«Музей пива та самогону» у Полтаві – відродження секретів пивоваріння скіфів та козаків
06.11.2018

Далеко не в кожного напою така багата історія та географія, як у пива. Популярним це п’янке питво було у різних народів тисячоліття тому. Є чим пишатися і теперішній Полтавщині, на теренах якої вчаси Великої Скіфії (VІІІ-ІІІ ст. до н.е.) цей хмільний напій був на другому місці після хліба. Нещодавно у Полтавській області в селі Абазівка відкрили музей пива та самогону і обрали для цього шинок, у якому раніше під час подорожі на тиждень затримався Тарас Шевченко.

Засновник музею, власник пивоварні Beer House та мережі піцерій «Пріма Піца» Василь КОЖАН за сім років зібрав шість сотень різних експонатів: усі вони колись належали різним людям та пивоварням. Коли раритети перестали поміщатися в гараж, відкрив музей. Нині експозиція розташована у двох окремих залах: в одній пан Василь розповідає про історію пива, в іншій – українського самогону.

Музей з власною історією

– Спочатку я збирав експонати, що мали стосунок до пивоваріння в Україні та за її межами; коли колекція стала збільшуватися, її частину почали розміщувати в інтер’єрі своїх закладів харчування. Згодом експонатів побільшало, і так з’явилась ідея власними силами збудувати музей. Узагалі Полтавщина здавна славилася хорошим пивом. І те, що в середині XIX століття у цьому регіоні вже було відоме мистецтво пивоваріння, – доведений факт. Нинішня Абазівка значиться в наукових дослідженнях як родовий маєток поміщика Михайла Абази. Причому пана Абазу тут знали й шанували, бо він багато зробив для селища: збудував поштову станцію, митницю, цегельний завод, церкву, заклав Єлизаветинський парк. Окрім усього названого, Михайло Абаза збудував в Абазівці й гуральню, що обслуговувала дві корчми. Вони, за рахунок місцевих мешканців та заїжджих, котрі зупинялися на митниці, в усі часи були повні відвідувачами. Нині в експозиції музею представлені виключно оригінальні експонати, тобто предмети вжитку, обладнання, супутні матеріали цього давнього промислу. Ми допомагаємо нашим відвідувачам потрапити у цікаву та пізнавальну подорож: від зародження пінного напою до його культури споживання, – розповідає Василь Кожан.

На вході гостей музею зустрічає карта Полтавської губернії, датована 1821 роком, із позначеними центрами пивоваріння, найвідоміші серед яких – Диканський та Кочубеївський. Звісно, поряд – хміль, солод, вода, дріжджі – основні складові хорошого пива. А далі відвідувачі можуть побачити понад 600 експонатів для пивоваріння та самогоноваріння. Одні більш сучасні, іншим – понад сотню років. Власник музею Василь Кожан збирав раритети у колишніх пивоварнях по всій країні, а також за кордоном.

– Це оригінальна лопата, привезена з Калуша, із пивзаводу. Нею там розмішували солод для того, щоб він не зіпрів. А наш найстаріший екземпляр – чан, привезений із Черкаської області, ним користувалися козаки, варили там не лише борщ, куліш, а й пиво. Його знайшли в Дніпрі, біля Черкас і подарували нам, а на додачу – козацьку люльку та мідний кухоль. Маємо у розпорядженні й солододробилку з дерев’яними вальцями, бо тоді інших технологій не було. Я думаю, що їй понад 100 років, – розповідає Василь Кожан.

– Коли ми почали займатися пивоварінням, я їздив заводами, що вже не працюють, цікавився, купував старовинне обладнання. Окрім того, був у різних країнах, що славляться своїм пивом. Переймав досвід, а ще – привозив звідти старовинні та сучасні кухлі, чашки, пляшки. Є й експонати зі славної Кочубеївської пивоварні. Цими особливо пишаюся, – продовжує власник музею. Окрім оригінальних не реставрованих діжок різних форм і розмірів, різноманітних кегів та пивних кухлів і пляшок, у музеї є навіть лабора-
торне обладнання та технічні методички з пивоваріння, як-от «Дотримання Середньовічного Указу німецького імператора «Про чистоту пива»», а ще – ваги, апарат для розливу пива (так звана «черепашка») та інші не менш цікаві експонати.

Нетипові експонати

Серед звичних для пивоварів речей у музеї трапляються й нетипові, здавалося би, для пивоваріння речі.

– У нас часто запитують, навіщо у музейній експозиції мишоловка. А мало хто знає, що раніше у пивоварнях, де зберігали зернові для варіння хмільного напою, було чимало шкідників, серед яких щурі та миші. Відтак, відловлювали їх найпростішим способом. Або ось у нас на стіні висить велика пилка, до речі, привезена з Фінляндії. Поясню: у давнину гостро стояло питання зберігання пива. Тому пивоварні намагались розміщувати поряд із печерами. Готове пиво розливали у діжки, а такою пилкою нарізали брили льоду і закладали разом із бочками у печери, щоб продовжити термін зберігання напою, а згодом – і харчових продуктів. Алюмінієві діжки для пива з’явились у нас вже аж у радянські часи.

Окрема історія про самогон

В іншій залі музею представлені прилади для варіння оковитої. Тут зібрано понад три десятки різних самогонних апаратів: від звичайних, сільських – до тих, якими користувалися в місцях позбавлення волі або під час бойових дій.

– Конструкція та розмір апарату залежали від фантазії автора. Є навіть самогонний апарат із артилерійської гільзи часів Другої світової, – говорить засновник музею. – У старовинні часи винокуріння було суттю самогоноваріння. «Самогон» – специфічний міжнародний термін, і означає зроблену в домашніх умовах горілку, що в українських селах стала «валютою» за виконання різного роду сільськогосподарських робіт і не тільки. Тому процес варіння «хлібного вина» (так раніше називали самогон) відбувався в пристосованому для цього посуді, що вигадував кожен для себе.

Окрім чанів, казанків, пляшок, чашок, тут є ще й ваги, контрольне обладнання, програвачі, телефони, тематичні плакати, навіть похідний дипломат радянського часу, де обов’язково поряд із електробритвою повинна була лежати пляшечка «відрядної» горілки.

Усі експонати – в робочому стані. Пан Василь говорить: збирав їх не для того, аби пропагувати алкоголь, а тому, що пивоваріння на Полтавщині колись було важливою складовою місцевої харчової промисловості.

– Музей – це наші спогади, з якими ми неминуче стикаємось у житті. Я не пропагую надмірне вживання пива чи інших алкогольних напоїв, а завжди наголошую на тому, що будь-які експонати в музеї – це частина нашої історії та культури пивоваріння й споживання цього напою, – резюмує Василь Кожан.

Засновник планує розширювати музей, тож продовжує збирати різні цікавинки й наголошує, що залюбки прийме до колекції нові експонати.



КАЛЕНДАР
ЧИТАТИ ЖУРНАЛ
наверх