Основні сисні шкідники:промислових виноградних насаджень та управління їхньою чисельністю
06.05.2019

Сучасний стан виноградних агроценозів свідчить про зміну комплексу шкідників на тлі активного завезення іноземного садивного матеріалу та впровадження нових технологій захисту виноградників. Особливо гостро це простежується на прикладі представників сисних фітофагів, у яких спостерігається чітка тенденція щодо збільшення чисельності та посилення шкідливості на промислових виноградних насадженнях. Вони відрізняються широким різноманіттям як за видовим складом, так і за чисельністю окремих видів.

Враховуючи відсутність сучасних даних про групу сисних шкідників у виноградних екосистемах регіону Півдня України, необхідне детальне вивчення їхнього видового складу та особливостей розвитку з метою виявлення найбільш шкідливих видів, а також розробка захисних заходів щодо зниження їхньої чисельності. До групи сисних шкідників винограду входять види, які володіють переважним перед іншими фітофагами адаптаційним потенціалом. Перш за все, він визначається їхніми біотичними особливостями: полівольтинністю (велика кількість (більше п’яти) поколінь за сезон), високою плодючістю, широким абіотичним оптимумом існування, а у деяких – наявністю внутрішньовидового поліморфізму, що ускладнює розробку та удосконалення захисних заходів боротьби з ними.

До цієї групи входять представники двох класів членистоногих – павукоподібних (Arachnida) та комах (Insecta): рослиноїдні кліщі, трипси, цикадові, листкова форма філоксери та щитівки, поява яких останнім
часом на насадженнях Півдня України почастішала. Поєднує їх загальний тип харчування – висмоктування
соку з рослинних клітин, що завдає великої шкоди винограду. Форми пошкоджень рослин сисними шкідниками різноманітні: зменшення продуктивної листової поверхні, пошкодження пагонів, знищення репродуктивних органів та ін. Пряма шкода від життєдіяльності цих членистоногих полягає в безпосередньому негативному впливу на показники продуктивності винограду: знижується вміст цукрів у ягодах, урожайність та в подальшому визрівання лози. Опосередкована шкода – зниження адаптивного потенціалу виноградної рослини до несприятливих факторів середовища, зменшення тривалості життя куща.

Кліщі. До рослиноїдних кліщів, що шкодять виноградникам Півдня України, належать павутинні кліщі (родина Tetranychidae) та галлові чотириногі кліщі (родина Eriophyidae). Наразі спостереження свідчать
про суттєве зниження поширення павутинних кліщів, які до недавнього часу посідали провідну позицію за
шкідливістю та економічною значимістю, спричиняючи пряму та опосередковану шкоду винограду, та в останні роки характеризуються періодичною шкідливістю. З іншого боку, встановлено, що більшість видів
рослиноїдних кліщів, що трапляються в різних виноградарських господарствах Півдня України, належать до галлової групи брунькових кліщів, які мають щорічне широке поширення на виноградниках, у зв’язку з чим встановлена тенденція їх накопичення в ампелоценозах. Це повстяний кліщ, або виноградний зудень (Eriophyes vitis Pgst.), виноградний бруньковий кліщ (Eriophyes (Colomerus) vitigineusgemma Maltsh.)
та виноградний листовий, або зморшкуватий кліщ (Calpitrimerus vitis Nalepa.).

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Tехнології захисту від FMC: самодостатні схеми ЗЗР і нова логіка сервісу

Листкова форма філоксери. Виноградна філоксера (Viteus vitifolii Fitch, або Phylloxera vastatrix Planch) відноситься до родини філлоксерові (Phylloxeridae), ряд рівнокрилі (Homoptera). Шкідник належить до карантинних об’єктів. Це монофаг, пошкоджує лише виноградну лозу. Життєвий цикл філоксери включає підземну (кореневу форму) і надземну (листову форму). Повний цикл розвитку філоксери на американських видах винограду та деяких сортах американо-європейських гібридів прямих виробників враховує п’ять поліморфних форм: коренева, німфа, крилата, статеве покоління у вигляді самця і самки та листова форми. На європейських і азіатських сортах винограду філоксера має тільки кореневу форму, живе лише на коренях, гали на листках не утворюються, розмножується партеногенетично. До недавнього часу вважалося, що на європейських сортах винограду в прищепленої культури (що займають основні площі на Півдні України) листова форма філоксери не розвивається, тому основною шкідливою стадією вважалася коренева форма.

Проте останнім десятиліттям відбувається посилення шкідливості дії листової форми філоксери не тільки на гібридах прямих виробників, але і на європейських щеплених сортах винограду. І починаючи з 2000 року, розвиток листової форми філоксери фіксували на всіх європейських сортах у прищепленої культури. У 2018 році на виноградниках поширення листової форми філоксери спостерігали значною мірою: в осередках воно становило до 73%, інтенсивність галоутворення – 36% (що було на рівні поширення шкідника у 2013 році).

Беручи до уваги притаманну сисним шкідникам високу екологічну пластичність, що сприяє їхньому масовому розмноженню як відповідної реакції на необґрунтоване застосування хімічних засобів захисту, стратегію захисту необхідно будувати таким чином:

• для попередження масового розвитку сисних шкідників на виноградниках необхідно передусім підтримувати високий рівень агротехнічних заходів;

• своєчасний і ефективний захист виноградників від бур’янів, особливо у весняний період. Адже шкідники, що вийшли з місць зимівлі, спочатку харчуються на бур’янах, які раніше починають вегетацію, а потім переходять на виноградні кущі;

• першу хімічну обробку проводять проти зимуючої стадії шкідників до появи першої генерації (на початку вегетаційного розвитку кущів) – від стадії набрякання бруньок до 1-3 листків;

• у разі прохолодної весни і затяжного періоду розпускання листя обробку необхідно повторити через 10-14 днів;

• наступну обробку проти першої генерації до появи другої передбачають за 5-7 днів до цвітіння;

• подальший контроль чисельності сисних шкідників має побічну дію при захисті винограду від гронової листокрутки та бавовняної совки.

Цикадки. Відомо, що цикадові (Cicadellidae, Homoptera) – одна з найбільш різноманітних за видовим складом група комах, які у більшості випадків представлені фітофагами. З початку ХХІ сторіччя з різних країн світу надходять свідчення про збільшення економічного значення цикадових як шкідників сільськогосподарських культур. При цьому зростає і практичний інтерес до особливостей їхньої біоекології. Так, на виноградних насадженнях нашого регіону, в останні 2-3 роки, спостерігається розповсюдження та збільшення чисельності інвазійних видів цикадових: горбатки-буйвол (Ceresa bubalus Fab.), цикадки японської виноградної (Arboridia kakogawana Mats.) та цикадки цитрусової, або білої (Metcalfa pruinosa Say.). При масовому розвитку проявляється їх господарсько-значима шкідливість. На винограді, як правило, розвиваються літні генерації цих багатоїдних шкідників. На нижній стороні листя личинки та дорослі комахи харчуються клітинним соком, руйнуючи при цьому хлорофіл. Внаслідок цього на поверхні листя з’являються своєрідні білуваті, жовтуваті або червонуваті плями, переважно уздовж головних жилок. Крім того, в останні роки збільшився інтерес до цикадових як переносників фітоплазмоза – почорніння деревини винограду (Bois noir). Оскільки у природі циркуляція фітоплазмових інфекцій відбувається за допомогою комах-переносників, якими найчастіше стають різні види цикадових.

Трипси. На більшій частині промислових виноградників Півдня України протягом тривалого періоду трипси (Thripidae, Terebrantia) фіксувалися як види, що мешкають невеликими вогнищами без прояву шкідливості. Однак за останні п’ять років спостерігається різке зростання популяцій цих шкідників, які набувають все більшого економічного значення: розширюється їхній видовий склад та розповсюдженість. Шкідливість рослиноїдних трипсів, що мешкають на винограді, пов’язана з різноманітним характером харчування цих шкідників. Особливо великої шкоди вони можуть нанести у роки з прохолодною затяжною весною у період росту пагонів та цвітіння. Шкідливість трипсів найбільш висока у весняний період, коли настає закладка бруньок винограду наступного року, а також у весняно-літній період, коли відбувається ріст суцвіть, цвітіння й утворення ягід.

На виноградниках з квітня до вересня спостерігаєтьcя активне живлення імаго та личинок трипсів на листках, пагонах, гребенях, суцвіттях, а потім і на ягодах винограду. В агроекосистемах виноградників із
порушеними біоценотичними зв’язками чисельність популяцій рослиноїдних трипсів може зрости до неконтрольованих розмірів. Наразі спеціалізованих заходів проти них не проводиться, оскільки при обробці
виноградних насаджень від інших шкідників інсектицидами широкого спектру дії знищуються і трипси.

Кокциди. В останні роки на виноградниках Півдня України спостерігається розвиток ще однієї групи сисних шкідників винограду – щитівки, або кокцид – представників загону рівнокрилі хоботні (Hemiptera) підряду кокциди (Coccoidea). Наші спостереження свідчать, що за розміром популяції та поширенням домінує акацієва несправжньощитівка (Parthenolecanium corni Bouche) з сімейства подушечниці, або несправжньощитівки (Coccidae). Її шкідливість зумовлюється всеїдністю та високою плодючістю самок. Завдяки своїй екологічній пластичності шкідник здатен поширюватися на значні території. Харчується соком рослин за допомогою довгого колючого хоботка, висмоктуючи сік. Це сильно ослаблює виноградні кущі, спричиняючи при цьому патологічні зміни в тканинах рослин, які призводять до руйнування і відмирання кори аж до камбію і деревини. На молодій корі утворюються тріщини, що призводить до поступового засихання пагонів, опадання листя і плодів, а при масовому розмноженні – до загибелі рослин.

У спекотну погоду й за низької вологості повітря кокциди вживають рослинного соку більше, ніж їхній
організм потребує для живлення. Це призводить до виділення значної кількості медвяної роси – липких, багатих на вуглеводи екскрементів, які заселяють сапрофітні гриби та порушують у рослин асиміляційні
процеси фотосинтезу.

На виноградниках акацієва несправжньощитівка трапляється за розсіяно-локальним типом поширення з низькою чисельністю. При обстеженні насаджень помічали заселення невеликими осеред-ками приблизно на 15% кущів винограду, розвиток виявляли на 5-10% кущів за чисельності 3-5 екз./10 см пагону. Частіше всього наявність кокцид спостерігали на ділянках з ослабленими виноградними рослинами в результаті недостатнього агротехнічного догляду. Загалом шкідливість цієї щитівки на виноградних насадженнях поки незначна, спеціальних обробок наразі не проводять, проте варто вести постійний моніторинг вогнищ її розвитку.

ЗАХИСНІ ЗАХОДИ

Через високу щільність популяції сисних шкідників на Півдні України практично всі виноградні насадження потребують проведення захисних заходів, основою яких поки залишається хімічний метод. Використання найбільш дешевих високотоксичних препаратів призвело до втрати ефективної дії та резистентності шкідників до них. Це зумовило перехід на препарати з нових хімічних груп – неонікотиноїдів, авермектинів та ін. Усе це вимагає аналізу екологічних змін у структурі взаємин сисних фітофагів винограду та їх ентомофагів і застосування сучасних препаратів оновленого асортименту з урахуванням особливостей їхньої дії.

Автор: Л.О. БАРАНЕЦЬ, канд. с.-г. наук, О.О. ХОМЕНКО, аспірантка, ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова»



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх