Хурма гібридна: сорти, догляд, тенденції
26.04.2020

В. М. ДЕРЕВ’ЯНКО, канд. біол. наук, заслужений працівник сільського господарства України, Н. В. ДЕРЕВ’ЯНКО, канд. біол. наук, Інститут рису НААН України

Під терміном «хурма гібридна» мають на увазі групу сортів і гібридних форм, отриманих від схрещення хурми віргінської та хурми східної. Мета їх створення – отримання зимостійких і при цьому певною мірою великоплідних малонасінних гібридів, придатних для вирощування за межами Південного узбережжя Криму, а також з плодами, що могли б зберігатися певний час.

Цю роботу розпочав у Нікітському ботанічному саду А. К. Пасенков зі створення знаменитого сорту Росіянка, а згодом продовжив О. Н. Казас, створивши не менш знаменитий сорт Нікітська бордова. У ДП ДГ «Новокаховське» ця робота розпочалася після переходу до складу Нікітського ботанічного саду як дослідного господарства (за сприяння і при підтримці тодішнього директора, члена-кореспондента НААНУ, д. біол. наук, професора А. І. Ліщука).

Росіянка – сорт селекції Нікітського ботанічного саду, автор – А. К. Пасенков. Міжвидовий гібрид першого покоління (F1) між хурмою віргінською (материнська форма) та хурмою східною (батьківська форма). Гібридне насіння отримане в 1959 році. Гібридний сіянець почав плодоносити на сьомому році. За морфологічними ознаками посідає проміжне місце між названими видами. За сприятливих умов дерево сильноросле і може досягати висоти 5 м. Саджанці, заокуліровані біля кореневої шийки, починають плодоносити на 3-4 рік після посадки, при щеплені в крону – на рік раніше. Середня маса плодів залежно від урожайності коливається в діапазоні від 40 до 100 г.

В умовах м. Нова Каховка Херсонської області у середньостатистичну за теплом осінь плоди набувають характерного для сорту забарвлення і готові до збирання в кінці жовтня – на початку листопада. За таких умов плоди порівняно добре зберігаються в звичайних умовах (до двох місяців) і найсмачніші при розм’якшенні під час зберігання. Коли ж осінь прохолодніша або коли трапляється ранній приморозок у першій чи другій декаді жовтня, через який мерзне листя (як це було в 2015 та 2016 рр.) і плоди доводиться збирати без характерного забарвлення, то смак помітно гірший і до того ж вони гірше зберігаються. Це, до речі, стосується всіх сортів гібридної хурми. Втрата листя від ранніх заморозків до закінчення деревами вегетації також негативно впливає на їхню зимостійкість упродовж наступної зими.

Сорт схильний до партенокарпії, тобто може утворювати плоди без запилення (безнасінні). Проте за наявності запилювача урожай мінімум у два рази вищий і досягає 200 кг з дорослого дерева, плоди помітно більшого розміру, смачніші та й дозрівають вони більш одночасно. Хорошим запилювачем для неї, за даними садівників, є гібридна форма Божий дар. Проте непогано можуть запилювати і чоловічі екземпляри хурми віргінської. Сорт малонасінний або майже безнасінний навіть за наявності запилювачів. У січні 2006 р. у м. Нова Каховка він витримав практично без пошкоджень (за винятком практично повної втрати урожаю) зниження температури до -27 °С. Проте в той рік його повністю не було на абрикосі, персику, винограді, адже це була найбільш холодна в регіоні зима за більш ніж 50 років. У 2016 році від незафіксованого метеослужбою і навіть непоміченого місцевими мешканцями очевидно ранньовесняного нічного приморозку сорт отримав серйозні пошкодження однорічних приростів і залишився без урожаю. Того ж року не було врожаю на винограді, абрикосі, персику. Проте, як кажуть, «немає зле, щоб не вийшло на добре»: автор на одному з обморожених дерев помітив гілку без пошкоджень і з повноцінним урожаєм, тобто виявив клон цього сорту з більш високою зимостійкістю, який наразі розмножується і вивчається.

Взагалі сорт має багато клонів, які різняться між собою за силою росту дерев, масою плодів, урожайністю і зимостійкістю, проте більшість з них шкідливі. На думку автора статті, Росіянка – чудовий сорт, що поєднує в собі високу зимостійкість, врожайність і придатність плодів для порівняно тривалого зберігання. З недоліків сорту необхідно назвати дещо дрібнуваті плоди. Він придатний як для любительського, так, можливо, і для промислового культивування в тих регіонах, де його плоди дозрівають кожного року (а це узбережжя Чорного моря шириною до 80 км). У цьому регіоні сорт не потребує вирощування ні на скелето-, ні на штамбоутворювачах.

Нікітська бордова – сорт селекції Нікітського ботанічного саду, автор – О. Н. Казас. Отриманий від вільного запилення (очевидно хурмою східною) сорту Росіянка. Морфологічно більш близький до хурми східної. Від попереднього сорту відрізняється меншим розміром дерев (всього до 3 м), більшою масою плодів (до 150 г) та зимостійкістю. Орієнтовно витримує зниження температури лише до -24-25 °С. За даними садівників, проявляє високий рівень партенокарпічності та дуже добре плодоносить навіть без запилювачів.

При знімальній стиглості плоди набувають бордового забарвлення. М’якоть плодів червонувато-коричневого забарвлення, її смак при розм’якшенні дещо кращий, ніж у Росіянки. Лежкість плодів у звичайних умовах досягає двох місяців. Через нижчу зимостійкість порівняно з попереднім сортом її бажано вирощувати на скелето- або штамбоутворювачах. Для цього потрібно або вирощувати саджанці з зимостійким штамбом висотою 0,8-1 м, або ж краще проводити щеплення на попередньо вирощених у саду підщепах на такій висоті. Умовно гарантована зона вирощування таких дерев – до 50 км від узбережжя Чорного моря в АР Крим, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях до м. Одеси, а також майже вся територія колишньої Ізмаїльської області.

Необхідно зазначити здатність сорту утворювати багато клонів. Так, у ДП ДГ «Новокаховське» був клон з масою плодів до 170 г, проте з низькою зимостійкістю, він загинув у січні 2006 року при температурі -27 °С. Того ж року на дуже обмороженому дереві (до п’ятирічної деревини) цього сорту було виявлено абсолютно непошкоджений однорічний пагін, на якому спостерігалося цвітіння. Цей клон був розмножений і вивчався. За результатами зимівлі 2011-12 рр. він продемонстрував помітно вищу зимостійкість, ніж висхідна форма, при тій же масі плодів та навіть їхній більшій привабливості. Клон отримав назву Фортуна. Варто зазначити, що, крім корисних клонів, сорт засмічений і шкідливими – дрібноплідними, маловрожайними та незимостійкими.

Нікітська бордова – чудовий високоврожайний сорт, кращі клони якого придатні не тільки для любительського, а й для промислового культивування на крайньому Півдні України за межами Південногузбережжя Криму.

Гора Говерла, Гора Роман Кош, Гора Роджерс – сорти, авторами яких є Ю. Є. Богдановський (м. Феодосія, АР Крим) та В. М. Дерев’янко. Вважається, що всі вони є сіянцями Нікітської бордової від вільного запилення. З цих трьох сортів найбільш відомий і найбільш поширений – Гора Говерла.

Його зимостійкість помітно нижча, ніж у Нікітської бордової, і за сприятливих умов він здатний витримувати без пошкоджень зниження температури лише до -21-23 °С. Час достигання такий же. Маса плодів – до 270 г, і це єдина перевага цього сорту. Урожайність – середня і навіть нижча. Багато плодів осипається ще зеленими перед достиганням. Сорт проявляє високу партенокарпічність, а за наявності запилювачів – малонасінність.

Говорити про розміри дерева складно, тому що через часті обмерзання воно не може набути розмірів, закладених у його генотипі. Смак плодів хороший але очевидно поступається Нікітській бордовій. За звичайних умов вони здатні зберігатися до 1,5 місяця. Якщо ви все ж хочете вирощувати Гору Говерлу, то потрібно це робити на зимостійких штамбо- чи скелетоутворювачах.

Сорт Роман Кош при тій же масі плодів відрізняється від Гори Говерли, перш за все, значно пізнішим їх достиганням, які в умовах м. Нова Каховка часто взагалі не дозрівають, а також їхньою формою. Він дещо менш зимостійкий, ніж Гора Говерла, хоча очевидно більш урожайний, і тому його використання при домашньому вирощуванні у найбільш теплих регіонах України навіть на зимостійких штамбо- чи скелетоутворювачах недоцільне. Дані про схильність до партенокарпії відсутні.

 



КАЛЕНДАР
ЧИТАТИ ЖУРНАЛ
наверх