Органічне землеробство: економіка та екологія
03.04.2020

Олег МАТВІЄНКО, заступник завідувача лабораторії землеустрою, картографування та оцінки земель ДУ «Держґрунтохорона»

Органічне сільське господарство зародилося в Швейцарії в 30-х роках ХХ сторіччя. Автором ідеї та основоположником цього руху був доктор Ганс Мюллер. Один зі способів селянської самодопомоги Ганс Мюллер бачить у відмові від традиційних форм господарювання, зниженні витрат і виробництві високоякісних харчових продуктів. Разом зі своєю дружиною, доктором Марією Мюллер, і лікарем, бактеріологом і ґрунтознавцем доктором Гансом Рушем він розробляє метод органічного землеробства.

Продовжив розвивати цей принцип господарювання Георг Хіпп (1905-1967 рр.). Спочатку він займався з 30-х років промисловим виробництвом дитячого харчування на основі сухарного борошна, а з 1956 році почав вирощувати овочі та фрукти на натуральних ґрунтах і без застосування хімії. Переконаний у правильності ідеї Ганса Мюллера, він ставить собі мету – виробництво корисного для здоров’я та смачного дитя- чого харчування з продуктів, вирощених за принципами органічного землеробства. У результаті сімейна ферма Ehrensberger Hof під Пфаффенхофеном переводиться на органічний метод виробництва. Поступово йому вдається надихнути своєю ідеєю фермерів і створити мережу фермерів-підрядників, які працюють за принципами органічного землеробства.

Які ж основні вимоги щодо ведення органічного виробництва в країнах ЄС?

• Для органічного виробництва використовуються лише екологічно чисті землі.

• Заборона глибокої оранки, а замість неї – застосування широкозахватних важких дискових борін і культиваторів.

• Використання культур, притаманних природно-кліматичним зонам і ґрунтовим умовам з застосуванням сівозмін.

• Захист посівів від хвороб і шкідників лише агротехнічними, мікробіологічними та біологічними засобами і препаратами без застосування отрутохімікатів.

Головний постулат органічного землеробства полягає в мінімізації обробітку ґрунту. Земля не ореться та не копається, а лише розпушується на глибину до 5 см. Це землеробство, що базується на поводженні з ґрунтом на умовах збереження та покращення його родючості. Ґрунт – це також середовище існування для багатьох живих організмів. У ньому знаходяться корені рослин, різні мікроорганізми, комахи, черв’яки. Вони роблять структуру ґрунту пухкою, пористою для проникнення води і повітря, а отже, збагачують киснем і поживними речовинами (насамперед азотом, фосфором, калієм), через це глибока оранка ґрунту при органічному землеробстві заборонена. Природна родючість ґрунту – це джерело ефективності органічного землеробства, тому вона потребує постійної рекреації.

Відомо, що лише за механічного обробітку в орних ґрунтах відбуваються втрати гумусу, погіршення родючості та, відповідно, зниження врожайності культур. За ведення органічного землеробства збереження родючості ґрунту має обмежені важелі, якщо порівнювати зі звичайним. Для підтримання та покращення рівня родючості ґрунтів дозволяється внесення органічних, зелених добрив і компостів. Обов’язковим є використання сівозміни. Для збільшення рівня гумусу та поліпшення структури ґрунту застосовуються також сидерати – зелені добрива, в якості яких можна використовувати різні трави та зернові культури (гірчиця, конюшина, люпин, ріпак, жито, овес та інші). Для поліпшення структури ґрунту власники невеликих земельних ділянок використовують метод мульчування, який дозволяє зупинити ріст бур’янів і утримати в землі до- статню кількість вологи.

У природі земля завжди покрита шаром листя і трави, тому метод мульчування допомагає захистити ґрунт від перегріву й ерозії – як водної, так і вітрової. Принагідно можна згадати приклад з історії США. При освоєнні прерій Дикого Заходу фермери масово розорювали великі масиви, через що знищувався трав’яний покрив. Це спричинило велику вітрову ерозію: на початку 1930-х у Штатах вирували пилові бурі, які досягали Вашингтону та Нью-Йорку. Тоді президент Франклін Делано Рузвельт сказав знамениті слова: «Народ, який знищує свою землю, не матиме майбутнього». І заснував перше у світі управління зі збереження ґрунтів, яке працює й досі.

Нині у світі існує декілька основних напрямків розвитку виробництва органічної продукції:

1. Великотоварне органічне виробництво з високими інвестиціями в Україні використовується великими агрохолдингами при вирощуванні рослинної продукції. Цей напрям типовий також для США, особливо в штатах середнього Заходу, та південних провінцій Канади, де існують великі земельні масиви.

2. Середньотоварне органічне виробництво з великою часткою державної підтримки. Цей напрям в Україні майже повністю відсутній, за винятком позицій часткового відшкодування капітальних вкладень у садівництві, ягідництві, виноградарстві, придбанні вітчизняної техніки. Загалом частка державних копенсацій в АПК Україні невелика і не перевищує в цих галузях 5-8%. У світі цей напрямок притаманний для більшості країн Європи (членів ЄС), Австралії, Нової Зеландії, де частка державної підтримки галузі становить 50% та більше.

3. Дрібнотоварне органічне виробництво з дуже низькимінвестиційним залученням, але високою кількістю зайнятих на одиницю площі, тобто з високим соціальним вмістом. Це так званий приватний присадибний сектор, якому властиві невеликі площі (від 0,15 до 1-1,5 га залежно від області). В світі цей напрям поширений у країнах Африки, де дрібнотоварне органічне виробництво є експортоорієнтованим.

Окрім того, у світі можна виділити ще велике органічне тваринництво за умов випасного способу утримання, що діє в Новій Зеландії та Австралії, а також  окремих районах півночі Канади.

Органічне землеробство дуже популярне в європейських країнах і США, які, маючи розвинену агротехнічну промисловість, на перше місце ставлять якість та екологію сільськогосподарської продукції, що врешті свідчить про турботу за здоров’я населення.

Першопрохідцем та світовим лідером в органічному сільському господарстві є Швейцарія. В країні найвищий рівень споживання органічних продуктів на душу населення, що становив у 2017р. 6,6% від усіх харчових продуктів і напоїв Швейцарії. Площа земель, що використовуються в органічному сільському господарстві, досягає більше 123 тис. га, що становить 11,7% від загальної площі сільськогосподарських земель. Загальна кількість органічних ферм (господарств) – 6075. Державні дотації на один гектар органічних земель становлять від 970 євро (лікарські трави, овочі), 647 євро (зернові, олійні) та 162 євро (луки пасовища).

Майже у кожній країні Міністерство сільського госпо дарства – це ключове відомство, яке відіграє важливу роль не тільки в питаннях керівництва та регулювання сфери сільського господарства країни, але і в питаннях багатьох інших пов’язаних галузей (наприклад, харчової безпеки, добробуту тварин, розвитку сільських територій та ландшафтно-екологічного менеджменту). У більшості країн з розвинутим сектором органічного сільського господарства у складі міністерства є спеціальний департамент органічного сільського господарства.

Субсидії для органічного сільського господарства формують основу підтримки у більшості країн світу, які розвиваються, особливо тих, де існує надання субсидій для традиційного сільського господарства. Головна логіка додаткових субсидій для органічного сільсько- го господарства є подвійною – це нагорода для органічних фермерів зі сторони держави за надання «громадських благ» (наприклад, збереження природи та біорізноманіття) та компенсація органічному виробнику за порівняно менші врожаї, ніж ті, що можуть бути отримані внаслідок використання інтенсивних методів виробництва.

В країнах членах Європейського Союзу субсидії для органічного сільського господарства надаються з розрахунку на один гектарплощі та не стосуються кількості вирощених органічних харчових продуктів. Вищі субсидії зазвичай надаються протягом перехідного періоду, коли фермери ще не можуть розраховувати на цінову надбавку за органічний статус своєї продукції. В деяких країнах субсидії надаються тільки протягом перехідного періоду, в інших (наприклад, у Чеській Республіці) рівень субсидій залишається незмінним навіть після переходу на органічне виробництво. У Нідерландах від субсидій з розрахунку на гектар площі (підтримки пропозиції) відмовилися, віддаючи перевагу стимулюванню попиту на органічну продукцію.

Органічне сільське господарство продовжує швидко розвиватися в усьому світі. Наразі 1,8 млн виробників у 162 країнах світу займаються органічним сільським господарством, показники якого продовжують зростати з року в рік. Згідно з останніми даними, загальна площа органічних сільськогосподарських угідь у світі становить 37,2 млн га. Країни з найбільшою площею органічних сільськогосподарських земель – це Австралія (12 млн га), Аргентина (3,8 млн га), США (1,9 млн га) та Китай (1,9 млн га). Регіони з найбільшими площами органічних сільськогосподарських земель – це Океанія (12,2 млн га) та Європа (10,6 млн га), за ними – Латинська Америка (6,9 млн га), Азія (3,7 млн га), Північна Америка (2,8 млн га) та Африка (1,1 млн га). Окрім органічних сільськогосподарських угідь, є ще органічні несільськогосподарські землі, найрозповсюдженіші з яких – площі для збирання дикоросів, а також аквакультура, ліси та пасовища несіль-
ськогосподарських угідь. Вони займають 32,5 млн га. Отже, загалом у світі 69,7 млн га сільськогосподарських угідь і несільськогосподарських територій є органічними.

(Далі буде)



КАЛЕНДАР
ЧИТАТИ ЖУРНАЛ
наверх