Міністр аграрної політики України Тарас Кутовий: «Необхідно створити комфортні умови для подальшого розвитку виноградно-виноробної галузі»
15.06.2016

Перший Національний виноробний форум, що відбувся цьогоріч у лютому в Києві, зібрав велику кількість зацікавлених у розвитку сегменту учасників, зокрема, небайдужих представників влади. Особливо обнадійливим для виноробів та виноградарів став виступ Тараса Кутового (тоді ще голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин), який показав себе виваженим прихильником реорганізації виноградно-виноробної галузі.

Журнал «Напої. Технології та Інновації» звернувся до новопризначеного міністра з проханням відповісти на ряд гострих питань, запропонувати своє бачення і програму їх вирішення. Про те, які зміни чекатимуть виноробну галузь із призначенням Тараса КУТОВОГО на посаду Міністра аграрної політики України, – в актуальному інтерв’ю з посадовцем.

«Напої. Технології та Інновації»: Тарасе Вікторовичу, як Ви оцінюєте зараз стан виноробства та виноградарства в Україні?

Тарас Кутовий: Зараз Україна експортує всього 5-15% винопродукції вітчизняного виробництва. При цьому імпорт деколи значно перевищує обсяги виробництва: шампанського – на 64,6%, вина – на 11,2%. Тільки імпорт коньяку менший на 9,1%.

Цифри свідчать про те, що галузі ще є куди рости і розвиватися. Для цього необхідні нові виноградні насадження на півдні України, нові підприємства з невеликими обсягами виробництва, які зможуть посилити напрям місцевих вин. При цьому важливо не лише збільшити обсяги виробництва, а й значно підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції.

Міністерство аграрної політики поставило перед собою завдання створити для цього комфортні умови: забезпечити держпідтримку малим і середнім виробникам, зробити так, щоб земля як актив працювала на виноградаря. Ще один проект, який у нас в роботі, – зрошення, що особливо актуально для півдня України. Це те, що прописане в нашій концепції розвитку галузі «3+5». Вона базується на 3 ключових пріоритетах: завершенні земельної реформи, реформуванні системи державної підтримки і розвитку державних підприємств. З них витікають 5 супутніх напрямків: розвиток сільських територій, збільшення ринків збуту, органічне виробництво і нішеві культури, зрошення та безпека харчової продукції.

«Н.Т.І.»: Якою Ви бачите роботу профільних асоціацій?

Т.К.: Вважаю, що профільні асоціації мають бути голосом ринку у спілкуванні з міністерством. Ми ж зі свого боку повністю відкриті до такого спілкуванні і готові чути бізнес. Тим паче, я переконаний, що виділені державою ресурси на підтримку тієї чи іншої галузі мають розподілятися за безпосередньої участі профільних асоціацій. Бо вони справді знають, хто реально займається бізнесом, хто сам впорається, а кому вкрай необхідна допомога. Саме так відбувається у багатьох державах. Та, на жаль, минулого року навіть підтримка щодо компенсаційних програм не була надана.

«Н.Т.І.»: Тобто для початку зрушень у виноробній галузі самі виробники та асоціації мають домовитися між собою?

Т.К.: Саме так, це питання зіткнення інтересів. От, наприклад, мені ще на посаді голови Комітету подавали пропозицію дозволити законодавчо близько 86 присадок до вина. В роз’ясненні йшлося, що це норма в усіх виноробних країнах світу і що це допоможе зробити українську продукцію конкурентоспроможною. З’явився законопроект, після чого про себе відразу заявив інший сегмент, для якого ці міри стануть вбивчими. Я розумію, що за кожною пропозицією стоять виробничі інтереси, але саме асоціації мають зводити ці пропозиції докупи та виробляти зважений, корисний для усіх гравців галузі документ. В іншому випадку проект потрапляє в сесійну залу і не збирає голосів, після чого ми повертаємося на вихідну позицію, де незручно всім. Тому я закликаю виноробів, виноградарів домовлятися та формувати єдиний перелік зважених пропозицій.

«Н.Т.І.»: Ще одне гостре питання галузі – надання землі та оформлення земельних відносин на ділянках для багаторічних насаджень. Які вирішення Ви бачите?

Т.К.: Ви знаєте, що в Держгеокадастрі здійснюють певну регуляцію надання ділянок, і дуже часто я особисто стикався зі ситуаціями, коли земля надається на період, який взагалі не відповідає виробничому циклу. Не можна «чесати під одну гребінку» зернове виробництво, технічні культури, садівництво, ягідництво і виноградарство. Думаю, це питання можна легко вирішити навіть у рамках регуляторних моментів всередині Держгеокадастру.

Також був підтриманий закон, згідно з яким, надання ділянок повинно здійснюватися лише на аукціонах, на конкурентних засадах (мова йде лише про ділянки для фермерів). Наразі Президент підписав його, тому закон набрав чинності з 3 квітня цього року, тож застосування права вето чи відхилення Закону «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» наразі неможливе.

«Н.Т.І.»: Чи зможете на новій посаді вплинути на покращення регуляторних механізмів надання земельних ділянок у Держгеокадастрі?

Т.К.: 19 квітня 2016 року Верховною Радою України у першому читанні прийнято проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель» (реєстр. №4355 від 31.03.2016).

Проектом Закону пропонується передати землі державної власності за межами населених пунктів у власність територіальних громад, які об’єдналися відповідно до закону, та визначити порядок такої передачі; передати сільським, селищним, міським радам повноваження з розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів в якості делегованих повноважень (крім земель оборони, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення на об’єктах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та інших, які мають важливе значення для держави); повноваження із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель виконавчі органи місцевого самоврядування набуватимуть у разі прийняття відповідною радою рішення про їх здійснення; надати органам місцевого самоврядування повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності; визначити порядок встановлення (відновлення) меж територіальних громад при виникненні невизначеності або спору з приводу таких меж.

Після прийняття зазначеного Закону України буде законодавчо вирішено питання щодо передачі повноважень з розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення органам місцевого самоврядування. А це, в свою чергу, оптимізує надання земельних ділянок та зменшить можливості для корупції.

«Н.Т.І.»: Яка Ваша думка щодо неоднозначної оптової ліцензії для виноробства і віднедавна пивоваріння у 500 тис. грн? Чи варто сподіватися на її скасування?

Т.К.: За активної участі фахівців Мінагрополітики України, галузевої громадської організації «Українське Бюро винограду і вина» та групи народних депутатів України було розроблено законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо оптової торгівлі алкогольними напоями, виготовленими з власного виноматеріалу (непридбаного), який зареєстрований у Верховній Раді України за №2739.

Він передбачає, що підприємець, який має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (вин виноградних, вин плодово-ягідних) та виробляє їх виключно з власних, а не придбаних виноматеріалів, може здійснювати оптову торгівлю зазначеними напоями без отримання окремої ліцензії на це.

Наразі цей законопроект підтримано центральними органами виконавчої влади та за висновком Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики рекомендовано Верховній Раді України подати цей проект Закону до голосування.

«Н.Т.І.»: Чи буде змінена мінімальна роздрібна вартість для вина? Які ще плануються заходи, що зможуть підвищити конкурентоспроможність українського вина?

Т.К.: За період з 2008 до 2015 років розмір мінімальних цін змінювався майже щорічно залежно від розміру ставок акцизного податку, податку на прибуток, інших податків і зборів, кон’юнктури ринку і виробництва тощо. Прийняття таких рішень стало одним із ефективних інструментів витіснення нелегальних алкогольних напоїв з легального ринку та наповнення бюджетів всіх рівнів.

Зазвичай також щорічно Урядом підвищуються і ставки акцизних податків на окремі види алкогольних напоїв. Після чергових таких підвищень відбувається падіння обсягів виробництва алкогольних напоїв, що призводить до скорочення доходів бюджетів, про що міністерство висловлювало застереження. Позиція міністерства полягає в тому, що зміни ставок акцизного податку повинні бути виваженими та обґрунтованими і вводитися лише у терміни, передбачені законодавством, тобто при розробленні проекту Закону України про Державний бюджет на наступний рік.

«Н.Т.І.»: Зараз гостро стоять питання розробки і впровадження системи обліку вина за географічними найменуваннями, а також підтримки малих виробників вина. Чи включені вони до плану розвитку виноробної галузі?

Т.К.: Міністерством аграрної політики та продовольства України на виконання плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №847-р розроблено Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання підприємництва, енологічних практик, маркування і захисту географічних зазначень виноробної продукції та контролю у сфері виноградарства та виноробства».

Цей законопроект пропонує внести зміни до Законів України «Про виноград та виноградне вино», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» з метою імплементації положень Регламенту Ради (ЄС) №479/2008 про загальну організацію ринку вина та Регламенту Комісії (ЄС) №555/2008 від 27 червня 2008 року про встановлення докладних положень для імплементації Регламенту Ради (ЄС) №479/2008 про загальну організацію ринку вина щодо програм підтримки, торгівлі з третіми країнами, виробничого потенціалу та про заходи контролю в секторі вина.

Зокрема, до проекту Закону включено норму щодо захисту на території України географічних зазначень ЄС на виноробну продукцію.

«Н.Т.І.»: Чи бачите Ви експортний потенціал для вина українського виробництва? Чи буде держава здійснювати заходи щодо підтримки конкурентоспроможності?

Т.К.: На зовнішніх ринках ми могли б конкурувати за рахунок якості чи незвичності, і робили це за рахунок специфічних та особливих вин Криму.

І, звісно, виноробній галузі потрібна не лише фінансова підтримка. Ми можемо зробити більше за рахунок суміжних сфер – туристичної, наприклад. Скажімо, на всіх державних зустрічах вручати продукцію українського виробництва. Згадайте, був час, коли повсюди в Києві можна було натикнутися на рекламу: «Підтримуєш грузинську революцію? Купуй грузинське вино в Україні!». На жаль, ми не бачимо такого просування української продукції у інших, навіть у дружніх до нас країнах. Зрозуміло, що на це може бракувати коштів, проте якщо поступово та неухильно притримуватися плану просування продуктів українського виробництва, вірити у них та їхню якість, позитивні зміни можливі. Навіть на рівні виробника, адже така підтримка неабияк надихає працювати й далі. Тому вважаю необхідним знайти ті фактори та ресурси, які могли б підняти з колін українське виноградарство та виноробство.



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх