Фермерське господарство «АГРО-ДАН 2006»: як в умовах профіциту яблук виростити затребуваний урожай
22.04.2020

Серед господарств, які об’єднує фермерська спілка «Агромаркет» (Чернівецька область), ФГ «АГРО-ДАН 2006» виділяється своєю багатопрофільністю: вирощує польові культури та фрукти, розводить овець. Ці бізнеси чудово доповнюють один одного. Про свій досвід у садівництві журналу «Садівництво і Виноградарство. Т.І.» розповів керівник ФГ «АГРО-ДАН 2006» Віктор БУРДЕНЮК.


І СТАРИЙ, І НОВИЙ... САД

Здебільшого «АГРО-ДАН 2006» – підприємство зернового спрямування: орендуючи у земляків більше 800 гектарів орної землі, фермерське господарство вирощує на них технічні культури, ріпак, сою, соняшник, озимі зернові. Окрім того, там розводять племінних овець, а також постачають з тутешньої ферми мериносів не лише по всій Україні, а й у Білорусь, Казахстан і Молдову.

– З органічного овечого перегною, який в Україні не має аналогів, разом з партнерами виготовляємо компостні добрива для власних потреб, – розповідає керівник ФГ «АГРО-ДАН 2006» Віктор Бурденюк. – У наших сусідів є птахофабрика, де вирощують індиків, тому для своїх орних земель використовуємо і пташиний послід: кожного року вносимо по 3-4 тисячі тонн органічних добрив. У нас є свої технологічні секрети, як з ними працювати.

Оскільки в області вирощування яблуневих садів – це стала традиція, то до сучасного зернового господарства Віктор Бурденюк додав і яблуневі насадження, на яких і господарює досі. Тутешній фермерський сад інноваційним не назвеш. Історія проста: у селі Данківці Хотинського району Чернівецької області стояв занедбаний 55-річний яблуневий сад, дерева в якому посаджені за схемою 8х8 м. Тут ростуть старі сорти – Сніговий кальвіль, Джонатан, Штеттинське Червоне (Щетина), Ландсберг.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Агромаркет» запускає власну лінію з виробництва натуральних соків

– У 2006 році місцевий колгосп реорганізувався в товариство з обмеженою відповідальністю, і після двох критичних років посухи довелося взяти це господарство з великою заборгованістю під свою опіку, – розповідає Віктор Бурденюк. – Зараз цей старий яблуневий сад площею 32 гектари орендуємо в сільської ради як пасовище для вівцеферми. При цьому дерева хімічно не обробляємо, лише кожного року робимо санітарну чистку. Вирощуємо екологічно чистий продукт, який відправляємо на переробку.

А вже у 2007-му господарі заклали 30 гектарів нового яблуневого саду, де посадили затребувані на сучасному ринку сорти Чемпіон, Джонаголд, Голден Делішес, Голден Рейнджерс, Флоріна, Айдаред і Симиренко. На підприємстві працює холодильник на 800 тонн, у шести камерах якого зручно зберігати врожаї.

– У 2008-2009 роках ми посадили ще 15 гектарів сливи, абрикосів, черешні. Сорти підбирали так, щоб кісточкові зріли поступово і ми встигали збирати врожаї. Адже, наприклад, абрикоси треба зібрати за добу, інакше всі плоди будуть на землі. Вирощуємо п’ять сортів абрикосів: Олімп, Київський ранній, Буревісник і ще два західні. Слив у нас росте теж кілька сортів: Стенлей, Волошка, Тулеограз, Пишна, Кишинівська рання...

На початку липня минулого року господарство опинилося в апогеї потужного буревію з градобоєм. Стовбури дерев з діаметром 1 м зрізало, немов косою.

– Якби у нас стояли протиградові сітки, вони летіли б, мабуть, кілометрів за п’ятдесят... Після бурі сад був у жалюгідному стані. Але завдяки порадам консультантів ми залікували наші сади і зберегли врожай. Той, хто потрапив у зону активності стихії та не вжив захисних заходів, залишився без урожаю. Опісля наші колеги запитували, як нам вдалося його зберегти. Ми радо поділилися досвідом, адже ж робимо спільну справу – вирощуємо сади, – каже Віктор Бурденюк. Упродовж перших чотирьох годин після градобою агрономи оперативно внесли Токсин-М і бор (по 1,5 л/га). Рівно через тиждень у саду застосували фунгіциди Солігор і Полірам. І хоча Солігор – це препарат для польових культур, але завдяки тому, що він має три діючі речовини, його можна використовувати і в садах. Тому вносили по 0,8 л Солігору, по 2,5 л Поліраму, а також по 1,5 л бору на гектар. Оскільки після градобою три дні йшли дощі, виникла загроза парші, проти якої дуже потужно спрацював Солігор. Пізніше рослинам дали Полірам, кальцієву селітру і гормон росту гіберелін.

ЩО РОБИТИ З УРОЖАЯМИ, АБИ ВИЖИТИ

Вирощувати українські садівники вже навчилися, однак, зазначає Віктор Бурденюк, через профіцит яблучної продукції садівництво так і не стало прибутковою справою. Потрібен ринок збуту, і кожен шукає його самотужки, на жаль. В Україні ще не навчилися кооперуватися навколо цієї теми і вирощувати експортні партії продукції відповідної якості.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Сорок як один: Яблунева агломерація та агромаркет на Буковині

– Наприклад, минулого року продукцію нашого господарства купували турки: за ідеальні яблука розміром 75+ платили від 3 до 6 грн за кг, клеїли на них свої етикетки і відправляли на продаж у Росію, Іран, Пакистан, Індію як турецьку продукцію. Сьогодні за відмінні яблука, які не постраждали від градобою, іноземці пропонують від 8 до 10 грн за кг. У нашому регіоні закуповують звичайні яблука по 4-6 грн за кг, при цьому роздрібна ціна в «Каравані», «Ашані», «АТБ» досягає 19-20 грн, а Голден продають і по 25 грн.

І хоча нині багато йдеться про перспективність вирощування слив, але практична реальність вносить свої корективи в економічні прогнози.

– Коли ми почали збирати свої перші врожаї, сливу можна було продати по 8 грн за кг, а минулого літа ціна упала до 1,5 грн. Ми відвантажували врожай у Польщу і країни Балтії по 4-5 грн за кг, коли в Україні пропонували 2-3 грн за кг. Але то хіба ціна на сливу? Аналогічна історія з абрикосами. Виходити на експорт зі своєю продукцію зараз недоцільно. Проте ми готові до цього кроку, адже завдяки продажам польових культур наше господарство є в базі експорту. Ми можемо експортувати 1 тис. тонн фруктів, оскільки на відміну від багатьох господарств маємо потужності для зберігання продукції.

У межах фермерського об’єднання «Агромаркет» чернівецькі садівники уже третій рік обговорюють перспективу спільного виходу на експорт. Справа не так швидко, як хотілося б, але рухається. Коли настануть для цього необхідні умови, невідомо, потрібно, зазначає виробник, щоб держава підтримувала українських фермерів.

– Ще одна велика проблема України – переробка власної продукції, яка потребує значних ресурсів. Для невеликих садів ставити переробні підприємства недоцільно. Отже, маємо укладати додаткові угоди з колегами та закуповувати обладнання. Але ми не знаємо, що буде завтра, і не можемо вибудувати довгострокові перспективи. Хоча бачимо, що наша продукція цікава і для кондитерської галузі, і для виробників морозива, джемів тощо.

У планах «Агромаркету» – запустити лінію для виробництва яблучних соків, оскільки ціни на неконденсоване яблуко дуже низькі. Також там планують зробити загальний бренд для фруктової продукції з Чернівецької області, що об’єднає членів спілки, яка, до речі, залишається єдиною в регіоні. У кожного – свій соціальний статус і завдання. Красномовний штрих: з кожним роком у сільському господарстві все гостріше постає проблема кадрів, адже люди виїжджають за кордон. Але у ФГ «АГРО-ДАН 2006» робітники повертаються з Нідерландів, Бельгії, Італії, Іспанії, Португалії: в господарстві створені сучасні умови для праці з якісною технікою і достойною зарплатою. Тримати рівень допомагає багатопрофільність господарства.

Окрім забезпечення місцевих жителів роботою, господарство активно підтримує розвиток спорту і фінансує місцеву футбольну команду «Данківці» та волейбольний клуб «Хотинські козаки», який, до речі, грає у вищій лізі.

– Спонсорство команд – це стимул заробляти гроші, – розповідає Віктор Бурденюк. – У минулому я спортсмен, тому прекрасно розумію: якщо в нашій державі не буде спорту, то не буде і здорової нації.

751

КАЛЕНДАР
ЧИТАТИ ЖУРНАЛ
наверх