15 г/га азоту. Якщо вміст гумусу в ґрунті високий і перед садінням внесена значна кількість органічних добрив, тоді азотні добрива можна застосовувати лише весною в дозі 30 кг/га. Добрива розсівають рівномірно у приштамбову смугу, щоб попередити опіки коріння.

У плодоносних садах внесення азотних добрив залежить від урожайності, погодних умов, помологічного сорту і бажаних розмірів плоду. Щорічно дерева в саду забирають з ґрунту певну кількість
поживних елементів, що залежить перш за все від врожайності. Ці елементи забезпечують належний розвиток дерев, диференціацію (закладання) плодових утворень і якість плодів. Розпочинається внесення добрив у приштамбову смугу на початку квітня у дозі 20-30 кг/га д.р. (азотно-фосфорна суміш), потім – через кілька тижнів після цвітіння у дозі 20-30 кг/га д.р (кальцієва селітра), а втретє – після червневого опадання зав’язі і за високого врожаю у дозі 30 кг/ га д.р. (суміш NPK). Для недопущення здрібнення плодів вносять навесні по 150 кг/га К2О, а при великому навантаженні – ще 150- 200 кг/га влітку.

Якщо ґрунт утримується під дерново-перегнійною системою, то упродовж вегетаційного сезону проводять скошування трави (4-5 разів), залишаючи її в міжрядді або скидаючи у ряд як мульчу. Ґрунт у приштамбових смугах мульчують (солома, субстрат після грибів, плівка) або утримують під гербіцидним паром. Один раз на 4-5 років у міжряддя саду вно сять добрива.

При інтенсивному вирощуванні яблуні широко використовується метод позакореневого підживлення, який швидко та цілеспрямовано урівноважує дисбаланси поживних речовин у рослинах. Його застосовують, коли через несприятливі погодні умови та послаблений стан ґрунту знижується ефективність поглинання поживних речовин кореневою системою рослин. За допомогою такого методу відбувається швидке постачання поживних речовин у періоди максимальної потреби на певних стадіях росту рослин, особливо це стосується мікроелементів. Але варто пам’ятати, що позакореневе підживлення не замінює підживлення ґрунту, а лише доповнює його.

Для цієї цілі застосовують однота багатокомпонентні добрива. Серед однокомпонентних можуть бути, як макро- так і мікроелементи. Внесення того чи іншого елемента живлення проводять у різні фази розвитку дерева певними концентраціями. Азотом позакоренево підживлюють дерева через 10-14 днів після цвітіння, після збору плодів, за 2-3 тижні перед опаданням листя; магнієм – через 10-14 днів після цвітіння, 10-14 днів після червневого опадання зав’язі; кальцієм – у червні, липні, серпні та вересні (за 14 днів до збирання плодів); бором – через 10-14 днів після цвітіння, після збору плодів, за 2-3 тижні перед опаданням листя. Визначення вмісту елементів живлення у листі проводять за допомогою рослинної діагностики.

Одним із методів діагностування є хімічний аналіз листя. У ньому визначають валовий вміст елементів живлення (у лабораторних умовах за допомогою спалювання листя) у відсотках маси сухої речовини. Знаючи оптимальний вміст того чи іншого елемента живлення, за якого спостерігається найвища продуктивність дерев, можна встановити потребу у внесенні тієї чи іншої речовини.



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх