Безпечний ринковий обіг садивного матеріалу
01.09.2019

Наразі питання безпечності обігу садивного матеріалу в Україні виходить на перший план, адже чисельність скарг щодо неякісного садивного матеріалу росте. Часто фермери навіть не впевнені в тому, чи справді вони купують саджанці того сорту, який вказаний на етикетці, не кажучи вже про якість садивного матеріалу та його походження.

Для наведення ладу на ринку садивного матеріалу та з метою забезпечення споживачів достовірною
інформацією Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі – Мінагрополітики) забезпечило ведення низки державних реєстрів на своєму офіційному сайті (minagro.gov.ua): Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, Реєстру патентів на сорти рослин, Реєстру суб’єктів насінництва
та розсадництва, а також Реєстру сертифікатів на насіння та садивний матеріал та ін.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР СОРТІВ РОСЛИН, ПРИДАТНИХ ДЛЯ ПОШИРЕННЯ В УКРАЇНІ

Перше, що повинен перевірити фермер, який бажає придбати садивний матеріал певного сорту, чи зареєстрований такий сорт у Реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Адже згідно зі ст. 38 закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорти, не внесені до цього реєстру, забороняється поширювати в Україні. До цього реєстру вносять як нові, так і загальновідомі сорти (тобто термін дії правової охорони яких вже минув), проте які все ще залишаються привабливими для виробництва. Подати заявку на реєстрацією сорту у Реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, може автор сорту, його роботодавець (якщо сорт створено за трудовим договором або договором про створення сорту на замовлення) або правонаступник автора чи роботодавця (ст. 16, 17, 18 закону України «Про охорону прав на сорти рослин»). При реєстрації сорту у цьому реєстрі власникові видається свідоцтво про державну реєстрацію сорту.

Якщо ж на сайті розсадника продається сорт, не внесений до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, фермер при купівлі садивного матеріалу такого сорту повинен розуміти, що жодних документів, що підтверджують походження та якість цього матеріалу, він не отримає. Адже першою умовою для отримання сертифіката, що засвідчує сортові та товарні властивості садивного матеріалу, є внесення сорту до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (ст. 15 закону України «Про насіння та садивний матеріал»).

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПАТЕНТІВ НА СОРТИ РОСЛИН

Наразі Мінагрополітики не забезпечило представлення Реєстру патентів на сорти рослин на офіційному сайті, однак обіцяють зробити це найближчим часом, тому маємо надію, що на новому сайті Мінагрополітики, який наразі тестується, цей реєстр вже буде. Інформацію щодо патентів на сорти рослин можна знайти лише у періодичному виданні – бюлетені «Охорона прав на сорти рослин». У цьому бюлетені можна отримати інформацію щодо виданих патентів, терміну дії патенту, чинності патенту та зареєстрованих ліцензійних договорів, виданих на підставі таких патентів.

Патент видається тільки на новий сорт рослин та надає його власникові виключні майнові права на сорт. У всьому світі саме патент надає правову охорону сортові, а після спливу терміну дії патенту сорт стає вільним у користуванні, тобто вже не потрібно отримувати дозволу у власника сорту на його використання, укладати ліцензійну угоду та сплачувати роялті.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР СУБ’ЄКТІВ НАСІННИЦТВА ТА РОЗСАДНИЦТВА

Згідно зі ст. 12 закону України «Про насіння та садивний матеріал» право на виробництво насіння і садивного матеріалу для його реалізації мають фізичні особи-підприємці та юридичні особи виключно за умови їх включення до Реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва. Таким чином, кожен виробник садивного матеріалу повинен бути зареєстрованим у цьому реєстрі.

Тому перед тим як купувати садивний матеріал певного сорту рослин у розсаднику фермер повинен перевірити, чи зареєстрований цей розсадник у вказаному реєстрі. Окрім того, однією з умов реєстрації підприємства у реєстрі є наведення інформації про ботанічний таксон, назву сорту, категорію (генерацію) і кількість (обсяг) насіння, садивного матеріалу, включеного до виробничої програми, а також номеру та дати видачі документа, на підставі якого підприємством набуто право на використання сорту (ст. 122 закону України «Про насіння та садивний матеріал»). Перевіривши цей реєстр, фермер може отримати інформацію про сорти, які має право виробляти підприємство, та детальну інформацію про садивний матеріал вказаних сортів.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР СЕРТИФІКАТІВ НА НАСІННЯ ТА САДИВНИЙ МАТЕРІАЛ

Ще одним з механізмів реалізації неякісного садивного матеріалу є підробка супроводжуючих документів, особливо при купівлі частини партії, на яку видано сертифікат якості. Реєстр сертифікатів на насіння та садивний матеріал призначений саме для того, щоб фермер при купівлі партії насіння або садивного матеріалу міг перевірити, чи справді на цю партію товару були видані сертифікати якості. Їх повинно бути два: (1) посівні та (2) товарні якості для насіння і (1) сортові та (2) товарні якості для садивного матеріалу.

Окрім того, повинен бути вказаний термін дії зазначених сертифікатів, адже гарантії на придбане насіння або садивний матеріал діють протягом терміну, визначеного в сертифікаті (ст. 22 закону України «Про насіння та садивний матеріал»).

ДОТРИМАННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СОРТИ

Серед суб’єктів, що здійснюють виробництво та розповсюдження садивного матеріалу, мало хто заявляє про себе як про офіційного дистриб’ютора певних сортів рослин. На офіційних сайтах майже всіх відомих розсадників відсутня інформація щодо дотримання майнових прав інтелектуальної власності на сорти
рослин. Таким чином, купуючи садивний матеріал на сайтах цих розсадників, споживач не знає, охороняються ці сорти законом, чи потрібно отримувати ліцензію на їх відтворення та чи необхідно сплачувати роялті власнику сорту.

На відміну від вітчизняних розсадників європейські розсадники завжди зазначають на своїх офіційних сайтах інформацію щодо майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин: на кожному сорті, садивний матеріал якого продається на номеру та дати сайті, зазначено, чи це власна селекція розсадника (в такому випадку вказують № патенту, який означає, що сорт знаходиться під охороною), чи це сорт іншої компанії (тоді зазначають назву компанії власника сорту та що їм була надана ліцензія на продаж садивного матеріалу цього сорту і за нього сплачується роялті).

Хочеться зауважити, що фермер при купівлі садивного матеріалу (категорії сертифікований) для вирощування ягоди не повинен сплачувати роялті власнику сорту, адже роялті за розмножений садивний матеріал власнику сорту сплачує саме розсадник на умовах ліцензійного договору. Якщо ж фермер хоче не тільки вирощувати ягоду, а ще й розмножувати садивний матеріал (тобто стати розсадником), він повинен отримати згоду від власника сорту та укласти ліцензійну угоду.

Усі ці проблеми з наявністю на ринку такої великої кількості неякісного садивного матеріалу походять від
проблеми нелегального розмноження розсадниками сортів як вітчизняного, так і закордонного походження, адже гарантувати якість базового садивного матеріалу може тільки власник сорту. Тож селекційні інститути та великі аграрні компанії, що мають власну селекцію, повинні ретельно прописувати умови контролю за розповсюдженням їхніх сортів у ліцензійних договорах, що вони укладають, та використовувати всі можливі механізми покарання порушників. На диво, враховуючи значні масштаби нелегального розмноження сортів в Україні, судової практики з покарання таких порушників практично немає. На відміну від України, в Європейському Союзі ведеться активна боротьба з нелегальним розмноженням сортів, тож маємо надію, що й Україна приєднається до такої практики та нарешті наведе лад на ринку садивного матеріалу.
http://pakharenko.ua



ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН
ЧИТАТЬ ЖУРНАЛ
наверх